Справа № 554/478/25 Номер провадження 11-сс/814/463/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
23 червня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
представника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтава від 28 квітня 2025 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ СУ ГУНП в Полтавській області та накладено арешт на вилучене під час обшуку від 24.04.2025 року майно, а саме:
- автомобіль «Honda M-NV», д.н.з. НОМЕР_1 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 ;
- ключі до автомобіля,
із встановленням заборони користування, відчуження та розпорядження.
Як вбачається зі змісту клопотання, слідчим відділом СУ ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024170000000354 від 17.05.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191 КК України.
Відповідно до матеріалів провадження, ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді старшого машиніста Локомотивного депо «Кременчук» АТ «Українська залізниця» та маючи намір незаконно привласнити ввірене йому майно - дизельне паливо, шляхом формування залишку, збільшуючи норми його використання та подальшого під'єднання спеціального гумового шлангу до тепловозів ЧМЕ ЗМ і зливу паливно-мастильного матеріалу до пластикових каністр, залучив до такої діяльності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , на яких поклав обов'язок залучити до протиправних дій підпорядкованих їм працівників із числа машиністів та складачів, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , а також інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.
Крім цього, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підшукали та залучили до протиправної діяльності місцевих мешканців: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , яким доручили здійснювати вивіз викраденого дизельного пального та подальший його збут.
24.04.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтава проведено обшук в автомобілі «Honda M-NV», д.н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_7 , під час якого було виявлено та вилучено: автомобіль «Honda M-NV», д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 та ключі до нього.
Постановою слідчого від 24.04.2025 року автомобіль, свідоцтво про реєстрацію та ключі до нього визнано речовими доказами.
Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу автомобіль «Honda M-NV», д.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_7 на праві власності.
З огляду на вказане, в ході досудового розслідування виникла необхідність у збереженні майна, яке є об'єктом кримінально-протиправних дій, а також може бути використано як доказ у кримінальному провадженні. Збереження майна на час проведення досудового розслідування можливе лише за умови накладення арешту на час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя, посилаючись на положення ст.170 КПК України, вказав на наявність підстав вважати, що зазначене майно може мати відношення до вчинення кримінального правопорушення, а тому вважав за необхідне вжити заходи задля збереження речових доказів.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити, а належне майно повернути власнику, оскільки прокурором не надано достатніх і належних доказів на обґрунтування необхідності накладення арешту.
Вказує, що вилучене під час обшуку майно належить ОСОБА_7 на праві власності, жодного відношення до кримінального провадження не має, не містить на собі слідів злочину, а тому не відповідає ознакам ст.98 КПК України. Крім того, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 про підозру повідомлено не було.
Прокурор та власник майна ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час слухання, в судове засідання не з'явились. Про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили.
Заслухавши доповідача, представника ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого висновку.
З матеріалів провадження вбачається, що слідчим відділом СУ ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12024170000000354 від 17.05.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання про арешт виявленого під час обшуку майна, слідчий зазначив, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Наведені вимоги закону слідчим суддею не дотримані.
Як вбачається з матеріалів провадження, виявлені та вилучені автомобіль «Honda M-NV», д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 та ключі до нього використовуються ОСОБА_7 у власних потребах, є його особистим майном та належать йому на праві приватної власності.
Такі доводи органом досудового розслідування не спростовано.
При цьому, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 жодного процесуального статусу не має, підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191 КК України, йому оголошено не було.
Крім того, клопотання про накладення арешту на майно слідчий мотивував необхідністю забезпечення збереження речових доказів. Однак, автомобіль, технічний паспорт та ключі хоча і визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, але відсутні будь-які дані, що свідчили б про те, що вказане майно було знаряддям вчинення злочину, зберегло на собі його сліди чи набуте кримінально протиправним шляхом, а тому це майно не відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.
Крім того, вилучене під час обшуку майно було у встановленому законом порядку досліджено та оглянуто, однак даних, які б свідчили про його відношення до даного кримінального провадження, виявлено також не було.
Таким чином слідчий суддя, в порушення вимог ст.ст. 171, 173 КПК України, не оцінив підстави для накладення арешту, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власників майна та третіх осіб.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу слідчого судді скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтава від 28 квітня 2025 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ СУ ГУНП в Полтавській області про накладення арешту на автомобіль «Honda M-NV», д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 та ключі до нього, відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4