Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 червня 2025 року Справа№200/3137/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням уточненої позовної заяви) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316700, 84313, Донецька область, м.Краматорськ, Бульвар Машинобудівників, буд.32), третя особа -Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, буд.3) про визнання протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невинесення постанови про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у виконавчому провадженні ВП №76858329 за невиконання судового рішення без поважних причин; зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні ВП № 76858329 винести постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за невиконання судового рішення без поважних причин. В обґрунтування зазначено, що рішенням суду по справі №200/6070/24 відновлено право позивача на отримання пенсії у належному розмірі. Рішення суду набрало законної сили 19.12.2024. Примусове виконання здійснюється у виконавчому провадженні № 76858329 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2025). Вважає наявними підстави для винесення постанови про накладення штрафу на боржника оскільки рішення не виконано, а поважні причини відсутні.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями адміністративну справу 02 травня 2025 року передано на розгляд судді Ушенка С.В.
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.
20 травня 2025 року адміністративну справу №200/3137/25 передано на розгляд судді Кошкош О.О.
Ухвалою суду від 22 травня 2025 року позовна заява залишена без руху.
У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунені.
02 червня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено здійснювати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надані пояснення, в яких зазначено, що рішення суду по справі №200/6070/24 виконано управлінням в межах компетенції, а саме здійснено перерахунок та нарахована сума за період з 01.03.2024 по 31.03.2025 у розмірі 20098,33 грн, яка підлягає виплаті коштами Державного бюджету України, та потребує додаткового фінансування. Бюджетні видатки органів Пенсійного фонду, зокрема Головного управління, формуються відповідно до бюджетного кодексу України та містять поточні видатки на виплату пенсій у поточному бюджетному році. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили, згідно з абзацом 2 пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року 31-2 (зі змінами). 11 жовтня 2024 року постановою № 1156 Кабінет Міністрів України затвердив Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік, яким на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, було передбачено 500 млн. гривень, які використано в повному обсязі. Виплата проведена за рішеннями суду, дата набуття чинності яких по 19 листопада 2020 року включно. На сьогоднішній день бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено. Виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даного судового рішення не залежить від волі керівника Головного управління, а затвердження бюджету Пенсійного фонду України не входить до компетенції Головного управління. Вина та умисел на навмисне невиконання рішення суду в частині виплати заборгованості у даній справі з боку Головного управління відсутня. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції подано відзив, в якому зазначено, що на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №200/6070/24.
Боржник листом за вих. № 0500-0405-5/22062 від 12.03.2025 «Щодо надання інформації на ОСОБА_1 » повідомив, що в межах компетенції відповідно до покладених судом зобов'язань виконано рішення суду та проведено з 01 березня 2024 року ОСОБА_1 перерахунок пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», абз. 2 п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Нарахована доплата згідно Рішення суду за період з 01.03.2024 по 31.03.2025 у розмірі 20098,33 грн, яка підлягає виплаті коштами Державного бюджету України, потребує додаткового фінансування та буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.
Зауважує, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи те, що Боржник виконав рішення в частині нарахування, а виплата заборгованості за рішенням суду не проведена у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування розпорядником вищого рівня, застосування заходів, визначених статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, винесення постанови про накладення штрафу, є недоцільним. Зазначає, що клопотання стягувача щодо проведення виконавчих дій розглянуті та надані обґрунтовані відповіді. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Позивачем надана відповідь на відзив, в якій зазначено, що обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України. Вважає, що винесення постанови про накладення на боржника штрафу у виконавчому провадженні № 76858329 буде належним та ефективним захистом прав та законних інтересів стягувача. Просив заяву задовольнити у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено таке.
09 жовтня 2024 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/6070/24 задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії виходячи із восьми мінімальних пенсії за віком з березня 2024 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 01 березня 2024 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 54 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06 червня 1996 року №230/96-ВР, абз. 2 п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.
24 грудня 2024 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №200/6070/24 зобов'язального характеру.
21 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження.
22 січня 2025 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 76858329 з примусового виконання виконавчого листа № 200/6070/24, який видано 24.12.2024 Донецьким окружним адміністративним судом. Повідомлено боржника про необхідність повідомлення про виконання рішення суду протягом 10 днів.
Також, в межах ВП 76858329 22.01.2025 прийнято постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору.
19 лютого 2025 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складена вимога (ВП № 76858329) яка направлена начальнику Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виконання боржником рішення по справі №200/6070/24.
21 лютого 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області в листі № 0500-0305-5/15174 повідомлено державного виконавця про те, що з метою виконання рішення суду по справі №200/6070/24 до Пенсійного фонду України направлено лист № 0500-0305-5/1828 від 08.01.2025 щодо надання дозволу на опрацювання пенсійної справи в макетному режимі. Просив відкласти виконавче провадження № 76858329 від 22.01.2025 у зв'язку з відсутністю технічної можливості в програмному забезпеченні виконати рішення суду до надання дозволу на обробку ЕПС в макетному режимі.
12 березня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області в листі № 0500-0405-5/22062 повідомлено державного виконавця про те, що виконано управлінням в межах компетенції, а саме проведено перерахунок, нараховано доплату згідно а період за 01.03.2024 по 31.03.2025 у розмірі 20098,33 грн, яка підлягає виплаті коштами Державного бюджету України, потребує додаткового фінансування та буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу. Просив закінчити виконавче провадження № 76858329 у зв'язку з фактичним виконанням Рішення суду.
21 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про накладення штрафів на боржника у виконавчому провадженні у зв'язку із не повідомленням протягом 10 робочих днів з дня відкриття провадження про виконання рішення суду з посиланням на вимоги ст.75 Закону України «Про виконавче провадження».
В листі від 25.04.2025 №1961/8974 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлено ОСОБА_1 про те, що боржником виконано рішення суду по справі №200/6070/24 в межах його повноважень, а саме здійснено перерахунок пенсії та визначено суму доплати. Враховуючи, що такі виплати фінансуються з державного бюджету в межах наявних бюджетних призначень, відсутні підстави вважати, що рішення не виконано з неповажних причин. Накладання штрафу є недоцільним.
Позивач вважаючи, державним виконавцем протиправно не перевірено виконання рішення суду та не винесено постанову про накладення на боржника штрафу, внаслідок чого допущено бездіяльність та порушення його права на справедливий суд, тому звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Частиною 2 статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 3 ст.14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Отже її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Закон № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч.1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Згідно з ч.6 ст. 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених ст.18 Закону № 1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов'язків.
Зокрема, частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 цієї статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Аналіз викладеного, дає підстави для висновку, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд. В свою чергу, підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання судового рішення саме за відсутності поважних причин.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 22.01.2025 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №76858329 з примусового виконання виконавчого листа № 200/6070/24, який видано 24.12.2024 Донецьким окружним адміністративним судом, при цьому в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про необхідність виконати боржником рішення суду протягом 10 робочих днів.
Звертаючись до суду позивач зазначив, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не накладання штрафу на боржника у зв'язку із не виконанням ним рішення суду у строк, який встановлено у постанові про відкриття виконавчого провадження.
В свою чергу, відповідач зазначив, що боржником виконано рішення суду по справі №200/6070/24 в межах його повноважень, а саме здійснено перерахунок пенсії, при цьому виплата донарахованих сум пов'язана із виділенням коштів із державного бюджету, що не залежить від волі боржника.
Разом з цим, суд зауважує, що виконання рішення суду по справі №200/6070/24 в частині здійснення перерахунку пенсії стягувача здійснено лише у березні 2025 року (тобто у строк, що перевищує 10 робочих днів визначених у постанові про відкриття виконавчого провадження). Такі дії управління призвели до того, що до складу заборгованості (донарахованої суми) увійшли суми як за січень 2025 року, лютий 2025 року так і за березень 2025 року.
Докази того, що така тривалість невиконання рішення суду «в частині здійснення перерахунку пенсії» обумовлена поважними причинами в матеріалах справи відсутні, а відповідачем а ні в позові, а ні у відповіді від 25.04.2025 №1961/8974, що надана на заяву позивача від 21.04.2025, такі причини, що визнані поважними, не зазначені.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність у виконавчому провадженні №76858329 з примусового виконання виконавчого листа № 200/6070/24, який видано 24.12.2024 Донецьким окружним адміністративним судом, щодо розгляду питання про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за не виконання рішення суду у строк встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2025.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні ВП № 76858329 винести постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за невиконання судового рішення без поважних причин, з посиланням на вимоги статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає таке.
Пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 вказаного Закону).
Частинами першою та другою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З аналізу вказаних норм слідує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений держаним виконавцем.
Отже, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для застосування штрафу, державний виконавець зобов'язаний не лише встановити сам факт невиконання рішення, а й встановити причини та впевнитися у відсутності поважних причин його невиконання.
Обираючи належний спосіб захисту, суд враховує, що частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, вирішення питання накладення штрафу на боржника у відповідності до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" належить до повноважень органу державної виконавчої служби, у зв'язку з чим така позовна вимога задоволенню не підлягає.
Положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що для ефективного та належного способу захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його у межах виконавчого провадження № 76858329 вчинити дії передбачені Законом України "Про виконавче провадження" у разі не виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/6070/24 у строк визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2025 без поважних причин, з урахуванням висновків суду.
З урахуванням вищенаведеного, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції допущену у виконавчому провадженні №76858329 з примусового виконання виконавчого листа № 200/6070/24, який видано 24.12.2024 Донецьким окружним адміністративним судом, щодо розгляду питання про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за не виконання рішення суду у строк встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2025.
Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316700, 84313, Донецька область, м.Краматорськ, Бульвар Машинобудівників, буд.32) у межах виконавчого провадження № 76858329 вчинити дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" у разі не виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/6070/24 у строк визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2025 без поважних причин, з урахуванням висновків суду.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження, якщо його не скасовано, - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення.
Суддя О.О. Кошкош