про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
01 липня 2025 рокум. Ужгород№ 260/5368/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Луцович М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа - Філія «Головний інформаційнообчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить:
1) стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової матеріальної допомоги в розмірі 3 середньомісячних заробітків - 74000 грн.
2) стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну допомоги на оздоровлення за 2022 рік в розмірі 10800 гн., за 2023 рік - 11900 грн. , разом - 22700грн.
3) стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову премію за багаторічну сумлінну працю в розмірі посадового окладу (місячна тарифна ставка) за липень 2024рік - 16398грн.
4) стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
5) стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Відповідно статті 171 частини 1 пункту 4 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у даній справі суддя вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 частиною 1 пунктом 1 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Предметом позову в даній справі, є, зокрема стягнення коштів з акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв'язку із завершенням трудових відносин ОСОБА_1 з філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Згідно ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.
Пунктом 17 ч. 1ст. 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України «Про державну службу».
Відповідно до Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Державна служба характеризується тим, що: а) здійснюється на державних посадах у державних органах або їх апаратах; б) має своєю метою реалізацію завдань і функцій держави; в) регламентується Законом України «Про державну службу» та іншими спеціальними законами; г) характеризується особливістю вступу на державну службу, її проходженням, припиненням службових відносин; ґ) пов'язана з присвоєнням рангів, чинів, спеціальних і військових звань; д) характеризується безпартійністю або політичною нейтральністю державних службовців; е) оплачується за рахунок державного бюджету.
Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та ін.
Таким чином, посада позивача не відноситься до публічної служби, оскільки не пов'язана з діяльністю на державних політичних посадах, професійною діяльністю суддів, прокурорів, військовою службою, альтернативною (невійськовою) службою, дипломатичною службою, іншою державною службою, службою в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, оскільки трудові відносини між позивачем та філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця» не є публічною службою, у даній справі відсутній спір з приводу прийняття громадян на публічну службу та її проходження.
Зазначений спір є виключно трудовим спором і повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
Підсудність спору окружному адміністративному суду позивачем ніяким чином не обґрунтована.
Суд зазначає, що трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює Кодекс законів про працю України (частина перша статті 1 Кодекс законів про працю України(далі КЗпП України)).
Статтею 2 КЗпП України гарантовано, зокрема, право працівників на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.
Згідно ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З вищенаведеного слідує, що спір між сторонами виник із трудових відносин, за своєю правовою природою не пов'язаний із здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, тобто, не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства відповідно до вимог ЦПК України.
А оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, суд вбачає наявними підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до статті 170 частини 1 пункту 1 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, зокрема, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 170 частини 5 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Із врахуванням зазначеного у відкритті провадження у даній справі необхідно відмовити з підстав, визначених статтею 170 частини 1 пункту 1 КАС України - позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 170, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа - Філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення коштів.
Роз'яснити позивачу, що вирішення даного спору здійснюється в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Луцович