Справа № 167/381/25 Провадження №33/802/358/25 Головуючий у 1 інстанції:Сіліч І.І.
Доповідач: Гапончук В. В.
30 червня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Давидова О.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Рожищенського районного суду Волинської області від 07 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України,
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 07 квітня 2025 року о 11 год 20 хв в м. Рожище по вул. Промислова Луцького району Волинської області, керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz 200, д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння: сухість ротової порожнини. Від проходження в установленому порядку медичного огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Не погодившись з постановою судді першої інстанції захисник Давидов О.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що ОСОБА_1 відмовився їхати в медичний заклад для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки віз свою дівчину в лікарню і поспішав. В протоколі вказав, що згідний з правопорушенням, бо працівники поліції відмовлялися віддавати документи. Таким чином вважає в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпаП України.
Захисник просить скасувати постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 07 травня 2025 року, а провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 та його захисник Давидов О.В. в судове засідання не з'явилися, до суду подали заяву про здійснення судового розгляду без їх участі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст.ст. 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався.
Висновок районного суду про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, за обставин, викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у судовому засіданні та належно оцінених судом, з чим повністю погоджується апеляційний суд.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну юридичну оцінку суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України, доведеність його вини у вчиненні згаданого адміністративного правопорушення та належним чином мотивував своє рішення.
У відповідності до п. 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року № 1413/27858 (далі - Інструкція) ознаками наркотичного сп'яніння є, зокрема, наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 7 Розділу ІІІ цієї Інструкції визначено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані, зокрема, наркотичного сп'яніння, згідно із ознаками такого стану.
Висновки суду першої інстанції про доведеність керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмову від проходження у відповідному порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння стверджуються наступними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №293147 від 07 квітня року, де в графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» - ОСОБА_1 зазначив, що від проходження медичного огляду в медичному закладі відмовляється; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; диском з відеозаписом.
Із відеозапису з бодікамери працівника поліції, якийу відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення з достатньою повнотою вбачаються детальні обставини вчинення ним даного адміністративного правопорушення. Із цього відео видно, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. При спілкуванні із водієм у нього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння та у зв'язку з чіткою відмовою від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Зважаючи на те, що документування правопорушення стосовно ОСОБА_1 проводилося поліцейськиим з використанням спеціальних технічних засобів, підстав стверджувати про порушення установленого порядку проведення огляду на стан сп'яніння, оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, при перевірці доводів апеляційної скарги, апеляційним судом не установлено.
Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 та фактично відмова від проходження огляду на стан сп'яніння в апеляційній скарзі не заперечується, водночас апелянт вказує про вимушеність такої відмови.
Апеляційні доводи щодо необхідності ОСОБА_1 їхати з дівчиною в лікарню, що стало причиною його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, апеляційний суд сприймає критично, оскільки такі обставини не є логічними чи беззаперечними підставами відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Поміж тим, огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться виключно в медичному закладі (шляхом проведення лабораторних досліджень), що за умови правдивості версії ОСОБА_1 щодо необхідності йому їхати в медичний заклад, не позбавляло останнього прослідувати в медичний заклад та надалі пройти згаданий огляд на вимогу працівників поліції.
На переконання апеляційного суду доводи апелянта, що ОСОБА_1 вимушено відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння повністю спростовуються матеріалами справи та апеляційним судом оцінюються як намагання уникнути адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення будь-яким чином.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Наведене у своїй сукупності свідчить про правильність висновків суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тоді як наведені апеляційні доводи, свого підтвердження, в ході їх перевірки апеляційним судом, не знайшли. А тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена постанова судді стосовно ОСОБА_1 - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,
Апеляційну скаргу захисника Давидова Олександра В'ячеславовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Рожищенського районного суду Волинської області від 07 травня 2025 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В. В. Гапончук