01 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/24364/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ГУ ПФУ в Житомирській області), у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які полягають у відмові в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , через неврахування до трудового стажу періоди роботи по трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.12.1983;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області врахувати всі періоди роботи згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.12.1983 та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, досягнувши пенсійного віку, 08.10.2024 звернувся до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.10.2024 № 253550003381 позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу 29 років. Зокрема, до страхового стажу не зараховано всі періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.12.1983, оскільки вона є непридатною для прочитання.
Позивач вважає таке рішення ГУ ПФУ в Житомирській області протиправним, оскільки страховий стаж відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.12.1983 та архівних довідок про підтвердження стажу (які відповідач не врахував) його трудовий стаж понад 29 років. Трудова книжка дійсно була пошкоджена, проте відновити її чи отримати дублікат немає можливості. Також зазначає, що більшість записів у його трудовій книжці підлягають прочитанню.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від ГУ ПФУ в Чернігівській області 21.02.2025 надійшов відзив, у якому, заперечуючи проти доводів позовної заяви, зазначив про відсутність підстав здійснити призначення нарахування та виплати пенсії за віком. Вказав, що до страхового стажу зараховане навчання в училищі, робота в колгоспі в 1979-1981 роках, період проходження військової строкової служби, періоди отримання допомоги по безробіттю та періоди роботи після 2004 року. Також зазначає, що проаналізувавши записи трудової книжки позивача, наскільки це можливо, встановлено, що позивач, зокрема працював на території російської федерації, як до 1 січня 1992 року, так і після цієї дати; вказаний стаж не зараховується до страхового стажу, оскільки Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Також зазначив, що в трудовій книжці позивача наявні записи про роботу після 01.01.2004 в ТОВ "Городнянське хлібоприймальне підприємство" з 14.09.2005 по 29.03.2006 та з 10.01.2007 по 09.01.2008, однак дані в РЗО про роботу в дані періоди відсутні. Наголошує, що навіть зарахувавши всі періоди роботи, які вказані в трудовій книжці, страховий стаж позивача становитиме менше 29 років, а тому вважає, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними і просить відмовити у задоволенні позову.
Від ГУ ПФУ в Житомирській області 22.01.2025 надійшов відзив на позов, у якому, заперечуючи проти позову, вказує, що спірне рішення є обґрунтованим і таким, що відповідає нормам чинного законодавства з огляду на наступне. Зазначає, що за результатами розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 20.12.1983, оскільки трудова книжка є непридатною до сприйняття, також неможливо ідентифікувати ПІБ на титульній сторінці трудової книжки; інші документи, передбачені Порядком №637 відсутні. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу до страхового стажу враховані всі періоди трудової діяльності. Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж позивача становить 08 років 06 місяців 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому прийнято спріне рішення, яким відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу - 22 роки. Позивач матиме право на пенсійну виплату при набутті необхідного страхового стажу. Із зазначених причин просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Від позивача надійшла відповідь відзив, у якій, заперечуючи проти доводів відповідачів, зазначає про протиправність незарахування до стажу періодів роботи на території російської федерації, оскільки Україна припинила участь в Угоді 19.06.2023, тобто, на момент виникнення спірних правовідносин Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 була чинною. Наголошує, що його страховий стаж - більше 29 років, а тому він має право на призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просить повністю задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до такого висновку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши віку 62 роки, 08.10.2024 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та рішенням від 15.10.2024 № 253550003381 позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу 29 років, при цьому до страхового стажу не зараховано всі періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.12.1983, оскільки вона є непридатною для прочитання.
У спірному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 8 років 06 місяців 29 днів.
Не погодившись з прийнятим рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV (далі - Закон 1058-ІV) регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 113 Закону 1058-ІV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Відповідно до ст. 26 Закону 1058-ІV необхідний страховий стаж становить 29 років.
Відповідно до частини 2 ст. 26 Закону 1058-ІV у разі відсутності страхового стажу, передбаченого ч. 1 цієї статті, право на призначення пенсії за івком така особа набуде після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу від 22 років.
Право на призначення пенсії обґрунтовується також Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Абзацом 4 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що у випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила призначення пенсії, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Спору між сторонами стосовно відсутності записів у трудовій книжці немає.
Територіальним органом ПФУ не враховано трудовий стаж, оскільки трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 20.12.1983 є непридатною для прочитання.
Разом з тим, суд зазначає, що наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
За приписами п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Таким чином, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки з вини підприємства-роботодавця.
Крім того, суд зауважує, що певні недоліки чи неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства-роботодавця не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Суд звертає увагу на те, що пенсійний орган, аналізуючи надані особою документи, перш за все має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми, адже органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і необґрунтованих перешкод для реалізації особами їх прав.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці чи інших офіційних документах, про що зроблений відповідний висновок Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Таким чином є безпідставними твердження відповідачів про відсутність підстав для зарахування періодів роботи позивача, зазначених у трудовій книжці, без вчинення дій органами Пенсійного фонду, передбачених постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що в трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.12.1983, яка належить ОСОБА_1 , наявні записи про трудовий стаж в районі Крайньої Півночі Ямало-Ненецького округу російської федерації з червня чи липня (нерозбірливо) 1983 року по 26.07.2003.
З рішення про відмову у призначенні пенсії вбачається, що підставою для не зарахування цих періодів роботи до страхового стажу позивача є вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Суд оцінює критично та відхиляє вказані доводи відповідачів з таких підстав.
Так, на час роботи позивача на території Російської Федераціїв Україні діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі за текстом - Угода), зобов'язання за якою були взяті дев'ятьма державами-учасницями СНД, серед яких Україна та Російська Федерація.
Згідно зі ст. 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав -учасниць Угоди.
В силу вимог статті 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення.
При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
У відповідності пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Після вчинення військової агресії російської федерації проти України, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.11.2022 №1328, якою постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві, а також прийнято постанову від 24.06.2023 №639, якою припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14.01.1993.
Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов'язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.
Тобто, аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди до виходу держави-учасниці із Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Вихід держави-учасниці Угоди не може бути підставою для не зарахування при призначені пенсії громадянину України також страхового стажу.
Отже, доводи відповідача, зазначені у рішенні від ГУ ПФУ в Житомирській області від 15.10.2024 № 253550003381 не можуть бути правовою підставою для не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи на території російської федерації, адже такий стаж ним набутий до виходу України із Угоди.
Суд вважає за необхідне зазначити, що функції органів Пенсійного фонду України щодо обчислення страхового стажу особи та призначення пенсії відносяться до виключної компетенції відповідача.
ГУ ПФУ в Житомирській області не було надано належної оцінки в оскаржуваному рішенні відомостям про страховий стаж позивача, що позбавляє можливість суду здійснити контроль дискреційних повноважень пенсійного органу та прийняти рішення зобов'язального характеру про призначення пенсії за віком. Протилежний підхід призведе до втручання в дискреційні повноваження відповідача.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, зокрема здійснювати розрахунок страхового стажу та нарахування пенсії.
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах №240/10097/22 від 25 жовтня 2023 року, №560/895/23 від 28 вересня 2023 року, №560/4016/23 від 29 серпня 2023 року, №120/17737/23 від 08 серпня 2024 року, №560/8020/21 від 16 жовтня 2024 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню не у спосіб, визначений позивачем: належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 15.10.2024 № 253550003381 про відмову у призначенні пенсії, та зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.10.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Згідно з положеннями статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83 А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14005, ЄДРПОУ 21390940), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м.Житомир, 10002, ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії -задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.10.2024 № 253550003381 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.10.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
01.07.25