Справа № 521/6352/25
Провадження № 2/521/4219/25
18 червня 2025 року Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гриневич І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому вона просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх його доходів, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову й до повноліття сина ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
В обґрунтування позову зазначила, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 25.05.2013р. до його розірвання за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13.02.2025р., справа № 521/746/25. Рішення суду набрало законної сили 17.03.2025р. Від шлюбу мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні. Зазначає, що відповідач з лютого 2024 року не надає їй достатньої та регулярної допомоги з утриманням сина та в цілому самоусунувся від виконання батьківських обов?язків. Відповідач припинив з нею та сином будь-які контакти. Відомості про місце роботи відповідача та його дохід у неї обмежені, оскільки він приховує цю інформацію. Разом з тим, відповідач перебуває у працездатному віці, не має проблем зі здоров?ям, інших неповнолітніх дітей та утриманців. Тому він може надавати допомогу з утриманням свого неповнолітнього сина. Позивачка постійної роботи не має, займається пошуком роботи. За даних обставин позивач вважає, що відповідач має фінансову можливість для сплати аліментів у визначений розмір.
Ухвалою суду від 29.04.2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.ст.150-152, 155 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.05.2013 року до його розірвання за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13.02.2025 року, справа № 521/746/25.
Рішення суду набрало законної сили 17.03.2025 року. (а.с. 8)
В період шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження, яка міститься в матеріалах справи, та не спростовується сторонами у справі. (а.с. 7)
Сторонами не заперечується, що дитина мешкає разом з матір'ю.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплено обов'язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При встановленні розміру аліментів, суд керується вимогами ст. 182 СК України та роз'ясненнями, які містяться в п. 17 Постанови пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та вирішуючи питання щодо розміру аліментів враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 183 Сімейного Кодексу України частина заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Пленум Верховного Суду України в п. 17 своєї Постанови від 15.05.2006 № 3 роз'яснив судам, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Частиною 2 ст. 18 Сімейного кодексу України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані надавати матеріальну допомогу на утримання дітей.
Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини, дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.
При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальний стан сторін, стан здоров'я дитини, відсутність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 Сімейного кодексу України).
Відповідачем будь-яких відомостей про доходи суду не надано.
Положенням ст. 191 Сімейного Кодексу України визначено, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 Сімейного Кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальний стан сторін, стан здоров'я дитини, відсутність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї, наявність на праві власності, володіння та / або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна.
При визначенні розміру аліментів на дитину суд враховує, що відповідач є здоровою та працездатною особою, інших осіб на своєму утриманні не має, тому має змогу сплачувати аліменти на утримання дитини.
Доказів зворотного відповідач суду не надав.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років - 2563 гривні, дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Тому визначаючи розмір аліментів, суд враховує, що дитина, на утримання якої позивач просить стягнути аліменти з 21.04.2025 року (дата звернення до суду з позовом) досягла 7 років (повних), тому відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень, а також те, що відповідач є здоровою працездатною особою та зобов'язаний приймати участь в матеріальному утриманні сина, та з урахуванням обов'язку матері також утримувати дитину, суд дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, як основних засад цивільного процесуального законодавства дійшов висновку про задоволення позову в цій частині, у зв'язку із чим стягує аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі частини від усіх його доходів на місяць, але не менше ніж 50 % від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Відтак, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,40 грн. (ст. 141 ЦПК України) .
Керуючись ст. ст. 76-78, 83, 258-259, 263-265, 268, 352, 354, 430 ЦПК України, ст. ст. 141, 150-155, 180-182,184, 191 Сімейного кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх його доходів, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову, тобто з 21.04.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду в частині стягнення аліментів за 1 місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2025 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН