30 червня 2025 року м. Київ справа №320/22382/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Київській області
про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не зарахування ОСОБА_2 до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 01.09.2015 по 05.11.2019 у Державній кримінально-виконавчій службі України, що становить у календарному обчислені 04 роки 02 місяці 17 днів.
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області зарахувати ОСОБА_2 до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 01.09.2015 по 05.11.2019 у Державній кримінально-виконавчій службі України, що становить у календарному обчислені 04 роки 02 місяці 17 днів.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, позивачу відмовлено в перерахунку стажу служби, оскільки відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» період проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України переліком обрахунку стажу служби в поліції не передбачено. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького та рядового складу, тому така служба підлягає зарахуванню до вислуги років у поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік органів та установ, служба в яких зараховується до стажу служби України, служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України не відноситься до зазначеного переліку.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (суддя Балаклицький А.І.).
15.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 поновлено позивачу строк на звернення до суду з адміністративним позовом.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 18.08.2015 по 15.06.2019 проходив навчання в Інституті кримінально-виконавчої служби Національної академії внутрішніх справ (курсант).
Відповідно до наказу Інституту кримінально-виконавчої служби від 18.08.2015 №171 о/с позивачу присвоєно спеціальне звання рядовий внутрішньої служби та прийнято на службу в Державну пенітенціарну службу України.
З 16.06.2019 по 05.11.2019 позивач проходив службу у Державній установі «Бердічевська виправна колонія (№70)».
Наказом Державної установи «Бердічевська виправна колонія (№70)» від 05.11.2019 №93/ОС-19 звільнено лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_2 , інспектора відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи 05.11.2019. Календарна вислуга років на день звільнення становить: 04 роки 04 місяці 17 днів.
З 06.11.2019 позивач продовжив проходження служби в підрозділах ГУ Нацполіції в Київській області, 30.10.2020 позивачу було присвоєне спеціальне звання «лейтенант поліції».
15.07.2022 позивач і на час звернення до суду проходив службу на посаді інспектора 3-го відділу з проведення спеціальних операцій управління «Корпус оперативно-раптової дії» ГУ Нацполіції в Київській області.
На заяву позивача щодо зарахування (незарахування) йому до стажу служби період з 01.09.2015 по 05.11.2019 у Державній кримінально-виконавчій службі України, відповідач листом від 13.03.2023 №Т-178 повідомлено, що статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік органів та установ, служба в яких зараховується до стажу служби України, служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України не відноситься до зазначеного переліку.
Позивач, не погоджуючись з такими діями, звернувся до суду з відповідним позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
Частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» (далі - №580-VIII).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Приписами статті 78 Закону №580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною 2 статті 78 Закону №580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Отже, до стажу служби в поліції за загальним правилом зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду, а також служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду.
При цьому, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
Водночас, частина 5 статті 23 Закону України від 23.06.2005 №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон №2713-IV) передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України Про Національну поліцію, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які урегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22.02.2006 №3460-IV (далі - Закон №3460-IV).
Згідно із преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною 1 статті 6 Закону №2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Таким чином, на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Як наслідок, служба в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
До того ж, Верховний Суд у постанові від 01.08.2023 у справі №240/30024/21 зазначив, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
З наведеного вище слідує, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак, на переконання суду, має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 частини 2 статті 78 Закону №580-VIII зараховуватись до стажу служби в поліції.
Таким чином, враховуючи тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача, суд дійшов висновку, що стаж служби в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань має зараховуватись до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.10.2022 у справі №160/11127/20.
Разом з тим, Верховний Суд також дійшов висновку, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Відповідно до абзацу 2 пункту «й» статті 17 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) до вислуги років поліцейським, співробітникам, зокрема, Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам, зокрема, Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у пункті «ж» статей 1, 2 Закону №2262-XII, під час призначення пенсії згідно з пунктом «а» статті 12 вказаного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п'яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на службу, зокрема, до органів Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.
У постанові від 22.01.2020 (справа №200/5111/19) Верховний Суд зазначив, що «визначальною умовою для застосування наведеного законодавчого припису є присвоєння особі офіцерського (спеціального) звання у зв'язку з закінченням відповідного навчального закладу».
Матеріалами справи підтверджується, що на після закінчення Інституту кримінально-виконавчої служби Національної академії внутрішніх справ, позивачу було присвоєно офіцерське звання «лейтенант внутрішньої служби».
Таким чином враховуючи те, що позивачу перше офіцерське (спеціальне) звання «лейтенант внутрішньої служби» було присвоєно 14.06.2019, у зв'язку із закінченням Інституту кримінально-виконавчої служби Національної академії внутрішніх справ, період з 01.09.2015 по 1.06.2019 підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з пунктом 29 рішення ЄСПЛ у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
VI. Судові витрати.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір на суму 1073,60 грн.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не зарахування ОСОБА_2 до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 01.09.2015 по 05.11.2019 у Державній кримінально-виконавчій службі України, що становить у календарному обчислені 04 роки 02 місяці 17 днів.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області зарахувати ОСОБА_2 до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 01.09.2015 по 05.11.2019 у Державній кримінально-виконавчій службі України, що становить у календарному обчислені 04 роки 02 місяці 17 днів.
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108616) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.