Справа №522/13716/15-к
Провадження №1-кп/522/226/25
30 червня 2025 року місто Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015160500004367, відомості про яке внесено 10.06.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Калуш, Івано-Франківської обл., офіційно не працевлаштованого, не одруженого, без постійного місця проживання, раніше неодноразово судимий:
-24.03.2008 вироком Тарутинського районного суду Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців;
-19.09.2013 вироком Суворовського районного суду м. Одеси за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років;
-12.06.2014 вироком Малиновського районного суду м. Одеси за ч. 3 ст. 393 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років 1 (один) місяць;
-19.08.2019 вироком Арцизького районного суду Одеської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 259 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі;
-05.03.2024 вироком Тарутинського районного суду Одеської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, -
ОСОБА_5 10.06.2015 року приблизно о 12:00 годині (більш точного часу під час досудового розслідування встановити не надалось за можливе) перебував біля корпусу №5 будинку АДРЕСА_1 , де в нього виник злочинний умисел, спрямований на незаконне проникнення до домоволодіння, яке на підставі приватної власності належить ОСОБА_6 , а саме до належної останньому квартири АДРЕСА_2 за вказаною адресою.
ОСОБА_5 , реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла, без відриву в часі, діючи умисно, з особистих мотивів, незаконно, без дозволу власника, маючи прямий умисел, направлений на порушення конституційного права на недоторканість житла особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному право на недоторканість житла та недопущення проникнення житла чи до іншого володіння особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проти волі власника ОСОБА_6 , за допомогою заздалегідь пристосованих для цього пристроїв (ключів, які він мав при собі) відкрив вхідні двері квартири, тим самим порушив недоторканість житла потерпілого ОСОБА_6 .
Умісні дії ОСОБА_5 , які виразились у незаконному проникненні до житла особи, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, та пояснив суду, що дійсно при вказаних у обвинувальному акті обставинах, він 10.06.2015 року скоїв проникнення в чужу оселю. Зазначив, що повністю підтверджує фактичні обставини інкримінованого йому злочину, щиро кається у скожному і просив його суворо не карати.
Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а так само визнав всі фактичні обставини його вчинення, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені показами обвинуваченого, наданим ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_5 діяння і ніким не оспорюються, суд приходить до переконання, що діяння, яке вчинене обвинуваченим дійсно мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України і ОСОБА_5 винуватий у його вчиненні, так як він здійснив незаконне проникнення до житла особи.
Так, статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, складовими елементами принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ст. 66 КК України, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Відповідно до положень ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд визнає рецидив злочинів.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який не одружений, не працевлаштований, не має постійного місця мешкання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, під час судового розгляду був оголошений у розшук ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.12.2015 року та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2025 року кримінальне провадження було відновлено, у зв'язку із встановленням місця знаходження обвинуваченого, відсутність пом'якшуючих обставин та наявність обтяжуючих, а тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 реальне покарання у виді обмеження волі, оскільки на переконання суду саме таке покарання буде необхідним для його виправлення та запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 був засуджений вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 05.03.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається шляхом зарахування покарання, відбутого повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що на підставі вимог ч. 4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточне покарання ОСОБА_5 необхідно призначити шляхом частково зарахування до покарання за цим вироком, не відбуте покарання за вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 05.03.2024 року.
При визнеченні остаточного покарання слід врахувати, що відповідно до вимог п. б ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
За таких обставин суд вважає за необхідне при призначенні покарання врахувати положення ч. 4 ст.70, п. б ч.1 ст.72 КК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні №12015160500004367 відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження №12015160500004367 не застосовувались.
Долю речових доказів в порядку ст. 100 КПК України, згідно постанови слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області лейтенанта міліції ОСОБА_8 :
- сережку з металу жовтого кольору, ланцюг з металу сірого кольору - вважати повернутими належному власнику ОСОБА_6 ;
- ключі в кількості 99 шт. - знищити.
Цивільний позов у кримінальному провадженні № 12015160500004367 не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст.8, 9,100, 368, 370- 374,394 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді 1-го (одного) року обмеження волі.
На підставі ч. 4 ст.70, п. б ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового зарахування невідбутої частини покарання за вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 05.03.2024 року до призначеного покарання за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5-ти (п'яти) років 1-го (одного) місяця позбавлення волі.
Зарахувати у строк відбування покарання за цим вироком ОСОБА_5 частину відбутого покарання за вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 05.03.2024 року.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Речові докази:
- сережку з металу жовтого кольору, ланцюг з металу сірого кольору - вважати повернутими належному власнику ОСОБА_6 ;
- ключі в кількості 99 шт. - знищити.
Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцяти денного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1