30 червня 2025 рокум. Ужгород№ 260/8676/24
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_3 , в якій просить:
1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мобілізації ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Рахівським РВ УМВС України в Закарпатській області 03.03.2000; РНОКПП НОМЕР_1 ; Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ; Адреса реєстрації, фактичного проживання та адреса для листування: АДРЕСА_2 ), та подальшого передання ОСОБА_1 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 ;
2) визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мобілізації та передання у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 ;
3) визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 30.11.2024 №347 в частині призначення ОСОБА_1 на посаду тракториста відділення зберігання спеціальної та автомобільної техніки бази ремонту, діагностики, зберігання спеціальної та автомобільної техніки 2 розряду м.Львів, ВОС 738950А, та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 для проходження військової служби;
4) зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 в особі її командування (командира) виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 ;
5) зобов'язати військову частину НОМЕР_3 в особі її командування прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що станом на 29.11.2024 позивач був особою, якій надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час відповідно до розділу III пункту 27 розпорядження КМУ від 18.03.2015 №493-р з переліком посад і професій (додаток до розпорядження №106), що підтверджується посвідченням № НОМЕР_6 від 20.11.2024. Крім того, начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 15.11.2024 скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлення №820 про зарахування на спеціальний облік військовозобов'язаних у відповідності до розпорядження КМУ від 18.03.2015 (додаток 106), у зв'язку з переоформленням бронювання, крім інших осіб, за черговим номером 1 - ОСОБА_1 , 1982 р.н., ВОС-167. Однак 30.11.2024 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача мобілізовано та передано в розпорядження військової частини НОМЕР_3 , а надалі витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №347 від 30.11.2024 на підставі поіменного списку від 30.11.2024 ОСОБА_1 , призначено на посаду тракториста відділення зберігання спеціальної та автомобільної техніки бази ремонту, діагностики, зберігання спеціальної та автомобільної техніки 2 розряду м.Львів, ВОС 738950А. Позивач вважає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 для проходження військової служби ОСОБА_1 , а також наказ командира військової частини НОМЕР_3 №347 від 30.11.2024 про зарахування позивача до списків особової частини та призначення на посаду тракториста відділення зберігання спеціальної та автомобільної техніки бази ремонту, діагностики, зберігання спеціальної та автомобільної техніки 2 розряду м.Львів, ВОС 738950А є протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом, оскільки жоден інший спосіб захисту не зможе поновити його порушених прав. Протиправність зазначених вище наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та командира військової частини НОМЕР_3 мають наслідком не тільки порушення прав позивача, але й значно ускладнюють роботу виробничого структурного підрозділу «Івано-Франківська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» як підприємства стратегічного значення, адже позивач працював монтером колії і на залізниці є значний дефіцит працівників на цих посадах. У зв'язку з наведеним просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого щодо позовних вимог заперечує у повному обсязі та вказує, що станом на 29.11.2024 під час перевірки військово-облікових даних ОСОБА_1 , відомості про перебування його на спеціальному військовому обліку, шляхом бронювання у АТ «Укарзалізниця» в АІТС «Оберіг» були відсутні. Вказує, що після прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де за результатами завершення уточнення необхідних військово-облікових даних і документів, проходження ним військово-лікарської комісії (позаштатної) при ІНФОРМАЦІЯ_6 та вручення необхідних документів, ОСОБА_1 взято на облік в ІНФОРМАЦІЯ_6 , як військовозобов'язаного. В подальшому, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.11.2024 року за № 1083 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи», ОСОБА_1 (у званні солдат) призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_3 з 30.11.2024 року. Отже, з 29.11.2024 року по 30.11.2024 року включно підстав, які б перешкоджали призову позивача, як військовозобов'язаного, на військову службу під час мобілізації не встановлено.
Позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якої вказав, що виробничим структурним підрозділом «Івано-Франківська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» вжито заходів щодо інформування ІНФОРМАЦІЯ_5 (де ОСОБА_1 перебував на обліку) про зарахування ОСОБА_1 на спеціальний облік військовозобов'язаних у зв'язку з переоформленням бронювання. Наголосив, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку безпосередньо заброньованої особи переконатися, що дані про її бронювання з місця роботи передані до районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. На особу покладається лише обов'язок зберігати при собі військово-обліковий документ та посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час. Зазначив, що при перевірці документів показав працівнику ІНФОРМАЦІЯ_2 свій військовий квиток, витяг з Резерв+ та своє посвідчення № НОМЕР_6 від 20.11.2024 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час. Тому вважає, що викладені у відзиві мотиви та аргументи не відповідають дійсності, та суперечать вимогам чинного законодавства України.
Представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що в процесі мобілізаційних заходів щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, позивач не надав відповідачу 1 жодних документів, які б підтверджували наявність у нього законних підстав для відстрочки від мобілізації. Згідно матеріалів справи позивач був доставлений до військової частини НОМЕР_3 з мобілізаційним розпорядженням та наказом, на підставі яких позивача і було зараховано до списків особового складу згаданої військової частини. Після видання наказу від 30.11.2024 №347 позивач прийняв посаду тракториста відділення зберігання спеціальної та автомобільної техніки агрегатів бази ремонту, діагностики, зберігання спеціальної та автомобільної техніки в/ч НОМЕР_3 . При цьому чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов та про призначення до військової частини.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 07.05.2007 року по даний час працює у виробничому структурному підрозділі «Івано-Франківська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на посаді монтер колії 4 розряду, околоток №10, що підтверджується довідкою виробничого структурного підрозділу «Івано-Франківська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» №03/365 від 12.12.2024 та трудовою книжкою серії НОМЕР_7 від 03.09.2002.
Відповідно до посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час №ДР-4-771 від 20.11.2024, виданого ІНФОРМАЦІЯ_7 , військовозобов'язаному ОСОБА_1 , який перебуває на посаді монтер колії 4 розряду, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 №493-р згідно з переліком посад і професій (додаток до розпорядження №106) розділу ІІІ пункту 27 надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на 12 місяців з дня оформлення відстрочки від призову, тобто до 20.11.2025.
У зв'язку з переоформленням бронювання відповідно до змін, що вносяться до розпорядження КМУ від 18.03.2015 №493 (додаток 106) начальником Івано-Франківського регіонального військово-облікового сектору було повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_8 про відстрочку військовозобов'язаних, зокрема, ОСОБА_1 , 1982 року народження ВОС -167, а також про його зарахування на спеціальний військовий облік.
29 листопада 2024 року позивача взято на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою призову на військову службу під час мобілізації.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1083 від 30.11.2024 року «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи» солдата ОСОБА_1 , 1982 р.н., ВОС НОМЕР_8 , було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та направлено для проходження військової служби в складі військової частини НОМЕР_3 з 30.11.2024.
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №347 від 30.11.2024 рядового запасу ОСОБА_1 з 30 листопада 2024 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 на всі види забезпечення та призначено на посаду тракториста відділення зберігання спеціальної та автомобільної техніки агрегатів бази ремонту, діагностики, зберігання спеціальної та автомобільної техніки 2 розряду м.Львів, ВОС 738950А.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Частиною 2статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 2ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
За приписами частин 1, 2, 3ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації.
На час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Зокрема, відповідно до частин3, 5 статті 22 Закону №3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Водночас, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
При цьому, частиною 2 статті 23 Закону №3543-XII передбачено, що особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в пунктах 3-15 частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.
В силу статті 24 Закону №3543-XII бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
За приписами частин 7, 8 статті 23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, особи, зазначені у пункті 1 частини 1статті 23 Закону №3543-XII, зокрема, військовозобов'язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зважаючи на те, що метою такого бронювання є забезпеченням функціонування відповідних підприємств, установ і організацій в особливий період.
Відповідно до пункту 3, 4 частини 1 статті 25 Закону №3543-XII бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють або проходять службу: на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень); на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Цей порядок визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; порядок оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України чи відповідного підрозділу розвідувальних органів України; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів; процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
За приписами частини 3 статті 25 Закону №3543-XII органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов'язаних, зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.
Пунктом 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають завірену копію довідки про надання таким особам відстрочки (додаток 6) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку.
Абзацом 4 пункту 1 Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (далі по тексту - Порядок бронювання, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу: на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
За приписами пункту 2 Порядку бронювання заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
Військовозобов'язані, зазначені у пункті 1 цього Порядку, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.
Відповідно до пункту 9 Порядку бронювання підприємства, установи та організації, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, банки та інші установи, державне регулювання діяльності яких здійснюється Національним банком, подають список центральному органу виконавчої влади або Національному банку, або відповідній обласній, Київській та Севастопольській міській держадміністрації (військовій адміністрації у разі її утворення), який прийняв рішення про визначення таких підприємств, установ та організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Пунктами 11, 12 Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76, встановлено, що за результатами перевірки списків, поданих відповідно до пункту 10 цього Порядку, щодо повноти їх заповнення, наявності обґрунтувань та погодження Міноборони (СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони)Мінекономіки приймає у строк не більш як п'ять робочих днів з дня отримання зазначених списків рішення про бронювання військовозобов'язаних.
Зазначення в рішенні Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного неправильної інформації про його прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), рік народження, військово-облікову спеціальність (профіль), найменування (повне та скорочене) та місцезнаходження органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, код згідно з ЄДРПОУ (за наявності) може бути підставою для відмови у зарахуванні такого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік.
З метою оформлення військовозобов'язаним відстрочки Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов'язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Міноборони (СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органу Міноборони).
Міноборони (СБУ, Служба зовнішньої розвідки, розвідувальний орган Міноборони) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідного підрозділу розвідувального органу Міноборони).
Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа та організація видають військовозобов'язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.
Витяг, засвідчений підписом керівника та скріплений печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки.
Витяг видається військовозобов'язаному під розпис у відомості видачі бланків спеціального військового обліку, складеній за формою згідно з додатком 4.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у п'ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов'язаному надсилають територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідному підрозділу Центрального управління та/або регіональному органу СБУ, відповідному підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідному підрозділу розвідувального органу Міноборони), повідомлення про бронювання військовозобов'язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки, відповідний підрозділ розвідувального органу Міноборони), на підставі рішення про бронювання військовозобов'язаних зараховує у строк не більш як п'ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Як встановлено судом, позивач з 07.05.2007 року працює у виробничому структурному підрозділі «Івано-Франківська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на посаді монтер колії 4 розряду, околоток №10, що підтверджується довідкою виробничого структурного підрозділу «Івано-Франківська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» №03/365 від 12.12.2024 та трудовою книжкою серії НОМЕР_7 від 03.09.2002.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до п.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та перебував на спеціальному військовому обліку, про що свідчить посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час №ДР-4-771 від 20.11.2024, видане ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також надіслане на адресу ІНФОРМАЦІЯ_9 (за місцем взяття на облік ОСОБА_1 ) повідомлення про бронювання ОСОБА_1 та його зарахування на спеціальний військовий облік.
У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач, будучи обізнаним про наявність в нього відстрочки, погодився вступити до лав ЗСУ в добровільному порядку.
Суд зазначає, що Кабінет Міністрів України 23 лютого 2022 року постановою №154 затвердив Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту - Положення №154, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якого встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
За приписами пункту 15 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль за веденням персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронюванням військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час в місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах (крім СБУ та розвідувальних органів).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача 1 щодо мобілізації позивача, з огляду на порушення пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ та вимог Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76.
Позивач у позовній заяві визначив спосіб захисту свого права шляхом визнання протиправними та скасування наказу щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації №1083 від 30.11.2024 року, тобто шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акту.
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що оскаржуваний наказ в частині призову є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію після його реалізації, в даному випадку - після мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд, має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19).
Перш ніж відмовити в позові з підстав обрання неналежного способу захисту, суд з'ясовує: з яких саме правовідносин сторін виник спір; чи передбачено обраний позивачем спосіб захисту законом; чи передбачено законом ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах.
Про цей правовий висновок Велика Палата Верховного Суду нагадала в постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, який відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ про призов на військову службу під час мобілізації №1083 від 30.11.2024 року як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, оскільки не призведе до відновлення порушеного права позивача.
Разом з цим, призов позивача на військову службу за мобілізацією не є взаємопов'язаним із діяннями командування військової частини НОМЕР_3 щодо зарахування позивача до списків частини.
Організацію і порядок обліку осіб офіцерського, рядового, сержантського і старшинського складу, курсантів і працівників Збройних Сил України (далі - особовий склад) в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах і організаціях, на кораблях і в підрозділах визначено Інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженою наказом Міністерства оборони від 15.09.2022 №280 (далі Інструкція № 280).
Відповідно до п.14 розділу ІІ Інструкції № 280 зарахування до списків військової частини прибулого особового складу проводиться наказом по стройовій частині, у день прибуття особового складу до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
На підставі поіменного списку командиром військової частини НОМЕР_3 видано наказ (по стройовій частині) №347 від 30.11.2024 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та призначення його на посаду тракториста відділення зберігання спеціальної та автомобільної техніки агрегатів бази ремонту, діагностики, зберігання спеціальної та автомобільної техніки 2 розряду м.Львів, ВОС 738950А.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Суд звертає уваги на приписи п.4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), відповідно до яких громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Частина 3 ст.24 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до п.12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення №1153/2008.
Згідно з п.225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Отже, після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням №1153/2008.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №347 від 30.11.2024 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 прийнято відповідно ч.2 ст.2 КАС України та підстави для його скасування відсутні.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні основної позовної вимоги, то відсутні підстави для задоволення і похідних позовних вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_3 виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.
Так, Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23 сформував правовий висновок, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Верховний Суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання військової частини прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243 - 246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМ.М. Луцович