Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 червня 2025 року Справа№640/8554/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
I. Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) (надалі - Відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора, який відповідно до ст. 52 КАС України, з 27.12.2019 є правонаступником Генеральної прокуратури України, щодо неналежного розрахунку з ОСОБА_1 , а саме невиплати йому частини заробітної плати-посадового окладу, визначеного ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 01.07.2015 по 30.10.2019;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора сплатити на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 1 051 448,80 грн.
II. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На підставі ст.1 Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
25.04.2025 адміністративна справа № 640/8554/21 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/8554/21 передано для розгляду судді Череповському Є.В.
Згідно з ч. 2 ст. 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою суду від 30.04.2025 адміністративна справа № 640/8554/21 прийнята до розгляду, відкрито провадження. Розгляд справи призначено проводити спочатку у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувані докази у відповідача.
Частиною 5 ст. 262 КАСУ передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
III. Позиція Позивача та заперечення Відповідача
В обґрунтування позовних вимог Позивач позначив, що Відповідач з ним у день звільнення не здійснив остаточного розрахунку, просив визнати бездіяльність Відповідача протиправною і зобов'язати його сплатити матеріальну шкоду у розмірі 1 051448,80 грн.
Відповідач заперечив проти позовних вимог. У відзиві на позов позначив, що не мав правових підстав для виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці в розмірах, інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
У відповіді на відзив Позивач не визнав тверджень Відповідача, зауважив, що посилання на відсутність бюджетних коштів фактично є підставою для невиконання Відповідачем зобов'язань з проведення виплат при звільненні Позивача.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_1 з 29.09.2006 по 30.10.2019 працював в органах прокуратури України на прокурорсько-слідчих посадах, у тому числі з травня 2014 року до 30.09.2019 в Генеральній прокуратурі України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією трудової книжки.
Наказом Генерального прокурора України від 29.10.2019 № 1302ц ОСОБА_1 звільнений з посади прокурора відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України на підставі п.9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.20 № 1697-VII (далі-Закон 1697-VII) з 30.10.2019.
Розрахунок сум при звільненні приведений на підставі посадового окладу ОСОБА_1 у період роботи в Генеральній прокуратурі України на посаді начальника відділу з 01.07.2015 по 30.10.2019 у такому розмірі:
- з 01.07.2015 по 12.10.2015 - 2075,00 грн.;
- з 13.10.2015 по 30.11.2015 - 2075,00 грн;
- з 01.12.2015 по 05.09.2017 - 2812,00 грн;
- з 06.09.2017 по 30.10.2019 - 7140,00 грн.
Інформація про розмір посадового окладу надана у листі Офісу Генерального прокурора від 22.02.2021 № 27/3-665 вих-21, міститься у матеріалах справи.
Разом з цим, Позивач не погодився з розрахунками, оскільки Відповідачем не були враховані зміни у статті 81 Закону 1697-VII щодо розміру посадового окладу, внаслідок чого не виплаченою залишилася частина заробітної плати - посадовий оклад за період з 01.07.2015 по 30.10.2019 на загальну суму 1 051 448 грн. 80 коп.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 81 Закону 1697-VII посадовий оклад Позивача повинен був становити:
з 01 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року: 10 х 1 218,00 грн. х 2 х 1,3 = 31 668,00 грн.;
з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року: 10 х 1 378,00 грн. х 4 х 1,3 = 71560,00 грн.;
з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2016 року: 11 х 1 378,00 грн. х 4 х 1,3 = 78 821,60 грн.;
з 01 травня 2016 року по 30 листопада 2016 року: 11 х 1 450,00 грн. х 7 х 1,3 = 145145,00 грн.;
з 01 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року: 11 х 1 600,00 грн. х 1,3 = 22880,00 грн.;
з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року: 12 х 1 600,00 грн. х 12 х 1,3 = 299520,00 грн.;
з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року: 12 х 1 762,00 грн. х 12 х 1,3 = 329846,40 грн.;
з 01 січня 2019 року по 30 жовтня 2019 року: 12 х 1 921,00 грн. х 10 х 1,3 = 299676,00 грн.
Приймаючи до уваги інформацію Офісу Генерального прокурора про розмір посадового окладу Позивача, судом встановлена різниця між розміром нарахованого посадового окладу і тим, що фактично підлягав нарахуванню відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону 1697-VII за період з 01.07.2015 по 30.10.2019. Внаслідок цього Позивачеві не була виплачена частина заробітної плати - посадовий оклад, встановлений у розмірі 1 051 448 грн. 80 коп.
V. Оцінка суду
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон 1697-VII.
Відповідно до ст. 4 Закону 1697-VII організація та діяльність органів прокуратури визначається Конституцією, цим та іншими законами України.
Фінансування оплати праці прокурорів здійснювалося за рахунок Державного бюджету. Функцію головного розпорядника бюджетних коштів здійснювала Генеральна прокуратура України. Правове регулювання питань оплати праці прокурорів в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, передбачено приписами бюджетного законодавства України.
У 2015-2020 роках бюджетні призначення на заробітну плату, встановлені відповідними законами про Державний бюджет на роки за бюджетною програмою 0901000 «Здійснення прокурорсько-слідчої діяльності, підготовка та підвищення кваліфікації кадрів прокуратури» не передбачали кошти для органів прокуратури України щодо реалізації вимог ст. 81 Закону 1697-VII.
Постановою Кабінету Міністрів України № 505 (далі - Постановою КМУ № 505) від 31.05.2012 визначені умови оплати праці працівників прокуратури, затверджені схеми посадових окладів.
З урахуванням вимог бюджетного законодавства, приписи ст. 81 Закону 1697-VII застосовувалися у межах та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.
Згідно зі частиною першою статті 81 Закону 1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Відповідно до ч.3 ст. 81 Закону 1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до п. 1 ч.4 ст. 81 Закону 1697-VII посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом прокурора Генеральної прокуратури 1,3.
До частини 3 статті 81 Закону №1697-VII Законом № 113-ІХ від 19.09.2019 були внесені зміни. Відповідно до змін з 01 січня 2017 року розмір посадового окладу прокурора місцевої прокуратури становив у 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.
Разом з цим, мінімальна заробітна плата у 2015 році, згідно із ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», нараховувала: з 01 січня - 1218 гривень, з 01 вересня - 1378 гривень.
У 2016 році, відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила: з 01 січня - 1378 гривень, з 01 травня - 1450 гривень, з 01 грудня - 1600 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» було установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2017 року - 1600 гривень.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб складав: з 01 січня 2018 року - 1762 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2019 року - 1921 гривня.
Законом України №79-VIII внесено зміни до пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1697-VII та установлено, що стаття 81 Закону 1697-VII застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою КМУ № 505 надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури (пункти 2, 6).
Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку з бездіяльністю органу прокуратури щодо належного розрахунку з позивачем, а саме невиплати йому частини заробітної плати - посадового окладу у визначеному статтею 81 Закону 1697-VІІ розмірі, за період з 01 липня 2015 року по 30 жовтня 2019 року, з чим він пов'язує завдання йому матеріальної шкоди (збитків), суму якої розраховує як різницю між отриманою заробітною платою у розмірі, встановленому КМУ, та визначеною статтею 81 Закону 1697-VII.
Внаслідок прийняття Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII порушено право власності позивача, оскільки правомірні очікування Позивача на отримання заробітної плати в повному розмірі, гарантованої частиною третьою статті 81 Закону №1697-VII за період роботи у органах прокуратури, державою реалізовані не були.
Отже, Позивачу завдано майнову шкоду актом, що визнаний неконституційним.
Право Позивача на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати гарантовано частиною третьою статті 152 Конституції України, яка, враховуючи відсутність визначеного законом механізму відшкодування шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами та діями, що визнані неконституційними, підлягає застосуванню як норма прямої дії відповідно до статті 8 Основного Закону.
Суд визнає доведеним Позивачем як факт, так і розмір завданої йому шкоди, визначений як різниця між розміром посадового окладу, встановленого частиною третьою статті 81 Закону №1697-VII (10 мінімальних заробітних плат - з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року; 11 мінімальних заробітних плат - з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року; 12 прожиткових мінімумів - з 01 січня 2017 року), та фактичним посадовим окладом позивача за період з 01 липня 2015 року по 30 жовтня 2019 року, нарахованим відповідно до Постанови КМУ № 505.
Суд відхиляє доводи Відповідача про відсутність правових підстав для виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці в розмірах, інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Також суд відхиляє аргументи Відповідача про те, що вимоги Позивача про стягнення матеріальної шкоди з Офісу Генерального прокурора не підлягають задоволенню, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин у межах повноважень діяла Генеральна прокуратура України, виходячи з такого.
У п.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) визначено, що держава бере участь у справі через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX внесені зміни у тому числі і у Закон 1697-VІІ, Генеральна прокуратура України реформована в Офіс Генерального прокурора.
Відповідно до п.1 наказу Генеральної прокуратури України від 27.12.2019 № 358 «Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора» юридичну особу «Генеральна прокуратура України» перейменовано в «Офіс Генерального прокурора» без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Офіс Генерального прокурора як правонаступник Генеральної прокуратури України завершує виконання зобов'язань реформованого органу і є належним Відповідачем у даній справі.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 72 КАС України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).
Згідно із частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 73 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76 КАС України).
При цьому, суд наголошує, що Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, не надав належних доказів на підтвердження своєї позиції.
Разом з цим, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). і повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" №48939/99, "Moskal v. Poland" №10373/05).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню і що Позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права.
VI. Розподіл судових витрат
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15), яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 01.07.2015 по 30.10.2019 у розмірі 1051448,80 грн.
Стягнути з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) частину заробітної плати, а саме посадовий оклад, визначений ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 01.07.2015 по 30.10.2019 у розмірі 1 051 448,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 30 червня 2025 року.
Суддя Є.В. Череповський