1-кп/381/314/25
381/2336/25
01 липня 2025 року місто Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участі:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Фастові кримінальне провадження № 12025111310000464 від 13.03.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іваново Теплицького району Вінницької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину 2016 року народження, не є інвалідом, працюючого оператором машинного доїння відділення № 2 ДПДГ «Нива», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на ЗО діб, та після його затвердження Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
ОСОБА_4 розуміючи, що на території України введено воєнний стан, вчинив злочин за наступних обставин.
Так, 07.02.2025 близько 23 год. 55 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 помітив маленьку скриньку на полиці, яка знаходиться в спальній кімнаті вказаної квартири, в якій знаходилось майно ОСОБА_6 , а саме: срібний ланцюг плетіння «Венеція», проба 925, вагою 27,25 грам, довжиною 50 см; золотий браслет, проба 585, вагою 1,93 грам, довжиною 26 см; золота каблучка, проба 585, вагою 1,60 грам, розміром 16,5; золота каблучка, проба 585, вагою 1,82 грам, розміром 17; срібна підвіска, проба 875, вагою 9,06 грам; срібний пірсинг, проба 925, вагою 1,22 грам, та вирішив його викрасти.
В подальшому, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу та діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, таємно викрав срібний ланцюг плетіння «Венеція», проба 925, вагою 27,25 грам, довжиною 50 см, вартістю 1012 грн. 61 коп.; золотий браслет, проба 585, вагою 1,93 грам, довжиною 26 см, вартістю 4228 грн. 38 коп.; золоту каблучку, проба 585, вагою 1,60 грам, розміром 16,5 вартістю 3505 грн. 39 коп.; золоту каблучку, проба 585, вагою 1,82 грам, розміром 17, вартістю 3987 грн. 38 коп.; срібну підвіску, проба 875, вагою 9,06 грам, вартістю 318 грн. 46 коп.; срібний пірсинг, проба 925, вагою 1,22 грам, вартістю 45 грн. 34 коп., які належать потерпілій ОСОБА_6 .
Після цього, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив майнової шкоди потерпілій ОСОБА_6 на суму 13097 грн. 56 коп.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив суду, що приїхав до м. Фастова зустрітись зі своїм другом ОСОБА_7 , якого давно не бачив. Саме він ввечері 07 лютого 2025 року познайомив його із ОСОБА_6 , яка запросили його та ОСОБА_8 у гості до додому за адресою АДРЕСА_3 . До квартири ОСОБА_6 вони втрьох прийшли біля 23 год . 00 хв та попрямували на кухню, де усі разом вечеряли. В подальшому, як пояснив ОСОБА_4 , він пішов до вбиральні, а вийшовши із вбиральні попрямував до кімнати ОСОБА_6 , двері якої були відкриті. ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в цей час залишались на кухні. У кімнаті ОСОБА_6 на поличці він побачив шкатулку, у якій були вироби із золота та срібла, які він взяв із шкатулки та поклав до однієї та другої кишені штанів, у які був одягнений, та повернувся на кухню до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . Оскільки наближалась комендантська година, ОСОБА_6 запропонувала залишитись ночувати у неї, однак він відмовився та пішов ночувати до свого товариша ОСОБА_8 , який дав йому ключі від свого помешкання, а сам залишився у ОСОБА_6 . Переночувавши в квартирі ОСОБА_8 на наступний ранок він залишив ключі від квартири ОСОБА_8 у поштовій скриньці як домовлялись із ним, а цінності, які викрав у ОСОБА_6 здав у ломбард «Благо» на свій паспорт, за що отримав 13 000 грн, які витратив на власні потреби. Щиро розкаюється у вчиненому, повністю відшкодував завдані збитки потерпілій та просив суворо не карати.
З наведеного вище видно, що показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту пред'явленого обвинувачення та обставин вчинення кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини кримінального правопорушення і судом з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України, за згодою обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника, прокурора та провів судовий розгляд із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та роз'яснив про позбавлення права на їх оскарження в апеляційному порядку.
Проаналізувавши викладене вище, суд зазначає наступне.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.
Згідно документів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , останній раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно працевлаштований, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальне покарання, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку потерпілій.
Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, виходячи з вимог ст. ст. 50 та 65 КК України, враховуючи характер, суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких умисних корисливих злочинів, обставини, вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який вину визнав у повному обсязі, щиро розповідав про скоєне та розкаявся, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, позицію потерпілої ОСОБА_6 , яка просила призначити обвинуваченому покарання не пров'язане з позбавленням волі, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у мінімальному розмірі.
При цьому, суд вважає, що в даному випадку, враховуючи особистість обвинуваченого ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 75 КК України і звільненням останнього від відбування покарання з випробуванням з одночасним покладенням на неї встановлених ст. 76 КК України обов'язків.
На думку суду, таке покарання буде достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався, клопотань про його обрання не надходило.
Речових доказів та судові витрати відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 349, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Іспитовий строк обчислювати з дня проголошення вироку 01 липня 2025 року.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_10