30 червня 2025 рокуСправа № 160/14630/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області про визнання неправомірною постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -
20.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (відповідач-1), Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області (відповідач-2), в якій позивач просить:
-визнати неправомірною постанову без номера від 11.05.2012 р. Відділу розслідування ОВС і ЗУОГЗО СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області;
-на підставі постанови Павлоградського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області від 15 лютого 2019 року зняти арешт на нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою, АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_1 та 23/65 частину комплексу, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , мотоцикл «Восход-3» державний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстрацію арешту нерухомого майна від за № 12529108 від 23.05.20012 р.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.
Ухвалою суду від 26.05.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, в якій викласти позовні вимоги про зобов'язання вчинити певні дії у відповідності до ч.1 ст.5 КАС України, а також подати копію цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, або докази надіслання відповідачам до електронного кабінету поданих до суду документів; засвідченої копії оскаржуваної постанови; оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у розмірі 1937,92 грн., сплаченого в установленому порядку, або докази на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, із зазначенням обґрунтованих підстав для поновлення строку та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску; докази надсилання відповідачу копії позову та долучених до нього документів листом з описом вкладення або докази надсилання до кабінету відповідачів поданих до суду документів.
Копія ухвали суду від 26.05.2025 скерована представнику позивача адвокату Кадниковій Людмилі Геннадіївні через Електронний суд.
Пунктом 1 частини 1 статті 241 КАС України до судових рішень віднесено ухвали.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (частина 7 статті 251 КАС України).
Відповідно до довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді «ст.169 ч.1,2 «Ухвала про залишення позовної заяви без руху» від 26.05.2025 у справі №160/14630/25 (суддя Бухтіярова М.М.) було надіслано одержувачу - Кадниковій Людмилі Геннадіївні та доставлено до електронного кабінету 27.05.2025.
Враховуючи викладене, а також те, що ухвала суду є різновидом судового рішення у відповідності до статті 241 КАС України, копію ухвали суду від 26.05.2025 доставлено представнику позивача до електронного кабінету, суд дійшов висновку, що позивач є таким, що належним чином повідомлений про залишення його позову без руху.
09.06.2025 до суду від представника позивача адвоката Кадникової Людмили Геннадіївни надійшла позовна заява (уточнена на вимогу суду), квитанції про сплату судового збору, квитанція про доставку до електронного кабінету Головному управлінню НП в Дніпропетровській області поданих до суду документів та заява про поновлення строку звернення до суду.
Дослідивши подані представником позивача документи на виконання вимог ухвали від 26.05.2025, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1, п.4, п.9 ч.5 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. У позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п.9 ч.1 ст. 4 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
При цьому, предметом оскарження до адміністративного суду у розумінні ч.1 ст. 5 КАС України можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а позовні вимоги про зобов'язання вказаного суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправним відповідного рішення, дій чи бездіяльності відповідача.
Так, ухвалою від 26.05.2025 у справі №160/14630/25 встановлено, що позивач звернувся до суду із позовною заявою до двох відповідачів з декількома позовними вимогами.
При цьому, прохаючи на підставі постанови Павлоградського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області від 15 лютого 2019 року зняти арешт на нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вул. Комсомольська, буд. 2, яке на праві власності належить ОСОБА_1 та 23/65 частину комплексу, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , мотоцикл «Восход-3» державний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстрацію арешту нерухомого майна від за № 12529108 від 23.05.20012, позивачем не зазначено, з якими саме діями, рішенням (реквізити рішення, дата тощо) чи бездіяльністю відповідача-2, він пов'язує заявлені позовні вимоги про зобов'язання вчинити певні дії, що, в свою чергу, свідчить про абстрактність та невизначеність цих позовних вимог, тому виникла необхідність в їх конкретизації.
У зв'язку з чим, ухвалою суду від 26.05.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання уточненої позовної заяви, в якій викласти позовні вимоги про зобов'язання вчинити певні дії у відповідності до ч.1 ст.5 КАС України, а також подати копію цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, або докази надіслання відповідачам до електронного кабінету поданих до суду документів.
На виконання вимог ухвали суду від 26.05.2025 представником позивача адвокатом Кадниковою Л.Г. подано позовну заяву (уточнену), датовану 06.06.2025, в якій позовні вимоги викладені в такій редакції:
1.визнати незаконними дії Відділу розслідування ОВС і ЗУОГЗО СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області по накладенню арешту на моє приватне майно згідно постанови без номера від 11.05.2012 р.;
2.зобовязати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа Павлоградський відділ поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області шляхом надання Новомосковській державній нотаріальній конторі, 51200, Дніпропетровська область, Самарівський (Новомосковський) район, місто Самар (Новомосковськ) відомостей про зняття арешту, зняти арешт накладений постановою від 15 лютого 2019 року на нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вул. Комсомольська, буд. 2, яке на праві власності належить ОСОБА_1 та 23/65 частину комплексу, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ,яка на праві власності належить ОСОБА_1 , мотоцикл «Восход-3» державний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстрацію арешту нерухомого майна від за № 12529108 від 23.05.20012 р. шляхом внесення.
Отже, представником позивача було викладено нові позовні вимоги у порівнянні із первісним їх викладенням, при цьому так і не приведено позовні вимоги про зобов'язання вчинити певні дії у відповідність до ч.1 ст.5 КАС України, та не зазначено, з якими саме діями, рішенням (реквізити рішення, дата тощо) чи бездіяльністю відповідача, позивач пов'язує заявлені позовні вимоги про зобов'язання вчинити певні дії; окрім того нова позовна заява (уточнена), що датована 06.06.2025, іншого змісту, з іншим викладом обставин, якими позивач обґрунтовує такі позовні вимоги, що не свідчить про усунення недоліків позовної заяви від 20.05.2025 шляхом, зазначеним в ухвалі суду від 26.05.2025.
Також, за приписами ч.1, ч.2 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. У разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
За змістом ч.9 ст. 44 КАС України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Однак, всупереч зазначеним нормам, позивачем до позовної заяви не було надано докази надсилання відповідачам копії позову та долучених до нього документів листом з описом вкладення або докази надсилання до кабінету відповідачів поданих до суду документів.
На виконання вимог ухвали суду від 26.05.2025 представником позивача надано квитанцію про надіслання до електронного кабінету Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області поданих до суду документів, однак доказів надіслання позовної заяви з додатками до Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області не надано.
Відповідно до ч.7 ст.161 КАС України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Однак, до позовних матеріалів не надано копію оскаржуваної постанови. Не надано такої і на виконання вимог ухвали від 26.05.2025.
Щодо строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали від 26.05.2025 представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування вказаної заяви представником позивача зазначено, що позивач не був обізнаний з постановою без номера від 11.05.2012 Відділу розслідування ОВС і ЗУОГЗО СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області. 06.05.2025 під час підготовки документів на приватне нерухоме майн позивач отримав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. З цього самого часу стало відомо про інформацію з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що на підставі постанови б/н від 11.05.2012 Відділ розслідування ОВС і ЗУОГЗО СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області накладений арешт на належне позивачу майно 23/65 частки комплексу за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вулиця Радянська, будинок 257, обтяжувач Відділ розслідування ОВС і ЗУОГЗО СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області. В цей період часу в Павлоградському ВП ГУНП в Дніпропетровській області позивач отримав копію постанови про закриття кримінального провадження від 15.02.2019. Поважність причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду на дії та бездіяльність відповідача пояснюється тим, що особи, відносно яких було відкрито кримінальне провадження №12013040370001580 - СФГ «Сокол» - ОСОБА_2 та ще один фігурант кримінального провадження НВП ТОВ «Хеліантус». Позивач стверджує, що не був пов'язаний з діяльністю СФГ «Сокол» та НВП ТОВ «Хеліантус» в період проведення слідчих дій з 21.09.2009 до 15.02.2019. Тож не був обізнаний з приводу накладеного арешту на своє майно. У зв'язку з наведеним, просить визнати наведені обставини поважними причинами пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду.
Розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд доходить висновку про її необґрунтованість з наступного.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
За змістом ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 6 лютого 2018 року у справі № 607/6231/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 438/769/13-а (2а/438/29/13), від 24 квітня 2018 року у справі № 357/18214/14, від 26 червня 2018 року у справі № 663/1012/16-а, від 10 липня 2018 року у справі № 820/4856/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 826/11545/17, від 9 листопада 2018 року у справі № 334/3536/17(2-а/334/402/17), від 27 листопада 2018 року у справі № 537/2348/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 305/2056/15-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 712/7831/16-а, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 7 лютого 2019 року у справі № 802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Вжиття конструкції «повинен був дізнатись» в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).
Скаржнику недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
При цьому, у визначенні моменту виникнення права на позов має значення, коли особа дізналася про факт порушення свого права, інтересу або коли саме вона повинна була дізнатись про це, і обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.
Як слідує із заявлених позовних вимог, позивач просить визнати неправомірною постанову без номера від 11.05.2012 Відділу розслідування ОВС і ЗУОГЗО СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем в позовній заяві вказано, що «знайшов копію Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер витягу 36155112, дата видачі 23.05.2012, витяг надавала Новомосковська державна нотаріальна контора. З Витягу вбачається тип обтяження: арешт нерухомого майна на підставі Постанови б/н від 11.052012, Відділ розслідування ОВС і ЗУОГЗО СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області».
Отже, з отриманням витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер витягу 36155112, дата видачі 23.05.2012, позивач є обізнаним щодо арешту нерухомого майна: « 23/65 частки комплекса, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. радянська, будинок 257», щодо обтяжувача: Відділ розслідування ОВС і ЗУОГЗО СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, та, власне, з існуванням постанови Відділу розслідування ОВС і ЗУОГЗО СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області б/н від 11.05.2012.
Водночас, з цими позовними вимогами позивач звернувся до суду лише 20.05.2025, тобто із значним пропуском строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду представником позивача адвокатом Кадниковою Л.Г. подана заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, однак в якій не вказано жодних обставин, що об'єктивно унеможливлювали реалізацію позивачем його права щодо своєчасного звернення до суду із цими позовними вимогами, а також не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Отримання ж позивачем інформаційної довідки від 06.05.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на яку посилається представник позивача в якості поважної причини пропуску строку звернення до суду, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
При цьому, ані в позовній заяві, ані в заяві про поновлення строку не зазначено обставин, за яких позивач «знайшов» витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер витягу 36155112, дата видачі 23.05.2012. Не вказано і про обставини отримання позивачем постанови про закриття кримінального провадження від 15.02.2019.
Представник позивача в заяві про поновлення строку звернення до суду вказує, «що в цей період часу в Павлоградському ВП ГУНП в Дніпропетровській області позивач отримав копію постанови про закриття кримінального провадження від 15 лютого 2019 року», однак такі обставини не конкретизовані та не підтверджені жодними доказами, що унеможливлює встановлення обставин, про які зазначає представник.
При цьому, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав та інтересів.
З огляду на викладене, заява про поновлення строку звернення до суду із цим позовом не обґрунтована, не містить належних доказів на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду із цим позовом без зайвих зволікань, відтак позивачем не доведено, що пропуск строку звернення до суду з поважних причин, тому така заява задоволенню не підлягає.
Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
Крім того, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Отже, станом на 30.06.2025 вимоги суду, викладені в ухвалі суду від 26.05.2025, виконані частково, оскільки представником позивача хоч подано докази сплати судового збору і заяву про поновлення строку звернення до суду, однак без наведення поважних причин пропуску строку звернення до суду, що мали місце непереборні обставин, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення до суду із цим позовом, та доказів на їх підтвердження.
Згідно частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Кадникової Людмили Геннадіївни про поновлення процесуального строку - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Павлоградського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області про визнання неправомірною постанови, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Бухтіярова