Справа № 522/6016/25-Е
Провадження 2-о/522/295/25
19 червня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Зелінська К.Ю.,
розглянувши в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Юридичний департамент Одеської міської ради в особі - Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення
Заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування заяви зазначає, що 04 жовтня 1995 року за ОСОБА_4 та іншими членами його родини було зареєстровано право власності на двокімнатну квартиру загальною площею 46,70 м? за адресою: АДРЕСА_1 . Це право підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим Управлінням житлово-комунального господарства відкритого акціонерного товариства «Авдіївський коксохімзавод», зареєстрованим Донецьким бюро технічної інвентаризації 06.10.1995 року за реєстровим номером 5274. Заявник уклав Договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, що підтверджує його право власності. Це право власності набувалося до введення в дію Державного реєстру речових прав і не зареєстровано в ньому.
З 24 лютого 2022 року почалася повномасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України. Заявник, який був зареєстрований та тривалий час проживав у вказаній квартирі, був змушений покинути місце проживання, рятуючись від бойових дій, і зареєструвався як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 . Наразі заявник дізнався, що його будинок в Авдіївці пошкоджено внаслідок воєнних дій.
23 лютого 2023 року Верховною Радою України було прийнято Закон України №2923-ІХ «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна...», який передбачає право власників пошкодженого/зруйнованого нерухомого майна звертатися до державних органів за компенсацією. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року № 381 «Про затвердження Порядку надання компенсації... з використанням електронної публічної послуги єВідновлення», для отримання компенсації необхідно, щоб пошкоджений об'єкт був внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, або у разі відсутності такого запису, провести його реєстрацію.
Заявник, разом з іншими співвласниками ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ), звернувся до Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради з метою внесення інформації про належне їм право власності на квартиру до Державного реєстру речових прав, надавши оригінали правовстановлюючих документів. Однак, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор направив запити до ТОВ «Авдіївське бюро технічної інвентаризації», КП «Бюро технічної інвентаризації. Донецьк» та Авдіївської міської військової адміністрації для підтвердження інформації.
З'ясувалося, що м. Авдіївка входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і АТ «Укрпошта» не пересилає пошту, що унеможливлює відправлення запитів та отримання необхідних документів з окупованої території. У зв'язку з цим, реєстратор відмовив у проведенні державної реєстрації права власності.
Відсутність реєстрації в реєстрі нерухомого майна позбавляє заявника права на отримання грошової компенсації за зруйноване житло, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2000 року № 767. За таких обставин, єдиним способом захисту права заявника є звернення до суду із заявою про встановлення юридичного факту належності йому на праві власності квартири.
Заявник зазначає, що квартира також належить в рівних частках іншим членам родини: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , і спору щодо права власності між ними не існує. ОСОБА_3 вже успішно звернувся до суду з аналогічною заявою, і Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2024 року по справі № 522/8214/24-Е встановлено факт належності йому права власності. Проте, після повторного звернення до реєстратора з усіма власниками, було отримано відмову, оскільки для реєстрації необхідно встановлення належності квартири всім співвласникам.
На підставі викладеного, заявник просить суд задовольнити його заяву та встановити факт належності ОСОБА_1 права власності на двокімнатну квартиру загальною площею 46,7 м? за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 27.03.2025 року провадження по справі відкрито та призначено до судового засідання.
03.04.2025 року від Юридичний департамент Одеської міської ради надійшла заява про розгляд заяви без їх участі.
У судове засідання призначене на 19.06.2025 року з'явився представник заявника ОСОБА_5 та заінтересована особа ОСОБА_3 , який не заперечував проти задоволення заяви.
Під час судового засідання представник заявника просив суд встановити факт належності ОСОБА_1 права спільної сумісної власності у частині 1/3 на 2 кімнатну квартиру загальною площею 46,7 кв.м. за адреосю: АДРЕСА_1 .
Суд заслухавши думку представника заявника, дослідивши матеріали справи, зокрема оглянувши правовстановлюючих документів у судовому засідані, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданої 04.10.1995 року Управлінням житлово-комунального господарства відкритого акціонерного товариства «Авдіївський коксохімзавод» ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири загальною площею 46,70 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної спільної власності.
Згідно копії Договору №10001 від 19.10.1995 року начальник Управління ЖКГ ВАТ АКХЗ та власник квартири АДРЕСА_3 уклали зазначений договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. У квартирі мешкає 3 особи. Зазначена квартира зареєстрована за гр. ОСОБА_1 по реєстру №5274 від 29.09.1995 року на підставі Свідоцтва на право власності на житло.
Згідно копії розрахунку площі квартири (будинку) від 02.10.1995 року №240, що безоплатно приватизується, загальна площа квартири (будинку) по АДРЕСА_1 , дорівнює 46,70 кв.м, кількість мешканців у квартирі (будинку) - три, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до копії Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер документу ТІ01:0643-5680-1557-4538) квартира загальною площею 46,70 кв. м, житлова площа 26,90 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 є приватною спільною частковою власністю на підставі свідоцтва про право на житло б/н від 04.10.1995 року.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. А також, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України може бути: визнання права, а відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України - відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст. 316 ЦК України).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК України).
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ч. 2 ст. 317 ЦК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст. 328 ЦК України).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч.2 ст. 328 ЦК України).
Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно статті 315 Цивільного процесуального кодексу України до фактів, що мають юридичне значення належить встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 319 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Заявник звернувся із даною заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та вказував, що останнє необхідне для отримання компенсації для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до роз'яснень п.1, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", із змінами та доповненнями, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Дослідивши належність, допустимість, достовірність кожного наявного в матеріалах справи доказу окремо, а також їх достатність і взаємозв'язок у сукупності, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати доведеним факт належності ОСОБА_1 права власності на 1/3 частини двокімнатної квартири загальною площею 46,7 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому заява ОСОБА_1 про встановлення факту належності на праві власності житлового будинку та житлової прибудови підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 15, 316, 317, 319, 328 ЦК України, ст.ст. 28, 76, 81, 175, 263-265, 293, 294, 315 354-356 ЦПК України суд, -
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Юридичний департамент Одеської міської ради в особі - Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 права спільної сумісної власності у частки 1/3 частини 2-у кімнатну квартиру загальною площею 46,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 30.06.2025 року.
Суддя А.В. Науменко
19.06.25