01 липня 2025 рокум. Ужгород№ 260/3311/25
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області (далі - відповідач-2), в якому просить суд: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 03.08.1987 року по 27.06.1997 року у Виноградівському хлібокомбінаті, з 28.06.1997 року по 14.01.1999 року у ВАТ «Салба» та перерахувати пенсію за віком з дати її призначення - 22.03.2024 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 01.04.2025 року позивачу Відділом обслуговування громадян №2 (сервісний центр м.Виноградів) ГУ ПФУ у Закарпатській області надано виписку з електронної пенсійної справи з календарним розрахунком стажу роботи. З вказаних паперових копій електронного документу вбачається, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 22.03.2025 року; її страховий стаж складає 33 роки, 2 місяці, 15 днів; рішення про призначення пенсії ухвалено 01.04.2025 року за №072250010111 (суб'єкт ухвалення рішення не вказаний).
У той же час до страхового стажу позивача не включено періоди роботи з 03.08.1987 року по 27.06.1997 року у Виноградівському хлібокомбінаті (записи трудової книжки №3-№9); з 28.06.1997 року по 14.01.1999 року у ВАТ «Салба» (записи трудової книжки №10-№11). З цього приводу працівниками сервісного центру м.Виноградів ОСОБА_1 повідомлено, що структурний підрозділ органу ПФУ, який призначав пенсію було визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності (п.4.2 «Порядку подання, оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 р. №22-1), розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії здійснювався ГУ ПФУ у Волинській області. Період роботи у Виноградівському хлібокомбінаті не зараховано до страхового стажу через відтиск печатки роботодавця з найменуванням у своєму складі «УРСР», з приводу періоду роботи у ВАТ «Салба» пояснень не надано.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не зарахування вище вказаного періоду роботи позивача до страхового стажу, позивач звернулася з даним позовом.
Ухвалою судді від 02 травня 2025 року відкрито провадження у адміністративній справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
19 травня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 заперечує проти заявлених позовних вимог та вказує, що на момент звернення за призначенням пенсії Позивач досягла 60 років, страховий стаж склав 34 роки 09 місяців 02 днів.
Відповідачем до страхового стажу Позивача не зараховано періоди роботи з 03 серпня 1987 року по 27 червня 1997 року у Виноградівському хлібокомбінаті згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої 03 серпня 1987 року. ГУ ПФУ у Волинській області, за результатами розгляду заяви Позивача, винесено рішення про призначення пенсії від 01 квітня 2025 року № 072250010111 з 22 березня 2025 року.
Відповідач вказує, що період роботи з 03 серпня 1987 року по 27 червня 1997 року у Виноградівському хлібокомбінаті згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої 03 серпня 1987 року, не може бути зарахованим до страхового стажу Позивачу, оскільки у записі про звільнення завірений печаткою з відтиском УРСР.
До Відповідачів довідка для уточнення спірного періоду роботи згідно Порядку № 637 Позивачем подана не була, тому вважає, що підстави для зарахування спірного періоду роботи до страховий стаж відсутні.
Окрім цього, зазначив , що період 28 червня 1997 року по 14 січня 1999 року у ВАТ “Салба» зараховано до Страхового стажу Позивача.
22 травня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповіда-1 заперечує проти заявлених позовних вимог з аналогічних підстав викладених у відзиві відповідача-2 та також наголошує, що період 28 червня 1997 року по 14 січня 1999 року у ВАТ “Салба» зараховано до Страхового стажу Позивача.
Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.262 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
24.03.2025 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Закарпатській області з заявою про призначення пенсії за віком (ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
ГУ ПФУ у Волинській області, за результатами розгляду заяви Позивача, винесено рішення про призначення пенсії від 01 квітня 2025 року № 072250010111 з 22 березня 2025 року.
Згідно відомостей з електронної пенсійної справи позивачки ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 22.03.2025 року; її страховий стаж складає 33 роки, 2 місяці, 15 днів.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачами, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 03 серпня 1987 року по 27 червня 1997 року у Виноградівському хлібокомбінаті згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої 03 серпня 1987 року, оскільки у записі про звільнення завірений печаткою з відтиском УРСР.
Судом встановлено, що спірний період з 28 червня 1997 року по 14 січня 1999 року у ВАТ «Салба» зараховано до страхового стажу позивачки, що підтверджується даними електронної пенсійної справи позивачки станом на 14.05.2025 долученим відповідачем-2 до відзиву на позовну заяву.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються законодавством про пенсійне забезпечення, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, закону про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (частина перша статті 4 Закону № 1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із частиною 1 пунктом 4 статті 115 Закону № 1058-ІV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Як встановлено судом, згідно рішення відповідача-2 від 01.04.2025 за №072250010111 позивачці не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 03.08.1987 року по 27 червня 1997 року у Виноградівському хлібокомбінаті згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої 03.08.1987 року
Суд вказує, що відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду до прийняття Закону №1058-IV регулював Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі також - Закон № 1788-ХІІ).
Приписами статті 56 Закону №1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі також Порядок №637).
Пунктами 1-2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
В силу вимог абзацу першого пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз вказаних норм права свідчить про те, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами чи показань свідків.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №415/4914/16-а, від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а, від 21.05.2020 у справі №550/927/17 та від 26.04.2021 у справі №348/2180/16-а.
Пунктом 1.1 Інструкції № 58 також передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно положень пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.4 цієї Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
До прийняття наведеної вище Інструкції порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (чинної на момент заведення трудової книжки позивача, далі також Інструкція № 162), пунктом 1.1. якої було також передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як слідує із записів в трудовій книжці позивача, останні виконані без перекреслень, а дати наказів не містять виправлень.
Водночас, записи про періоди роботи позивача зроблені у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено записи і завірені печатками роботодавців.
При цьому, підставою для неврахування відповідачем трудового стажу позивача стала розмита печатка на титульній сторінці трудової книжки позивача.
Так, правилами Інструкції № 162 (як й Інструкції № 58) визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, суд відзначає, що у справі № 229/3431/16-а (постанова від 12.12.2019) з аналогічного спору Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника, оскільки обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховуючи ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об'єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Така правова позиція також викладена і в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
Враховуючи проаналізовані норми законодавства та правові висновки Верховного Суду, суд приходить до висновку про протиправність дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо не зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи з 03.08.1987 року по 27.06.1997 року у Виноградівському хлібокомбінаті згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої 03 серпня 1987 року та наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача вказаних періодів роботи.
Оскільки судом встановлено, що при призначенні пенсії позивачці відповідачем-2 протиправно було не зараховано вказані періоди до страхового стажу та такі підлягають зарахуванню, відтак з метою належного захисту прав та інтересів позивачки слід зобов'язати відповідача-2 здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням вказаного стажу з дати її призначення - 22.03.2025 року.
Водночас, оскільки з матеріалів справи судом встановлено та підтверджено відповідачами, що періоди роботи з 28.06.1997 року по 14.01.1999 року у ВАТ «Салба» зараховані до страхового стажу позивачки, відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.
За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, беручи до уваги фактичні обставини даної справи, з метою найбільш ефективного захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) та Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області (43027, Волинська область, м.Луцьк, Київський майдан, буд.6, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області (43027, Волинська область, м.Луцьк, Київський майдан, буд.6, код ЄДРПОУ 13358826) щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 03.08.1987 року по 27.06.1997 року у Виноградівському хлібокомбінаті згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої 03 серпня 1987 року при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області (43027, Волинська область, м.Луцьк, Київський майдан, буд.6, код ЄДРПОУ 13358826) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди роботи з 03.08.1987 року по 27.06.1997 року у Виноградівському хлібокомбінаті згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої 03 серпня 1987 року та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням вказаного стажу з дати її призначення - 22.03.2025 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області (43027, Волинська область, м.Луцьк, Київський майдан, буд.6, код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору