Справа № 522/21679/24
Провадження № 2/522/1130/25
17 червня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
головуючого - судді Науменко А.В.
за участю секретаря - Зелінська К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеський, Миколаївський та Херсонській областях про визнання права власності на рухоме майно в порядку набувальної давності
До Приморського районного суду м. Одеса надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеський, Миколаївський та Херсонській областях про визнання права власності на рухоме майно в порядку набувальної давності.
В обґрунтування позову позивач вказує, що він, ОСОБА_1 , проживав разом зі своїм батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де він має власний паркінг. На початку 2005 року батько позивача виявив пошкоджений та розукомплектований мотоцикл ИЖ-350 у пункті збору металобрухту. Протягом 12 років, до 2017 року, позивач разом із батьком реставрували цей мотоцикл, однак не могли його експлуатувати через відсутність реєстраційних документів. Після смерті батька у 2017 році, вказаний мотоцикл ИЖ-350 продовжує зберігатися на паркомісці позивача, який вважає його сімейною реліквією та пам'яттю про спільно проведені часи. Батько позивача мав намір визнати право власності на мотоцикл та поставити його на державний облік у регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС м. Одеси, але не встиг цього зробити. Згідно з оцінкою транспортного засобу від 21.11.2024 року, мотоцикл ИЖ-350 1949 року випуску, рама № У 09960, двигун № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 346 см.куб., ринкова вартість якого становить 10 990 гривень, перебуває у користуванні позивача понад 8 років.
Позивач вважає, що він є особою, яка добросовісно володіла чужим майном та продовжує відкрито, безперервно використовувати рухоме майно протягом останніх семи років, і має право на набуття права власності за набувальною давністю на рухоме майно, факт чого має бути встановлений за рішенням суду. На момент подачі позову позивач не має всіх необхідних документів для постановки транспортного засобу на облік в органах МВС, проте вважає, що мотоцикл може бути зареєстрований за ним відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року. Згідно з листом Головного Сервісного Центру МВС № 31/92131-34691-2024 від 26.11.2024 року, в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутня інформація про реєстрацію мотоцикла марки ИЖ-350 1949 року випуску з вказаними даними рами та двигуна, що свідчить про відсутність власника та обліку даного транспортного засобу.
На підставі викладеного позивач просить суд визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності за набувальною давністю на колісний транспортний засіб - мотоцикл марки ИЖ-350, 1949 року випуску, рама № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_1 , об'єм 346 см.куб.
Ухвалою суду від 09.12.2024 року провадження у справі відкрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 18.03.2025 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання призначене на 17.06.2025 року сторони не з'явились, про дату та час судового засідання повідомленні належним чином.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, вважає необхідним задовольнити позовні вимоги виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно з оцінкою транспортного засобу від 21.11.2024 року, мотоцикл ИЖ-350 1949 року випуску, рама № У 09960, двигун № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 346 см.куб., ринкова вартість якого становить 10 990 гривень, перебуває у користуванні позивача понад 8 років.
Згідно листа Головного Центру МВС МВС № № 31/92131-34691-2024 від 26.11.2024 року наданого на запит позивача вбачається, що, в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутня інформація про реєстрацію транспортного засобу мотоциклу марки ИЖ- 350 1949 р. випуску , рама № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_1 , об'єм 346 см.куб. відсутня , з чого вбачається що знайдений мотоцикл не має власника, не стоїть на обліку як транспортний засіб.
Позивач добросовісно, відкрито, безперервно володіючи рухомим майном з 2005 року по даний час, позбавлений можливості оформити право власності на транспортний засіб у позасудовому порядку, в силу відсутності документів на мотоцикл, а відомості про попереднього власника у позивача відсутні.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте, не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Добросовісне заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України слід розуміти так, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того,володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування у цій справі), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для рухомого майна такий строк складає п'ять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Згідно Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Суд вважає, що в ході розгляду справи належними, достатніми, достовірними та допустимим доказами доведено добросовісність, відкритість та безперервність володіння спірним рухомим майном протягом періоду часу, визначеного ст. 344 ЦК України. Встановлено також і те, що на момент розгляду справи мотоцикл марки ИЖ-350, 1949 р. випуску, не має власника.
З огляду на викладені обставини, виходячи з принципу справедливості, правової визначеності та встановивши неможливість захисту позивачем свого права в інший спосіб, окрім зазначеного в позовній заяві, суд дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження та є обгрунтованими.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення поданого позову.
Керуючись ст.12,23,76,81,258,259,265,273,273,354 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеський, Миколаївський та Херсонській областях про визнання права власності на рухоме майно в порядку набувальної давності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на колісний транспортний засіб - мотоцикл марки ИЖ-350, 1949 р. випуску, рама № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_1 , об'єм 346 см. куб.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 27.06.2025 року.
Суддя А.В. Науменко