про відмову в забезпеченні позову
30 червня 2025 року №320/31679/25
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Білоноженко М.А.,
розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ні-Ка»
доКиївської міської ради
провизнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- Державний реєстратор Департаменту комунальної власності міста Києва Бандура Юрій Вікторович;
встановив:
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ні-Ка» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської міської ради, в якій просило:
- визнати протиправним та скасувати: - позицію 590 (ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК по вулиці Немировича-Данченка, 5); - позицію 819 (СМІТТЄЗБІРНИК по вулиці Немировича-Данченка, 5) - позицію 1719 (СПОРТИВНИЙ МАЙДАНЧИК по вулиці Немировича-Данченка, 5); - позицію 1811 (ОГОРОЖА по вулиці Немировича-Данченка, 5); - позицію 1818 (ОГОРОЖА ПРИЯМКІВ ТА ЦОКОЛЮ по вулиці Немировича-Данченка, 5) додатку до рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №359/9416 «Про внесення змін у додаток 6 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва»;
- скасувати рішення Державного реєстратора Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Бандури Юрія Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 77087382 від 07.02.2025 та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності 58405748 від 31.01.2025 на нежитлову будівлю літ. «Д» за адресою: місто Київ, вулиця Мала Шияновська, будинок 5, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3080249580000.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позовну шляхом:
- зупинення дії рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №359/9416 «Про внесення змін у додаток 6 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині включення до додатку цього рішення: - позиції 590 ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК по вулиці Немировича-Данченка, 5; - позиції 819 СМІТТЄЗБІРНИК по вулиці Немировича-Данченка, 5; - позиції 1719 СПОРТИВНИЙ МАЙДАНЧИК по вулиці Немировича-Данченка, 5; - позиції 1811 ОГОРОЖА по вулиці Немировича-Данченка, 5; - позиції 1818 ОГОРОЖА ПРИЯМКІВ ТА ЦОКОЛЮ по вул. Немировича-Данченка, 5;
- заборони Київській міській раді та її уповноваженим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження, передачу у володіння чи користування третім особам об?єкта нерухомого майна: нежитлової будівлі літ. «Д» за адресою: місто Київ, вулиця Мала Шияновська, будинок 5, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3080249580000.
В обґрунтування заяви зазначено, що оскільки рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №359/9416 «Про внесення змін у додаток 6 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» є вочевидь протиправним, прийняте в порушення рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року №4-рп/2004. Крім цього, частина об'єктів, які належать позивачу включенні до переліку об'єктів, яку можуть бути передані в оренду третім особам - що свідчить про можливість настання невідворотних наслідків, що ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у даній справі.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
За приписами частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Згідно з частинами 1, 4, 5 та 6 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч.1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд згідно ч.2 ст. 151 КАС України може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За своїм змістом забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Також, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
В той же час, суд звертає увагу на те, що позивач не надав суду доказів на підтвердження вказаних обставин, а саме докази щоб свідчили на можливість припинення господарської діяльності.
Також суд не встановив достатніх підстав для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернулася до суду.
Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
Суд звертає увагу, що відповідачем більше 10 років не вчинялось будь-яких дій щодо передачу вказаних об'єктів в оренду або в будь-який інший спосіб відчуження або надання в користування таких об'єктів, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення позову.
Позивачем не доведено існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України та не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень ч.2 статті 150 КАС України, у зв'язку з чим суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.
Перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у задоволенні заяви представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ні-Ка» про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Білоноженко М.А.