Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 липня 2025 року Справа№640/16842/21
Донецький окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кембрідж Клуб" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кембрідж Клуб" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 39350,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2021 відкрито провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу №640/16842/21 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/16842/21.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2025 замінено позивача Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів на правонаступника Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 22869098, вул. Велика Васильківська,104, м. Київ, 03150).
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що у поданому за формою 10-ПОІ (річна) звіті, відповідач зазначив, що середньооблікова кількість працівників облікового складу у 2020 році становила 11 осіб, відповідно до 4% нормативу, на підприємстві повинно бути працевлаштована 1 особа з інвалідністю, але відповідачем не було працевлаштовано жодної особи з інвалідністю, що є підставою для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
30.06.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, акцентує увагу на тому, що дійсно, згідно вимог діючого законодавства, мав у 2020 році працевлаштувати 1 особу з інвалідністю, однак, у поданому до позивача звіті, було допущено технічну помилку, яка полягає у незазначенні працевлаштованої особи з інвалідністю, що, на переконання позивача, підтверджується наданими до суду документами про працевлаштування вказаної особи та виключає стягнення будь-яких адміністративно-господарських санкцій, оскільки відсутнє саме порушення вимог законодавства. Крім того зазначено, що з 2018 року в штаті відповідача на посаді менеджера працює ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю 3 групи. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позивачем без належної перевірки, передчасно подано до суду позовну заяву.
У додаткових поясненнях від 09.05.2025 представник відповідача вказує, що зазначений штраф сплачується за фактичне не виконання нормативу, і не може бути застосовано відносно помилкових даних, вказаних у звіті про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, бо норма, яка встановлює таку відповідальність, як на момент подання позову, так і на даний час, у законодавстві відсутня.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Кембрідж Клуб" надано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів «Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2020 рік за формою 10-ПОІ (Річна), затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 № 591.
Згідно змісту вказаного звіту, відповідач зазначив, шо середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2020 році становила 11 осіб, відповідно до 4% нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштована 1 особу з інвалідністю, але відповідачем не було працевлаштовано жодної особи з інвалідністю, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій у та пені.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України, передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно зі статтею 4 Закону № 875-ХІІ, соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.
Стаття 17 Закону № 875-ХІІ, встановлює, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Відповідно до положень статті 19 Закону №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (ч. 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).
Таким чином, з наведеного вбачається, що законодавцем встановлений норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, в розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, і кожне підприємство, яке використовує найману працю, повинно дотримуватись такого нормативу.
При цьому, роботодавці самостійно здійснюють розрахунок кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу і забезпечують їх працевлаштування. Для забезпечення виконання нормативу роботодавці можуть здійснювати пошук осіб з інвалідністю на вакантні місця самостійно або звернутися за допомогою до територіального центру зайнятості. Норматив вважається виконаним, якщо у звітному році у роботодавця працює відповідна кількість осіб з інвалідністю за основним місцем роботи.
27 серпня 2020 року наказом № 591 Міністерством соціальної політики України було затверджено оновлену форму 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідальність за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю встановлена ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», частиною 1 якої встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»).
Згідно із частинами 3, 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку (ч. 9 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»).
Відповідно до норм частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті, передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій, слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
При цьому, елементами правопорушення, є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Позивач наголошує на тому, що згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідач повинен був працевлаштувати 1 особу з інвалідністю, але не працевлаштував жодної особи з інвалідністю, тобто, свій обов'язок не виконав, що вбачається з самостійно поданого фізичною особою-підприємцем звіту за 2020 рік за формою 10-ПОІ (річна), де вказано, що відповідно до 4% нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштована 1 особу з інвалідністю, але відповідачем не було працевлаштовано жодної особи з інвалідністю.
Дійсно, позивач правильно вказує на нормативно-правові підстави позову, а також констатує, що відповідач самостійно заповнив та подав до Фонду звіт, у якому правильно обрахував, що на підприємстві у 2020 році мала бути працевлаштована 1 особа з інвалідністю.
Водночас, суд враховує, що відповідач заперечує проти невиконання ним нормативу 4% на підприємстві із працевлаштування особи з інвалідністю, оскільки подаючи вищезазначений звіт, відповідач припустився технічної помилки, неправильно зазначивши інформацію у відповідних графах звіту.
При цьому, наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, наданими разом із відзивом на позовну заяву підтверджується, що 25 квітня 2018 року на підставі наказу № 19 від 24 квітня 2018 року, було прийнято на посаду менеджера ТОВ «Кембрідж Клуб» - ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) - особу з інвалідністю третьої групи за загальним захворюванням, який, за доводами відповідача, по 16 серпня 2024 року працював у нього, що, у свою чергу, підтверджується відповідними записами у трудовій книжці працівника, а також, поданими звітами до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДПС у м. Києві у відповідних періодах.
Так, у звіті «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма 1-ДФ) за І-IV квартал 2020 року, відображено нарахування та виплата доходу працівників.
Слід врахувати, що група інвалідності ОСОБА_1 підтверджується довідкою Франківської міжрайонної МСЕК Львівського обласного Центру медико-соціальної експертизи серії 12 ААА №849612, якою 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 вчергове підтверджено групу інвалідності на строк до 1 листопада 2021 року із датою повторного огляду 15 жовтня 2021 року.
Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач довів виконання приписів чинного законодавства щодо працевлаштування у 2020 році 1 особи з інвалідністю з урахуванням 4-х відсоткового нормативу на підприємстві, а відтак, відсутні і підстави для застосування до нього фінансових санкцій та нарахування пені, оскільки відсутній факт самого порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
При цьому, питання подання/неподання відповідачем уточнюючої звітності чи питання про допущення помилки у поданій звітності, не є предметом даного спору, позаяк, у даній справі, суд вирішує питання про наявність/відсутність підстав для стягнення з суб'єкта господарювання на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарських санкцій та пені.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат, у даному випадку, відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 104, код ЄДРПОУ 22869098) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кембрідж Клуб" (03037, м. Київ, пр-т Червонозоряний, буд.6-А, оф.145, код ЄДРПОУ 40162106) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - відмовити.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 01.07.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В.Загацька