30 червня 2025 року справа №320/6014/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕТАР» про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у м. Києві (04116. м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕТАР» (01042, м. Київ, вул. Павла Загребельного, буд. 28/6, код ЄДРПОУ 45399946), в якому просить суд стягнути кошти платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕТАР» (код ЄДРПОУ 45399946) з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 766 074,20 гривень.
В якості підстави позову зазначено про несплату в добровільному порядку суми податкового боргу, що зумовило звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/6014/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №320/6014/25 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки податкові повідомлення-рішення на підставі яких було сформовано податкову вимогу оскаржуються в суді.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕТАР» зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в органах ДПС, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕТАР» має заборгованість, яка виникла у зв'язку з несплатою адміністративних штрафів та інших санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обліку алкогольних напоїв та тютюну у розмірі 766 074,20 гривень.
Вказана заборгованість з адміністративних штрафів та інших санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обліку алкогольних напоїв та тютюну виникла на підставі проведених контрольно-перевірочних заходів за наслідками яких винесені такі документи:
- податкове повідомлення на загальну суму 68 000,00 грн.; рішення форма «С» № 00277680901 від 08.04.2024;
- податкове повідомлення на загальну суму 220 815,00 грн.; рішення форма «С» № 00277440901 від 08.04.2024;
- податкове повідомлення на загальну суму 477 259,20 гривень. рішення форма «С» № 0027746001 від 08.04.2024.
У зв'язку з несплатою зазначеного боргу позивачем було сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 02.09.2024 № 0018740-1303-2615, яка була направлена відповідачу засобами поштового зв'язку та вручена представнику за довіреністю 18.09.2024.
З метою стягнення податкового боргу позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позивних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст.67 Конституції України).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Підпункт 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п. 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п.15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 36.1. ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 36.5. ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, вважається податковим боргом.
Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.
Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно із п. 57.3. ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Суд вказує, що враховуючи порядок узгодження податкових зобов'язань, які визначені контролюючим органом, у межах цієї справи не може бути надано оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, яким визначено грошове зобов'язання, оскільки така оцінка рішень контролюючого органу може бути надана лише під час безпосереднього оскарження рішень в адміністративному чи судовому порядку.
Відповідно до п. 58.2. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.
Згідно із п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За п.42.2.ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За змістом п.42.4 ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Судом встановлено, що у відповідності до ст. 59 ПК України контролюючим органом вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме усі зазначені вище податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача.
Згідно пояснень відповідача наданими у відзиві, відповідач не погоджується з висновками Акта перевірки від 11.03.2024 та податковими повідомленнями-рішеннями №00277680901, №00277440901, №00277460901 від 08.04.2024, вважаючи їх такими, що ґрунтуються на суб'єктивних твердженнях посадових осіб контролюючого органу та суперечать нормам чинного законодавства України. У зв'язку з цим ТОВ «ПЕРЕТАР» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним і скасування зазначених вище податкових повідомлень-рішень від 08.04.2024. Відповідач зазначає, що наразі триває судовий розгляд, що свідчить про неузгодженість податкових зобов'язань ТОВ «ПЕРЕТАР».
Даний факт підтверджується ухвалою про відкриття спрощеного провадження Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року у справі № 320/8307/25 (суддя Лисенко В.І.).
Станом на час розгляду даної справи, рішення по суті у вищезазначеній справі не прийнято.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд констатує, що визначена контролюючим органом сума грошового зобов'язання за оскаржуваним рішенням не є узгодженою платником податків, а тому не набрала статусу податкового боргу.
Згідно з положеннями Податкового кодексу України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, яке не було сплачено у встановлений строк, разом із пенею, нарахованою відповідно до законодавства (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Оскільки у даному випадку платником податків ТОВ «ПЕРЕТАР» оскаржуються відповідні рішення контролюючого органу в адміністративному суді, питання щодо сум грошових зобов'язань і їх узгодження перебуває на стадії судового розгляду.
Суд звертає увагу, що оскарження рішень контролюючого органу є законним способом захисту прав платника податків, а факт подання позову та відкриття проваджень за відповідною справою підтверджує існування суперечок щодо правомірності визначених сум.
Позивач проти даних обставин жодних заперечень до суду не надав.
Таким чином, оскільки визначені суми грошових зобов'язань не були остаточно узгоджені та перебувають на стадії оскарження в суді, вони не набули статусу податкового боргу, який би міг бути стягнутий у позасудовому або судовому порядку.
Враховуючи це, позовні вимоги про стягнення податкового боргу є передчасними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд звертає увагу, що у справах, предметом яких є стягнення податкового боргу, суд відповідно до вимог чинного процесуального законодавства не надає правової оцінки обставинам та правовим підставам визначення грошових зобов'язань, несплата яких у встановлені законом строки призвела до утворення податкового боргу. Виходячи з предмету справи, дослідженню підлягають виключно ті питання, що стосуються наявності податкового боргу (вручення податкового повідомлення-рішення, узгодження визначеного ним грошового зобов'язання) та наявність підстав для стягнення податкового боргу у судовому порядку (направлення (вручення) податкової вимоги).
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат за насідками розгляду даної справи не здійснюється.
Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕТАР» про стягнення податкового боргу - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.