Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 червня 2025 року Справа№640/33307/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 10, код ЄДРПОУ 37508470) визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 30.08.2016 № 218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 13.02.2014;
- зобов'язати відповідача проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу від 30.08.2016 № 218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 13.02.2014;
- зобов'язати Державну міграційну службу України вилучити на ресурсі ДМС України у розділі перевірки недійсних документів, що "Документ: Паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 визнано недійсним".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що являється громадянином України, зареєстрований та проживає АР Крим. Має, документований паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Массандрівським МС ГУДМС в АР Крим 13.02.2014, та паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 . Однак вказані документи було визнано недійсними та анульовано на підставі наказу від 30.08.2016 № 218, у зв'язку із їх залишенням на тимчасово окупованих територіях. На думку позивача зазначений наказ є протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2021 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач направив на адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що підставою для визнання бланку паспорта недійсним (анулювання) є його видача з порушенням вимог чинного законодавства, тому в наказі ДМС від 30.08.2016 № 218 у переліку визнаних недійсними (анульованих) бланків паспортів громадянина України наявні паспорти, які були виданні на ім'я позивача.
На підставі п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
16.04.2025 адміністративна справа № 640/33307/21 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/33307/21 передано для розгляду судді Череповському Є.В.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/33307/21. Розгляд справи вирішено проводити спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у Державної міграційної служби України належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для винесення наказу від 30.08.2016 № 218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 13.02.2014.
Представником позивача було надано заяву про зміну предмету позову, в якій просив:
прийняти до розгляду змінений пункт 3 прохальної частини позовної заяви ОСОБА_2 в наступній редакції, а саме:
- зобов'язати Державну міграційну службу України вилучити на ресурсі ДМС України https://dmsu.gov.ua/, у розділі перевірки недійсних документів, інформацію, що «Документ: Паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 визнано недійсним».
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, залишаються без змін.
В обгрунтування зазначив, що варто зазначити, що, звертаючись до суду з позовом, Позивач вважав, що належним та ефективним способом захисту є, зокрема, вимога про зобов'язання Державної міграційної служби України вилучити на ресурсі ДМС України https://nd.dmsu.gov.ua/, у розділі перевірки недійсних документів, інформацію, що «Документ: Паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 визнано недійсним». Однак, враховуючи значний проміжок часу між моментом подачі позовної заяви та прийняттям справи до провадження Донецьким окружним адміністративним судом, та, враховуючи оновлення ресурсу Державної міграційної служби України, інформація про визнання недійсним паспорту громадянина України серія НОМЕР_2 , станом на день подачі даної заяви, міститься на ресурсі Державної міграційної служби України за посиланням https://dmsu.gov.ua/, у розділі перевірки недійсних документів.
Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Масандрівським МС ГУДМС України в АР Крим 13.02.2014.
Листом № 6.1-9608/3.1-21 від 01.11.2021 року, Державна міграційна служба повідомила, що у зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», ураховуючи положення статті 7 Закону України “Про основи національної безпеки України», наказом ДМС від 30.08.2016 №218 «Про визнання недійсними бланків» визнано недійсним (анульованими), зокрема, бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Наказом Державної міграційної служби України від 30.08.2016 року №218 «Про визнання недійсними бланків», у зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», ураховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» зокрема визнано недійсним (анульованим) бланк паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .
Докази направлення Позивачу вказаного наказу в матеріалах справи відсутні.
На думку позивача зазначений наказ є протиправною та таким, що порушує його права та законні інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України № 2235).
Згідно зі ст. 3 Закону № 2235 громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13.11.1991) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13.11.1991 і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у п. 1 ч. 1 цієї статті, є громадянами України з 24.08.1991, зазначені у пункті 2, - з 13.11.1991, а у п. 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно зі ст. 6 Закону № 2235 громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону № 2235 особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який було затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 № 320, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02.11.2012 № 1089/21401 (далі - Порядок № 320), який діяв на момент винесення спірного наказу.
Передумовою для отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон є набуття особою громадянства України у встановленому законодавством порядку та отримання паспорта громадянина України.
Пунктом 10.4 Порядку № 320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.
У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).
Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.
У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта, а в графі 1 наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта.
Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок № 302).
Відповідно до п. 39 Порядку № 302 за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.
Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону України «Про громадянство України», зобов'язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (п. 40 Порядку № 302).
Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (п. 43 Порядку № 302).
Згідно з п. 44 Порядку № 302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка.
За приписами п. 45 Порядку № 302 паспорт вважається недійсним у разі: коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); непридатності паспорта для подальшого використання; припинення особою громадянства України; коли він заявлений як втрачений або викрадений; смерті особи, якій було видано паспорт; оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
З матеріалах справи, а саме оскаржуваного наказу від 30.08.2016 № 218 «Про визнання недійсними бланків» судом встановлено, що в ньому відсутнє посилання на норму Закону України «Про громадянство України» або будь-якого іншого нормативно-правового акту, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ.
Вказівка у вступній частині наказу на ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» не може бути підставою для визнання недійсним бланку паспорта, оскільки не регулює спірних правовідносин.
Вищезазначене унеможливлює встановити правову підставу винесення зазначеного наказу.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву відповідачем не вказану чітку підставу, яка слугувала б анулюванню бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Разом з тим, слід звернути увагу, що вказані бланки паспортів, а саме паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , не можуть вважатися недійсним як такі, дія яких не відбулася, оскільки в лютому 2014 року вказані бланки було використано для видачі позивачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Судом з відзиву відповідача встановлено, що фактично підставою для визнання недійсним паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 позивача слугувало твердження відповідача про те, що оформлення вищевказаних паспортів відбулося з порушенням вимог законодавства.
Відповідно до п. 46 Порядку № 302 у разі оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства керівник територіального підрозділу ДМС проводить службову перевірку, за результатами якої складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному підрозділі ДМС.
За приписами п. 47 Порядку № 302 недійсні паспорти анулюються шляхом пробиття не менш як одного отвору в машинозчитуваній зоні, після чого знищуються.
Знищення недійсних паспортів здійснюється комісією в складі не менше трьох посадових осіб територіального органу та територіального підрозділу ДМС, яка складає акт про списання та знищення недійсних паспортів у трьох примірниках (п. 48 Порядку № 302).
Недійсні паспорти знищуються щомісяця згідно з актом про знищення недійсних паспортів (п. 49 Порядку № 302).
Територіальний підрозділ ДМС у випадках, передбачених п. 45 цього Порядку, з використанням відомчої інформаційної системи ДМС вносить до Реєстру інформацію про факт визнання недійсним та про знищення паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру, або інформує про це територіальний підрозділ ДМС, що видав паспорт (у разі визнання недійсним чи знищення паспорта зразка 1993 року) (п. 50 Порядку № 302).
Державною міграційною службою України не надано до суду доказів того, що проводилась службова перевірка за фактом оформлення бланків паспортів з порушенням вимог законодавства та складався відповідний висновок за результатами перевірки.
Окрім того, тимчасова окупація Автономної Республіки Крим, на яку посилається відповідач в оскаржуваному наказі, сама по собі не може вважатися належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсним бланку паспорта позивача. Крім того, ця подія мала місце у 2014 році, в той час як рішення про визнання недійсним бланку паспорта позивача прийнято відповідачем вже у 2016 році.
В даному випадку відповідачем прийнято рішення про визнання недійсним (анульованим) бланку паспорту громадянина України позивача серії НОМЕР_2 без проведення службового розслідування та, відповідно, без наявності передбачених законодавством підстав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах не дотримано процедуру визнання недійсним бланків паспортів, передбачену Порядком № 302.
Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 818/590/17, від 27.06.2019 у справі № 826/8658/18, від 26.07.2019 у справі № 826/27149/15, від 18.09.2019 у справі № 826/27148/15, від 09.10.2019 у справі № 826/9462/16, від 26.02.2020 у справі № 826/27146/15, від 11.02.2020 у справі № 826/4210/18.
Також, з врахуванням вищевикладеного в даному випадку результати службового розслідування могли стати підставою для ініціювання питання про скасування рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України, а не про визнання недійсним (анульованим) бланку паспорту громадянина України.
Крім того, доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланку паспорта.
Водночас, відповідачем не надано доказів та судом не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорта громадянина України свідомо неправдивих відомостей або неналежних документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України.
Отримавши паспорт громадянина України позивач вважав, що ним додержано вимоги закону щодо набуття громадянства України.
Так само, є недопустимим та безпідставним довід Відповідача щодо незаконності документування Позивача паспортом громадянина України через відсутність у ДМС України відомостей щодо постійного проживання Позивача або його батьків, виходячи з наступного.
Відомості про постійне проживання особи у певній місцевості та за певною адресою, перебувають на зберіганні в органах місцевого самоврядування, до яких Відповідач не відноситься.
З аналізу встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що паспорт громадянина України було отримано позивачем на підставі Закону України «Про громадянство України», а тому у суду наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог.
Отже, відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу від 30.08.2016 № 218 в частині визнання недійсним бланка паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про громадянство України», а отже, наявні підстави для скасування даного наказу в оскаржуваній частині та визнання протиправними дій ДМС України щодо визнання недійсним бланка паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
При цьому, враховуючи те, що оскаржуваним наказом № 218 зобов'язано забезпечити інформування Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та Національного банку України про визнання вказаних вище бланків паспортів недійсними, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача належним чином проінформувати вказані органи про визнання протиправними та скасування оскаржуваного наказу № 218 від 30.08.2016р. у відповідних частинах.
Як наслідок, позовні вимоги в частині зобов'язання Державної міграційної служби України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_2 від 13.02.2014 також підлягають задоволенню.
Крім того, зважаючи на те, що на ресурсі ДМС України https://dmsu.gov.ua/ наявна інформація, що "Документ: Паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 визнано недійсним", суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вилучити вказану інформацію із зазначеного веб-ресурсу.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд враховує роз'яснення, що викладені у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) рішення у справі "Серявін та інші проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 2724,00 грн (квитанція № 0.0.23625246511 від 01.12.2021), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 10, код ЄДРПОУ 37508470) визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ від 30.08.2016 № 218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 13.02.2014.
Зобов'язати Державну міграційну службу України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 10, код ЄДРПОУ 37508470) проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу від 30.08.2016 № 218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 13.02.2014.
Зобов'язати Державну міграційну службу України вилучити на ресурсі ДМС України ІНФОРМАЦІЯ_1 у розділі перевірки недійсних документів, інформацію, що «Документ: Паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 визнано недійсним».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 10, код ЄДРПОУ 37508470) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2724,00.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Є.В. Череповський