01 липня 2025 року Справа № 280/3827/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
13 травня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 09.04.2025 №184250012877 про відмову у призначенні пенсії позивачу;
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 02.04.2025.
Ухвалою суду від 19.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що вона звернулася до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач вказує на те, що рішенням відповідача позивачу безпідставно відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного періоду проживання чи роботи в зоні відселення. Позивач вважає таку відмову протиправною та зазначає, що нею було надано належні документи, які підтверджують факт проживання в зоні відселення та наявність статусу особи постраждалої в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачці правомірно відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із не підтвердженням проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. Також, представник відповідача вказував на те, що до періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди проживання з 20.03.1971 по 28.06.1994, згідно довідки №342 від 05.03.2025, оскільки згідно диплому серії НОМЕР_1 віл 25.06.1990 позивач з 01.09.1986 по 25.06.1990 навчалась в місті Путивль Сумської області та відповідно уточнюючої довідки №04-1/46 від 17.03.2025 з 15.08.1990 по 20.09.1995, працювала у місті Шостка Сумської області. Вказані населені пункти не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 02.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до органів ПФУ з заявою про призначення пенсії.
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 09.04.2025 №184250012877 позивачці відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні радіоактивного забруднення станом на 1 січня 1993 року - 3 роки.
Позивачка, не погодившись з відмовою у призначенні пенсії, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Суд зазначає, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення (далі - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №796-ХІІ, підставами для відселення громадян з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, є положення Концепції проживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Етапи відселення визначаються Концепцією.
Населення, яке проживає у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, підлягає обов'язковому відселенню.
Кожен громадянин, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, має право на підставі наданої йому об'єктивної інформації про радіаційну обстановку, дози опромінення і можливі їх наслідки для здоров'я самостійно приймати рішення про дальше проживання на цій території чи відселення.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій.
Суд зазначає, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 09.07.1993 ОСОБА_1 має статус громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (Категорія 3).
Відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - зменшення пенсійного віку становить 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Відповідно до примітки до ст.55 Закону №796-ХІІ, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Згідно ч.3 ст.55 Закону №796-ХІІ, призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є:
1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;
2) факт проживання чи праці у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, станом на 1 січня 1993 року, проживання або відпрацювання у цій зоні не менше 2 років;
3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.
Суд зазначає, що за змістом статті 15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу особи як потерпілої від Чорнобильської катастрофи, яка проживає на забрудненій території, є довідка про період проживання на цій території, яка видається органом місцевого самоврядування.
Так, під час звернення за призначенням пенсії позивачем подано довідку №342 від 05.03.2025, в якій зазначено про те, що ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала в с.Богданівка Шостинського району Сумської області з 23.03.1971 по 28.06.1994.
При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, с.Богданівка відноситься до третьої категорії зони радіоактивного забруднення території - зони гарантованого добровільного відселення.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що у період з 23.03.1971 по 28.06.1994 позивачка проживала на території зони гарантованого добровільного відселення, що надає їй право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону №796-XII.
Посилання відповідача на те, що до періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди проживання з 20.03.1971 по 28.06.1994, згідно довідки №342 від 05.03.2025, оскільки згідно диплому серії НОМЕР_1 від 25.06.1990 позивач з 01.09.1986 по 25.06.1990 навчалась в місті Путивль Сумської області та відповідно уточнюючої довідки №04-1/46 від 17.03.2025 з 15.08.1990 по 20.09.1995 працювала у місті Шостка Сумської області, які не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення, суд зазначає таке.
Так, дійсно матеріалами справи підтверджується, що у період з 01.09.1986 по 25.06.1990 позивач навчалась у Путивльському педагогічному училищі, а у період з 15.08.1990 по 20.09.1995 працювала вчителем у Собіцькій середній школі.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що у період з 01.09.1986 по 25.06.1990 та з 15.08.1990 по 20.09.1995 позивач постійно проживала на території якій проходила навчання та працювала вчителем.
Більш того, відповідно до відкритих відомостей з мережі Інтернет встановлено, що відстань між селом Богданівка Шосткинського району Сумської області та містом Путивль Сумської області складає 80 км., а між селом Богданівка Шосткинського району Сумської області та селом Собич Шосткинського району Сумської області - 8 км.
За таких обставин, позивач мала змогу постійно проживати у селі Богданівка Шосткинського району Сумської області та відвідувати місце навчання та роботи протягом дня міським транспортом.
Отже, з урахуванням встановлених обставин, відсутні підстави для відхилення інформації викладеної у довідці від 05.03.2025 №342, яка видана Богданівським старостинським округом Шосткинської міської ради Сумської області, відповідно до якої позивач постійно проживала в с.Богданівка, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем у зв'язку із розглядом адміністративної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
При цьому, суд вважає витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правової допомогу, у зв'язку з чим такі підлягають зменшенню до 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09.04.2025 №184250012877 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 02.04.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова