30 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/20602/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивачка просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22 травня 2024 року № 047050016274 щодо відмови позивачці у призначенні пенсії за віком по Списку № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи з 09 лютого 2001 року по 23 вересня 2021 року за Списком № 2 та призначити з 15 травня 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до частини другої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV).
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що маючи стаж роботи більше 10 років за Списком № 2, звернулася до пенсійного органу з приводу призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, оскільки посада та характер виконуваної нею роботи відноситься до робіт, передбачених Списком № 2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788-XII): після досягнення 50-річного віку і при стажі роботи не менше 20 років, з яких не менше 10 років на роботах за Списком № 2. При цьому покликається на Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020, яким визнано неконституційними, зокрема, статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII із змінами, внесеними Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (у тому числі щодо досягнення жінками 55-річного віку), а відтак, зокрема, жінки, які працювали до 01 квітня 2015 року на роботах за Списком № 2 після досягнення 50-річного віку набувають право на пенсію на пільгових умовах. При цьому трудова книжка позивачки містить записи про атестацію робочого місця, а робота "машиніста огрудковувача" віднесена до робіт з важкими умовами праці за Списком № 2, а відтак відповідний стаж роботи у період з 09 лютого 2001 року по 23 вересня 2021 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058-IV. Однак пенсійним органом відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку, оскільки не зараховано період роботи з 09 лютого 2001 року по 23 вересня 2021 року за Списком № 2, а також з підстави недосягнення 55-річного віку, що є протиправним, на переконання позивачки, та зумовило звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позов не визнав. У відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи про те, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу, зокрема, не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Також наполягає на тому, що реалізація права на призначення пенсії на пільгових умовах можлива у разі, зокрема, зайнятості повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, яка передбачена Списком № 2 та за умови документального підтвердження відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Тому звертає увагу на те, що записи у трудовій книжці позивачки не містять відомостей про зайнятість саме повний робочий день, а за відсутності документів про пільговий характер роботи, період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначається на підставі уточнюючої довідки на підставі первинних документів за час відповідної роботи. Оскільки, позивачка на дату звернення за перерахунком пенсії не досягла віку 55 років, а підтверджений належними документами стаж позивачки за Списком № 2 становить 06 місяців 25 днів, пенсійним органом обґрунтовано відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про причини суд не повідомив.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа в матеріалах справи, ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи від 30 жовтня 2024 року доставлено в Електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області 31 жовтня 2024 року о 12:45 год., про що судом отримано повідомлення 31 жовтня 2024 року о 13:00 год.
Пунктом 2 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. За правилами абзацу 2 пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Аналіз норм Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, у системному зв'язку з положенням пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України дає підстави для висновку, що оскільки днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, а сервіс Електронного кабінету ЄСІТС за приписами Положення про ЄСІТС є саме такою адресою, то надсилання процесуальних документів за допомогою підсистем ЄСІТС "Електронний кабінет" та "Електронний суд" є днем вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення (ухвала Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року у справі №420/32853/23).
Отже, ухвала від 30 жовтня 2024 року про відкриття провадження у цій справі вважається врученою Головному управлінню Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області 31 жовтня 2024 року.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи у позовній заяві та відзиві на позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з урахуванням такого.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою реалізації права на пенсійне забезпечення після досягнення 51-річного віку звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 15 травня 2024 року про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області.
За результатом розгляду поданих позивачкою заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області прийняло рішення від 22 травня 2024 року № 047050016274, яким відмовило позивачці в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови став висновок Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію на пільгових умовах, оскільки заявниця не набула необхідного стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці (Список № 2); за наданими документами до звернення встановлено, що відповідно до пільгової довідки № 143-369 від 02 квітня 2024 року, виданої ПАТ "Камет-сталь", стаж заявниці за Списком № 2 становить 06 місяців 25 днів.
Вирішуючи спір у цій справі суд виходить з такого.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом № 1788-ХІІ та Законом № 1058-IV.
Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (надалі - Закон № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Статтею 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, у статті 13 Закону № 1788-ХІІ до внесення змін Законом № 213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "б" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
Законом № 213-VIII статтю 13 Закону № 1788-ХІІ викладено в новій редакції, пунктом "б" якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, у Законі № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "б" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Закон № 213-VIII набув чинності з 01 квітня 2015 року. З 01 січня 2004 року набув чинності Закон № 1058-IV.
Пунктом 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, в редакції до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (надалі - Закон № 2148-VIII), встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Абзацом 2 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV в редакції до внесення змін Законом № 2148-VIII визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Після набуття чинності нормами Закону № 1058-IV правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком № 2 регламентувались пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону № 2148-VIII (до 11 жовтня 2017 року), яким текст Закону № 1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом № 2148-VIII у новій редакції також викладений пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV, згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з абзацом 1 пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV в редакції Закону № 2148-VIII працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У силу положень Закону № 2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01 жовтня 2017 року.
Відтак, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV в редакції Закону № 2148-VIII.
Такий стан правового регулювання існував до ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213-VIII.
Пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього Рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".
Конституційний Суд України у вищевказаному Рішенні зазначив, що вказаними положеннями Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років. Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами "б" -"г" статті 54 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.
Однак оспорюваними положеннями Закону № 213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам. Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність (пункт 4.4 Рішення).
З 23 січня 2020 року чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV в редакції Закону № 2148-VIII.
Положення зазначених нормативно-правових актів суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У рішенні у зразковій справі № 360/3611/20, на яку покликається позивачка, Велика палата Верховного Суду зазначила, що суперечність положень Законів № 1788-XII та № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").
Велика Палата Верховного Суду в межах цієї зразкової справи дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV.
Відносно обставин справи, що розглядаються у цій справі, означені закони містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить 50 років за пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та 55 років відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV в редакції Закону № 2148-VIII, який є чинним та неконституційним не визнавався та, на думку відповідача, є таким, що підлягає застосуванню при вирішенні питання про наявність у позивачки права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки є таким, що прийнятий у часі пізніше.
Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме Закону - № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII чи № 1058-ІV в редакції Закону № 2148-VIII підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що зі змісту спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вбачається, що позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, а тому суд з'ясував та враховує, що у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 зроблено такі записи:
запис за порядковим № 15: 09 лютого 2001 року - переведена в агломераційний цех № 2 машиністом огрудковувача 4 розряду до дільниці спікання агломерату ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (розпорядження про переведення від 05 лютого 2001 року № 12);
запис за порядковим № 16: 13 вересня 2001 року - присвоєно 5 розряд (розпорядження по цеху від 11 вересня 2001 року № 605);
запис за порядковим № 17: робоче місце атестовано (постанова від 29 грудня 2006 року № 992);
запис за порядковим № 18: ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського" з 23 травня 2011 року перейменовано у ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського" (наказ від 23 травня 2011 року № 479);
запис за порядковим № 19: ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського" з 25 січня 2017 року перейменовано у ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" (наказ від 25 травня 2017 року № 84);
запис за порядковим № 20: робоче місце атестовано за Списком № 2 Розділ 11 "Підготовка руд, збагачення, окускування (агромерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин" (постанова від 26 грудня 2017 року № 22);
запис за порядковим № 21: 23 вересня 2021 року - звільнена у зв'язку з переведенням за пунктом 5 статті 36 КЗпП України до ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод".
Також, зазначені вище періоди роботи позивачки підтверджено архівною довідкою Архівного управління Кам'янської міської ради Дніпропетровської області від 14 березня 2025 року № З-21/2-09/366 (від 11 квітня 2024 року № З-21/2-09/610 в матеріалах пенсійної справи позивачки), постановою ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського" від 29 грудня 2006 року "Про атестацію робочих місць за умовами праці", постановою ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського" від 26 грудня 2012 року "Про результати атестації робочих місць за умовами праці працівників агломераційного цеху № 2", постановою ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" від 26 грудня 2017 року "Про результати атестації робочих місць за умовами праці працівників агломераційного цеху № 2" та особовими картками позивачки, копії яких надано 07 квітня 2025 року Архівним управлінням Кам'янської міської ради Дніпропетровської області на виконання ухвали суду про витребування доказів від 23 січня 2025 року, та були надані позивачкою разом із документами на призначення пенсії.
За змістом доводів у відзиві на позов Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не заперечується, що виконувана позивачкою в означений період робота за посадою "машиніст огрудковувача" відноситься до Списку № 2.
При цьому варто також зауважити, що відповідно до пунктів 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1991 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Тобто, затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та проведення атестації робочих місць за умовами праці мають на меті, окрім іншого, надання особам, які працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, пільг з метою компенсації негативного впливу на їхнє здоров'я.
Таким чином, як вже було встановлено судом, робота позивачки у спірний період підтверджена записами трудової книжки, яка у вказані періоди містить також записи щодо проведених атестацій робочих місць; позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, до якої долучила, у тому числі, архівну довідку та документи на підтвердження проведення атестації робочих місць, трудову книжку та інші довідки, накази та постанови, а тому суд погоджується з доводами позивачки про те, що подані нею разом із заявою документи підтверджують пільговий стаж за Списком № 2 в період з 09 лютого 2001 року по 23 вересня 2021 року у ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат".
Разом з тим, визначаючись у цій справі суд, насамперед, зважає на вищенаведені приписи пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, якими чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Верховний Суд у постанові від 16 червня 2025 року у справі № 200/4104/24 виснував, що визначальним у цьому випадку є з'ясування обставин щодо того, чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII), саме до 01 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону № 1788-XII (в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII).
Таким чином, Верховний Суд підсумував, що якщо особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювала на посадах, передбачених Списком № 2 до 01 квітня 2015 року, то підлягають застосуванню норми статті 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Однак, якщо особа набула пільговий стаж за Списком № 2 після 01 квітня 2015 року, то при призначенні такій особі пенсії необхідно керуватися нормами статті 114 Закону № 1058-ІV в редакції Закону № 2148-VIII.
Наведене не враховано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області оскільки, як установлено судом, позивачка працювала на посадах, віднесених до Списку № 2, з 09 лютого 2001 року по 23 вересня 2021 року, тобто як до, так і після 01 квітня 2015 року. Тому питання зарахування пенсійним органом означеного пільгового стажу потребує вирішення із застосуванням вищенаведених правових норм відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Тому, визначаючись щодо відповідності обраного позивачкою способу захисту порушеному праву слід враховувати те, що норми статті 114 Закону № 1058-ІV передбачають низку вимог, дотримання яких дає особі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, перевірка яких в аспекті призначення позивачці пільгової пенсії за Списком № 2 відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058-IV жодним чином не відображено в оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22 травня 2024 року № 047050016274.
Так, згідно з абзацом 1 пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV в редакції Закону № 2148-VIII (на час реалізації позивачкою права на спірну пільгову пенсію) пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, зокрема, за наявності у жінок страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Проте, у вказаному рішенні пенсійного органу не було надано оцінки щодо наявності у позивачки необхідного страхового стажу для призначення пільгової пенсії за віком за умови зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , включаючи спірний, що складає предмет розгляду у цій справі.
Наведене не дозволяє достеменно пересвідчитись у тому, чи було проведено пенсійним органом повну перевірку доданих до заяви щодо призначення пенсії документів та встановлення відповідних обставин для цілей встановлення достатніх підстав для призначення позивачці спірної пенсії.
З урахуванням наведеного, за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо усіх необхідних умов для призначення позивачці пільгової пенсії за Списком № 2, суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти переконливого та остаточного висновку про наявність у позивачки права на призначення спірної пільгової пенсії за віком.
В аспекті судової оцінки належних підстав для призначення спірної пільгової пенсії, суд зауважує на тому, що призначення пенсії потребує відповідного розгляду та належної оцінки з боку пенсійного органу, до повноважень якого віднесено розгляд та вирішення питання щодо призначення пенсії. Натомість суд не вправі перебирати на себе відповідні функції пенсійного органу, вирішуючи питання призначення пенсії, а відповідно до висновків у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 174/658/16-а оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Відтак, позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про зобов'язання пенсійного органу зарахувати до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 (спеціальний пільговий стаж) періоди роботи з 09 лютого 2001 року по 23 вересня 2021 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 травня 2024 року про призначення пільгової пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог (про зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах).
Аналогічно у постанові від 27 березня 2024 року у справі № 560/8761/22 Верховний Суд вказав, що обраний спосіб захисту порушених прав (зобов'язання органу пенсійного фонду повторно розглянути заяву про перерахунок та виплату призначеної пенсії на підставі довідки спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону № 590 від 17 грудня 2021 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні) відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.
Така позиція є усталеною у судовій практиці й кореспондується з положеннями КАС України, за якими суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, рішенням якого позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо повторного розгляду заяви позивачки має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення цієї пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі № 240/16372/23.
Тому, звернені позовні вимоги до іншого відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Отже, заявлені позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню частково.
На підставі положень частини третьої статті 139 КАС України сплачений позивачкою судовий збір згідно із квитанцією від 24 жовтня 2024 року, підлягає відшкодуванню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області пропорційно задоволеним немайновим вимогам.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22 травня 2024 року № 047050016274.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 період роботи ОСОБА_1 з 09 лютого 2001 року по 23 вересня 2021 року у Публічному акціонерному товаристві "Дніпровський металургійний комбінат" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 травня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 969,00 грн (дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 00 коп.) судових витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
30.06.25