01 липня 2025 року м. Київ № 640/39027/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., суддів Дудіна С.О., Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів - Київське квартирно - експлуатаційне управління, про зобов'язання вчинити певні дії,
до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Держави України в особі Кабінету Міністрів України (відповідач-1), Міністерство оборони України (відповідач -2), в якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви від 26.06.2023):
- визнати протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України щодо ненадання позачергово ОСОБА_1 в складі сім'ї з чотирьох осіб: донька - ОСОБА_2 , 1982 року народження, онуки - ОСОБА_3 , 2008 року народження та ОСОБА_4 , 2012 року народження жиле приміщення або грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення на підставі статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», статті 46 Житлового кодексу УРСР протягом трьох років з момент звільнення з військової служби;
- зобов'язати Державу Україна в особі Кабінету Міністрів України через Міністерство оборони України позачергово надати ОСОБА_1 в складі сім'ї з чотирьох осіб: донька - ОСОБА_2 , 1982 року народження, онуки - ОСОБА_3 2008 року народження та ОСОБА_4 , 2012 рок народження, жиле приміщення або грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення на підставі статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», статті 46 Житлового кодексу УРСР.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 30.04.1993 разом із сім'єю перебуває на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов у військовому гарнізоні м. Києва. Вказує, що 22.10.2004 після звільнення з військової служби у запас набув право на позачергове отримання житла відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку із реформуванням Збройних сили України, та членів їхніх сімей», відповідно до якого позивач мав бути забезпечений житлом протягом трьох років з дня звільнення. Крім того, зазначає що 22.10.2004 також набув статусу ветерана військової служби, у зв'язку із чим, відповідно до вказаного Закону, отримав право на першочергове забезпечення житлом протягом одного року.
Щодо протиправної бездіяльності відповідачів зазначає, що саме на Кабінет Міністрів України законом покладено обов'язок встановити належний порядок, який би забезпечив виконання Закону «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку із реформуванням Збройних сили України, та членів їхніх сімей», водночас існуючий порядок, на думку позивача, є неефективним.
При цьому, обов'язок забезпечити житлом військовослужбовців, які потребують покращення житлових умов покладається на Кабінет Міністрів України саме через Міністерство оборони України, як через центральний орган виконавчої влади, відповідальний за соціальний та правовий захист військовослужбовців.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2022, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022, відмовлено у відкритті провадження, оскільки позов має розглядатись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.03.2023 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022 скасовано, справу направлено на продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.
Вказана справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, передана на розгляд судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 (суддя Балаклицький А.І.) адміністративну справу № 640/39027/21 прийнято до провадження, позовну заяву залишено без руху.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому, матеріали справи були передані для розгляду судді Шевченко А.В.
Судом під час вирішення питання про відкриття провадження було встановлено недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Шевченко А.В.) від 03.10.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати колегіально під головуванням судді Шевченко А.В. за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 04.12.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 календарних днів, судове засідання відкладено до 22.01.2025.
22.01.2025 суд відклав розгляд справи до 29.01.2025.
Протокольною ухвалою суду від 29.01.2025 до участі у справі залучено співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-3). Зобов'язано представника позивача направити позовну заяву з додатками на адресу залученого співвідповідача, а суду надати докази такого направлення.
Ухвалою суду від 04.03.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.04.2025, явку представника ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано обов'язковою.
02.04.2025 у підготовчому судовому засіданні протокольною ухвалою залучено до участі у справі у якості третьої особи що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Київське квартирно - експлуатаційне управління, оголошено перерву до 08.04.2025.
08.04.2025 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 01.05.2025.
Ухвалою суду від 01.05.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 21.05.2025.
Протокольною ухвалою від 21.05.2025 колегія суддів перейшла до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідачем-1 - Кабінетом Міністрів України було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позовних вимог заперечує. Наголошує на відсутності протиправної бездіяльності Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України. Зазначає, що Кабінет Міністрів України, як орган який здійснює розробку проєкту закону про державний бюджет, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету, наділений повноваженнями щодо визначення обсягів фінансування державних видатків в тому числі і на виконання вимог статті 12 Закону № 2011-ХІІ, ЖК України в частині забезпечення житлом осіб, на яких розповсюджується чинність даного Закону. Крім того, вказує, що реалізація відповідних положень Закону № 2011-ХП в тому числі щодо забезпечення житлом може здійснюватися і з місцевих бюджетів. Щодо вимоги зобов'язального характеру акцентував увагу, що Кабінет Міністрів України не є розпорядником бюджетних коштів за даними бюджетними програмами. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.
Від Міністерства оборони України також надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого відповідач-2 вказує, що тільки виключно в порядку передбаченому чинним законодавством України, а саме у порядку черговості, тобто після отримання житла або грошової компенсації (при її надходженні) особами, які знаходяться у черзі перед позивачем, позивач має право на отримання житла або грошової компенсації. Таким чином, стверджує про відсутність визначених законом повноважень щодо надання позивачу жилого приміщення або грошової компенсації поза чергою, визначеною відповідними списками осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, оскільки такі дії призведуть до порушення прав інших осіб, які мають право позачергового одержання жилих приміщень та перебувають у черзі раніше ніж позивач. Відтак, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Від представника відповідача-3 ІНФОРМАЦІЯ_1 також надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Так, вказує, що у порядку розподілу житлових приміщень задіяні ГУКВ, ЦУІІЗ, заступник Міністра оборони України, КЕУ, КЕВ (КЕЧ), Начальник гарнізону, виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, житлова комісія військової частини та командир військової частини. Тільки після виконання вищенаведеними органами, посадовими особами дій передбачених пунктами 1, 4, 5, 6 Розділу ІІІ Наказу № 380 - у житлової комісії військової частини виникають підстави для прийняття рішення про надання жилих приміщень військовослужбовцям та членам їх сімей для постійного проживання, а у командира військової частини підстави для затвердження такого рішення. При цьому, рішення житлової комісії військової частини, після його прийняття та затвердження командиром, не є підставою для надання житлових приміщень для постійного проживання та підлягає в подальшому: опрацювання КЕУ та підготовки відповідних списків військовослужбовців; узагальнення зазначених списків ЦУІІЗ, прийняття рішення Комісією з контролю окремо щодо кожного військовослужбовця про погодження/відмову у погодженні надання постійного житла, підготовки списків та передання списків ЦУІІЗ та ГУКВ, затвердження зазначених списків заступником Міністра оборони України.
Також акцентує увагу на тому, що черга позивача на одержання жилого приміщення, грошової компенсації - не настала. Інші, встановлені законодавчо, підстави для прийняття житловою комісією будь-яких рішень з порушених питань - не настали.
Від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву, згідно із якими представник також акцентував увагу на черговості отримання житла або компенсації, відтак отримання поза чергою житла позивачем призведе до порушення законних прав інших осіб, які перебувають також черзі. Окрім цього, вказує, що фінансування витрат пов'язаних із забезпечення осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання постійного житла для проживання проводиться за рахунок коштів державного бюджету. В Київського КЕУ відсутні повноваження щодо виділення з державного бюджету коштів на потреби фінансування видатків пов'язаних із забезпеченням військовослужбовців постійним житлом або виплати грошової компенсації за неотримане житло.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 позивач є ветераном військової служби.
Відповідно до витягу із послужного списку ОСОБА_1 . з 18.07.1982 по 22.10.2024 проходив військову службу та відповідно до витягу з наказу Міністерства оборони України (по особовому складу) від 22.10.2004 № 841 був звільнений з військової служби у запас за пунктом 67 підпункт «б» (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу.
Згідно із вказаним наказом, вислуга років у Збройних силах України календарна 26 років 02 місяців. Звільняється у зв'язку із реформуванням Збройних сил України із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок Міністерства оборони України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку Командування сухопутних військ ЗСУ зі складом сім'ї чотири особи (позивач - ОСОБА_1 , донька - ОСОБА_2 , онук - ОСОБА_3 , онук - ОСОБА_4 ) у загальній черзі на отримання житлового приміщення Київського гарнізону з 30.04.1993.
Відповідно до листів заступника начальника Головного квартирно - експлуатаційного управління Збройних Сил України від 19.09.2019 № 303/4/2125 та від 27.12.2019 року №303/4/2897, наявних в матеріалах справи, з 22.10.2004 позивач перебуває у позачерговій черзі на отримання житлових приміщень під №2329, та станом на 23.12.2019 № 866.
08.12.2021 позивач через адвоката звернувся з адвокатськими запитами до Командувача Сухопутних військ для голови житлової комісії гарнізону міста Києва та квартирно - експлуатаційної частини міста Києва та просив повідомити про кількість житла, яка була розподілена між військовослужбовцями та особами звільненими з військової служби, які потребували поліпшення житлових умов та перебували на обліку у гарнізоні міста Києва (квартирній черзі) з 2016 по 2021 роки на: загальну чергу; першочергове забезпечення; позачергове забезпечення. Крім цього адвокат просив список осіб, які перебувають у списках на позачергове отримання житла у військових частинах та установах гарнізону міста Києва станом на 01.12.2021.
Листом від 19.09.2019 № 303/4/2125 заступник начальника Головного квартирно - експлуатаційного управління Збройних Сил України повідомив адвоката, що з 2014 року по дату надання відповіді військовослужбовцями та особами звільненими з військової служби, які перебувають на квартирному обліку в гарнізоні м. Київ позачергово було отримано 43 квартири.
Відповідно до листа Київського квартирно - експлуатаційного управління від 28.03.2025 № 517/1737, наявного в матеріалах справи та перебуває на обліку осіб, які потребують житлових умов в гарнізоні м. Київ по об'єднаній житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 у загальній черзі з 30.04.1993 за № 570, та в списках на позачергове отримання житла, як звільнений ветеран з військової служби з 22.10.2004 за № 684 зі складом сім'ї 4 особи (він, донька 1982 р.н., онук 2008 р.н., онук 2012 р.н.
Відтак, позивач зазначає, що його право на отримання жилого приміщення або грошової компенсації і досі не реалізоване та, вважаючи таку протиправну бездіяльність відповідачів щодо незабезпечення його та членів його сім'ї житлом, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно положень статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту також - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно із статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ).
Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ в редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби, військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ в редакції змін, внесених Законом України від 11.06.2009 №1510-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення житлом громадян» в редакції Закону України від 30.03.2021 №1357-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку» визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що означеним законом держава взяла на себе обов'язок один раз протягом усього часу проходження військової служби забезпечити військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України жилими приміщеннями для постійного проживання або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Стаття 43 Житлового кодексу Української РСР визначає, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах (далі - військові частини), а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - компенсація) установлено Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728 (далі по тексту також - Порядок №728).
Приписами пункту 3 Порядку №728 визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Згідно з пунктом 5 Порядку №728 черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім'ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
Підставою для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сім'ї компенсації є їх зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень (пункт 6 Порядку №728).
Згідно з приписами пункту 9 Порядку №728 Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрація Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, розвідувальні органи, Національна гвардія, Управління державної охорони, ДКА, Адміністрація Держспецзв'язку щороку протягом I кварталу після визначення загальної суми видатків на надання компенсації розподіляють її між військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями), в яких ведеться облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням часу взяття військовослужбовців та членів їх сімей на такий облік та/або включення їх до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
Житлові комісії військових частин, військових комісаріатів та квартирно-експлуатаційних установ (організацій) (далі - житлові комісії) письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір (пункт 10 Порядку №728).
Положеннями пункту 11 порядку №728 визначено, що для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру житловій комісії подаються такі документи: рапорт військовослужбовця (заява особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку, або члена сім'ї, зазначеної в абзацах четвертому і п'ятому пункту 2 цього Порядку) та нотаріально посвідчена згода членів його сім'ї на отримання компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення; довідки про реєстрацію місця проживання (перебування) військовослужбовця та членів його сім'ї; копії паспорта військовослужбовця і повнолітніх членів сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; копія свідоцтва про шлюб (за наявності); копія свідоцтва про народження дитини (за наявності); копія облікової картки фізичної особи - платника податків (військовослужбовця та членів його сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов); копія свідоцтва про право власності на житло за його наявності (військовослужбовця та членів його сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов); довідка про отримання (неотримання) житла військовослужбовцем з колишнього місця перебування його на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім'ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно; дозвіл органу опіки і піклування на отримання неповнолітнім членом сім'ї компенсації у випадках, визначених законодавством.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 728 житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в пункті 11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні.
Системний аналіз означених правових норм дає підстави для висновку, що процедура отримання військовослужбовцем грошової компенсації замість житла передбачає певний порядок послідовних дій, зокрема таке отримання відбувається саме у порядку черговості, тобто після отримання житла або грошової компенсації (при її надходженні) особами, які знаходяться у черзі перед позивачем. При цьому, питання про надання грошової компенсації за належне для отримання житлового приміщення розглядається лише після доведення ГКЕУ до Київського квартирно-експлуатаційного управління та житлової комісії обсягів виділених лімітів згідно з чергою, яка визначається за часом взяття на квартирний облік та/або включення до списків осіб, які мають право на позачергове отримання жилих приміщень.
Так, сторонами у справі не заперечується, що позивач проходив військову службу 18.07.1982 по 22.10.2024. Відповідно до листа Київського квартирно - експлуатаційного управління від 28.03.2025 № 517/1737, наявного в матеріалах справи та перебуває на обліку осіб, які потребують житлових умов в гарнізоні м. Київ по об'єднаній житловій комісії Командування сухопутних військ ЗСУ у загальній черзі з 30.04.1993 за № 570, та в списках на позачергове отримання житла, як звільнений ветеран з військової служби з 22.10.2004 за № 684 зі складом сім'ї 4 особи (він, донька 1982 р.н., онук 2008 р.н., онук 2012 р.н.
Під час розгляду спірних правовідносин, судом встановлено, що позивачем та членами його сім'ї не було використано право на безоплатну приватизацію житла, позивач є таким, що не знятий з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і не виключений із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень, а отже має право на отримання грошової компенсації за неотримане житлове приміщення відповідно до вищевказаних вимог чинного законодавства.
Водночас, перед ОСОБА_1 на отримання житла (поліпшення житлових умов) в загальній черзі перебувають 569 осіб, а в першочерговому списку 683 особи.
За правилами статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Суд погоджується із правом ОСОБА_1 на отримання ним житлового приміщення, проте вказує, що реалізація такого права має здійснюватися із дотриманням положень статті 21 Конституції України, тобто з врахуванням наявної черговості, у тому числі в частині військовослужбовців, які мають право на отримання житла першочергово із дотриманням процедури, встановленої законом в частині розподілу житлових приміщень.
При цьому, передумовою для виникнення обов'язку щодо реалізації права військовослужбовців та членів їх сімей на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі за місцем проходження служби та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла.
Отже, тільки виключно в порядку, передбаченому чинним законодавством України, а саме: у порядку черговості, тобто після отримання житла або грошової компенсації (при її надходженні) особами, які знаходяться у черзі перед позивачем, позивач має право на отримання житла або грошової компенсації.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 826/7798/18, від 17.07.2024 у справа №480/2287/23.
При цьому варто наголосити на тому, що особи, які користуються правом позачергового отримання житлових приміщень, включаються до окремої черги, і отримання жилих приміщень (грошової компенсації) також здійснюється відповідно до черговості.
У даному випадку також слід врахувати, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі №342/158/17.
Таким чином, зважаючи на те, що у черзі перед позивачем на отримання житла перебувають інші військовослужбовці, відсутність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження настання черги ОСОБА_1 на отримання житла, то стверджувати про протиправну бездіяльність відповідачів не вбачається за можливе, з урахуванням у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Також колегія суддів відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Державу Україна в особі Кабінету Міністрів України через Міністерство оборони України позачергово надати ОСОБА_1 жиле приміщення або грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення, з огляду на їх похідний характер від позовної вимоги, оцінка наявності підстав для задоволення якої надана судом вище.
Більше того, необхідно акцентувати увагу на тому, що захист порушеного права у спосіб, про який просить позивач, за відсутності обставин стверджувати, що черговість ОСОБА_1 у черзі настала, буде мати своїм наслідком порушення вимог статті 21 Конституції України в частині прав інших військовослужбовців, що передують йому у відповідній черзі на отримання житла.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачами доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Головуючий суддя Шевченко А.В.
Суддя Дудін С.О.
Суддя Кушнова А.О.