Справа № 541/2001/25 Номер провадження 11-кп/814/1488/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
23 червня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні №12024170550001073 апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 травня 2025 року,
встановила:
Цією ухвалою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Миргород Полтавської області, українці, громадянці України, із середньою освітою, не працюючій, не одруженій, проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , не судимій,
обвинуваченій за ч.1, ч.2 ст. 307 ч.1 ст. 321 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 21.07.2025 включно з визначенням застави в розмірі 605600 та покладенням обов'язків у разі внесення застави.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що вона в середині лютого 2025 року під час отримання замісної підтримуючої терапії в Медичному центрі ТОВ «Медичний центр «Аврора Мед» в м. Києві отримувала невстановлену кількість таблеток лікарського наркотичного препарату «Метадон-ЗН» та пересилала за місцем свого проживання, де зберігала з метою збуту. 16.02.2025 через відділення ТОВ «Нова Пошта» здійснила пересилання блістера з наркотичним препаратом на ім'я ОСОБА_8 , тобто незаконно пересилала з метою збуту та незаконно збувала наркотичні засоби.
В такий же спосіб ОСОБА_7 здійснила пересилання 26.02.2025, 03.03.2025, 13.03.2025, тобто незаконно пересилала з метою збуту та незаконно збувала наркотичні засоби повторно.
Також 25.02.2025 в м. Миргороді під час особистої зустрічі з ОСОБА_9 продала за грошові кошти в сумі 1000 грн обумовлені таблетки, тобто незаконно збула наркотичний засіб повторно, та незаконно збула сильнодіючі лікарські засоби.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд мотивував ухвалене рішення наявністю на розгляді суду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 321 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, що продовжують існувати на момент розгляду та не зменшилися.
На ухвалу суду захисник подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою обрати ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що при ухваленні рішення не наведено жодних конкретних аргументів обґрунтованості ризиків, на які вказує прокурор в клопотанні.
Не враховані характеризуючі дані щодо ОСОБА_7 , зокрема, що вона є волонтеркою і опікується безпритульними тваринами.
Вказує про тривале утримання під вартою.
Вважає, що судом не розглядалася можливість обрання обвинуваченій більш м'якого запобіжного заходу.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Від прокурора, захисника щодо себе та в інтересах обвинуваченої надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження №12024170550001073 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.1, ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 321 КК України. В судовому засіданні 23 травня 2025 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.07.2025 включно з визначенням застави.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України та практики Європейського суду з прав людини.
Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, вірно пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Необхідність застосування запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюються, так як апелянт просить обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд, всупереч доводам сторони захисту, належним чином мотивував наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_7 , зокрема тяжких злочинів, за які передбачено покарання до 10 років позбавлення волі, те, що вказані злочини вчинені в сфері обігу наркотичних засобів, що свідчить про суспільну небезпечність, кількість епізодів вчинення збуту наркотичних засобів, даних про особу обвинуваченої, встановлених судом першої інстанції, те, що судовий розгляд у даному провадженні не завершений, суд дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд правильно врахував те, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися та продовжують існувати, обґрунтовано звернув увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою в інкримінованих правопорушеннях.
З огляду на вказане, враховуючи, що є достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо доводів захисника про тривале перебування обвинуваченої під вартою необхідно зазначити, що при продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження, суд врахував особливості конкретної справи, в якій необхідне тривале утримання особи під вартою, обставини справи в сукупності з особою обвинуваченої, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.
Також колегія суддів зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому, і тривалість перебування обвинуваченої під вартою не є самостійною підставою для скасування такого запобіжного заходу.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є такими, що не знайшли свого підтвердження.
Доводи сторони захисту про наявність позитивної характеристики, є недостатніми підставами для зміни запобіжного заходу.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування ухвали суду відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4