Справа № 642/5072/20 Номер провадження 11-кп/814/1487/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
25 червня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020220510001576 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Київського районного суду м.Полтава від 27 травня 2025 року,
встановила:
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та застосовано відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працевлаштованого, в силу ст.89 КК України не судимого, обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 діб, тобто до 25 липня 2025 року.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Так, 09.08.2020 року, близько 18.00 год., ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 перебували поблизу будинку №12/1 по вул.Новий Побут в м.Харків, де помітили ОСОБА_10 .
Після чого, ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_10 та, з метою викрадення чужого майна, наніс йому два удари кулаком правої руки в область обличчя, від яких ОСОБА_10 впав на землю. В подальшому, ОСОБА_11 почав наносити удари кулаком правої руки в область обличчя та тулуба потерпілого.
В цей час, до них підійшов ОСОБА_8 та також почав наносити ОСОБА_10 удари ногами по тулубу та в область голови.
Продовжуючи спільні дії та, використовуючи ту обставину, що ОСОБА_10 не мав можливості підвестись та чинити опір , ОСОБА_11 зірвав з потерпілого чоловічу сумку через плече та відкинув її в сторону, щоб в подальшому була можливість заволодіти майном. В цей час, ОСОБА_8 підібрав сумку, в якій знаходився мобільний телефон «Xiaomi RedMi 3», грошові кошти в сумі 700 грн, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_10 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_10 , тим самим відкрито заволодів майном потерпілого.
Після цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 місце вчинення кримінального правопорушення покинули, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив про наявність на розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким, та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Вказує, що ОСОБА_8 вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення, відшкодував завдану матеріальну шкоду. При цьому, наміру щодо незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, не має.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який вважав ухвалу суду законною і обгрунтованою та просив залишити її без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого висновку.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом ст.199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши у сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд, проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати.
Суд належним чином врахував наявність ризику переховування ОСОБА_8 від суду, оскільки він не працевлаштований, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків та постійного джерела доходу. Крім того, ОСОБА_8 від ухилявся від явки до суду, в зв'язку з чим був оголошений у розшук, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання від чотирьох до шести років позбавлення волі, звернувши увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у інкримінованих правопорушеннях, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Крім того, ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, а тому існує вірогідність вчинення ним інших кримінальних правопорушень корисливої спрямованості.
При цьому, всупереч доводам захисника, існує ризик впливу ОСОБА_8 на потерпілу та свідків з метою зміни ними своїх показань або відмови від їх надання.
Про можливість перешкоджати здійсненню кримінального провадження свідчить характер кримінального правопорушення, об'єктом якого є власність громадян.
Жодний інший, більш м'який запобіжній захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Доводи апелянтів про наявність позитивно характеризуючих особу обвинуваченого даних, визнання вини, щире каяття та активне сприяння органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення, відшкодування завданої матеріальної шкоди не спростовують висновку суду про неможливість запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, у разі непродовження строку тримання під вартою.
Відповідно до роз'яснень ВС №1/0/2-22 від 03 березня 2022 року, як відповідний ризик враховано запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними, оскільки судом було належним чином перевірено наявні матеріали, а наведені захисником доводи, не можуть бути безумовними підставами для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Враховуючи наведене, висновок суду про необхідність застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави ґрунтується на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону. Тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, в зв'язку з чим апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м.Полтава від 27 травня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4