Справа № 373/707/25
Номер провадження 2/373/565/25
30 червня 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі
головуючої судді Залеської А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
Короткий виклад позовних вимог та їх обґрунтування
Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кудіної А.В. звернулась до суду з вказаним позовом та просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 1431386 від 09.02.2024 у розмірі 77 000,00 грн. Також просить стягнути понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
09.02.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1431386 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаного сторонами у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Укладення договору здійснене за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (ІКС), доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт товариства https://sloncredit.com.ua/Особистий кабінет. Договір відповідач підписав електронним підписом - одноразовим ідентифікатором, який був надісланий йому в особистий кабінет.
Підписанням вказаного договору сторони узгодили розмір кредиту, строк та умови кредитування. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в сумі 10 000 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування коштів періодичними платежами - кожні 30 днів.
Кредит надано шляхом перерахування коштів платіжним провайдером ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» на банківську карту позичальника за № НОМЕР_1 , яку він вказав при укладанні договору.
Відповідач кредитні кошти не повернув та не здійснив жодного платежу по процентам, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
14.10.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) було укладено Договір факторингу № 14102024 відповідно до якого позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, укладеними з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», строк виконання зобов'язань за якими настав або виникне в майбутньому, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».
Відповідно Реєстру боржників, що є Додатком №1 до Договору факторингу № 14102024 від 14.10.2024, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1431386 від 09.02.2024 (станом на дату відступлення права вимоги) складала 77 000,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 62 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 5 000,00 грн - сума заборгованості за пенею.
Відповідач ОСОБА_1 після відступлення права вимоги не вніс жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором № 1431386 від 09.02.2024 ні первісному, ні новому кредитору, а тому сума його кредитної заборгованості на момент звернення до суду є такою, яку відступив позивачу первісний кредитор за договором факторингу № 14102024 від 14.10.2024 та становить 77000,00 грн.
Процесуальні рішення та дії у справі.
Ухвалою суду від 21.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву. Ухвалу суду з позовною заявою та додатками до неї ОСОБА_1 отримав 31.03.2025, однак відзиву на позов та будь-яких інших заяв суду не подав.
Зважаючи на відсутність відзиву на позов та клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув справу на підставі письмових матеріалів, як передбачено ч. 5 ст. 279 та ч. 2 ст. 191 ЦПК України
Фактичні обставини та оцінка доказав, наданих позивачем.
09.02.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір №1431386 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» (а.с. 5-9)
Вказаний договір укладено в електронній формі у порядку, передбаченому Законом «Про електронну комерцію», за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт Товариства шляхом реєстрації та входу в Особистий кабінет, та підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора Н335.
До укладення договору про споживчий кредит з використанням ІТС Товариства позичальнику було направлено Паспорт споживчого кредиту, який містить усі необхідні відомості про істотні умови договору та орієнтовну загальну вартість бажаного кредиту, розраховану від суми кредиту 10 000,00 грн за 360 днів користування ним. (а.с. 10-11).
Відповідно до умов кредитного договору № 1431386 від 09.02.2024 Товариство надає споживачу кредит у сумі 10 000,00 грн (п. 1.3). Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.4) Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. Тип процентної ставки - фіксована - 2,50 % в день, яка визначена як стандартна та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 ( п. 1.5.1 договору).
Згідно п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 Договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 Договору.
В Додатку № 1 до Договору про надання споживчого кредиту наведена Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, яка складає 100000 грн та реальної річної процентної ставки за договором - 90465,53 %, а також міститься Графік платежів зі сплати процентів та повернення кредиту: усього 12 платежів (кожні 30 днів) по 7500,00 грн. Останнім платежем є дата 03.02.2025, в яку позичальник повинен повернути кредит.
Відповідно до п.4.1. Договору № 1431386 від 09.02.2024 Товариство має право: укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов'язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення; вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках, передбачених у п. 5.4 Договору.
За змістом п. 5.4 Договору у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу споживача, зазначену в договорі та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контактні дані споживача, вказані в цьому Договорі або окремо повідомлені споживачем. У даному випадку Споживач повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту та процентів протягом 30 календарних днів з дня отримання від товариства повідомлення - вимогу.
За змістом п. 6.4 кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф у розмірі 1500 грн на 4-й день прострочення та у розмірі 110 грн, починаючи з 5 -го дня за кожен наступний день невиконання зобов'язання Граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафу) обмежується сумою, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно довідки № 20241105-1051 від 05.11.2024 ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» уклали договір про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06.06.2022 та відповідно до зазначеного договору 09.02.2024 о 11:03:23 було успішно перераховано кошти на суму 10 000,00 грн (номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА»: cfe4f1ea-f69c-4235-a37b-a8340db7a400, номер транзакції в системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»: 14313861707469399, Session ID - 023052554928, код авторизації - 791216, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення переказу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 (а.с. 13).
14.10.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) було укладено Договір факторингу № 14102024, відповідно до умов якого позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступити ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (а.с.16-18).
Згідно п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей боржників відбувається в момент підписання Акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Згідно Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 14102024 від 14.10.2024 до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 1431386 від 09.02.2024 в загальному розмірі 77000,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума основного боргу (кредиту); 62 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 5 000,00 грн - пеня (а.с. 20).
Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 1431386 від 09.02.2024, складений ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», свідчить про те, що ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу протягом усього строку надання кредиту - станом на 03.02.2025. За період з 09.02.2024 по 14.10.2024 (дата укладення договору факторингу) заборгованість відповідача визначена у сумі 77000,00 грн , з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 62 000,00 грн - заборгованість за відсотками; 5 000,00 грн - сума пені (а.с. 14).
Посилаючись на повне невиконання відповідачем умов договору та не внесення жодної плати (процентів) за користування кредитом упродовж усього строку кредитування, позивач як новий кредитор у грошовому зобов'язанні просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором споживчого кредиту № 1431386 від 09.12.2024 у загальному розмірі 77 000,00 грн, що визначена первісним кредитором станом на 14.10.2024 (день відступлення права вимоги).
Зміст спірних правовідносин та їх правове регулювання.
Між сторонами існує спір, що виник з договірних правовідносин, які регулюються нормами цивільного права про зобов'язання та договір, а також спеціальним Законом України «Про споживче кредитування» та Законом «Про захист прав споживачів».
Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст. 12 та ч. 1 ст. 13 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд, добросовісно та розумно, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Зі змісту частин 2, 3 ст. 13 ЦК України слідує, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб. Не допускається зловживання правом у будь-якій формі.
Згідно вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших, електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір (офертою) є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться.
За змістом ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (акцептом), якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повергнення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до законну має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК).
Частиною 5 ст. 12 цього Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
За змістом п. 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо ціну продукції визначено неналежним чином.
Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні спору та висновки суду.
Наведені вище положення цивільного законодавства у своєму взаємозв'язку дають підстави для висновку, що істотними (необхідними) умовами кредитного договору є предмет - грошові кошти (кредит), проценти за користування кредитом та строк, на який надається кредит. Умови щодо суми кредиту та розміру процентів, порядку їх сплати становлять основне грошове зобов'язання у кредитному договорі, яке має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Кредитний договір може містити й інші умови, які випливають з його змісту та не суперечать закону, зокрема: умови щодо відповідальності сторін, зміни процентної ставки під час строку кредитування, надання кредитодавцем додаткових та супутніх послуг, припинення кредитування, розірвання договору тощо.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Кожна сторона несе ризик, пов'язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Письмовими доказами доведено, що 09.02.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Товариства було укладено електронний Договір № 1431386 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» в сумі 10 000,00 грн строком на 360 днів.
Надання кредиту відповідачу ОСОБА_1 здійснено в безготівковій формі шляхом переказу коштів на картку позичальника, яку він зазначив при укладанні кредитного договору, а саме: 09.02.2024 на картку НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», з яким ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» мав укладений договір про організацію переказу грошових коштів.
Отже, зазначений вище Договір про надання споживчого кредиту є укладеним і за його умовами відповідач ОСОБА_1 мав зобов'язання перед кредитодавцем ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» повернути кредит в сумі 10000,00 грн не пізніше строку, вказаного у п. 1.4. договору (360 днів), а також сплачувати проценти, як плату за користування кредитом, кожні 30 днів відповідно до Графіку платежів, в якому останній платіж вказано до 03.02.2024. Процентна ставка згідно п. 1.5 кредитного є фіксованою та визначена в розмірі 2,50 % в день від суми кредиту ( п. 1.5.1), яка застосовується протягом усього строку кредитування, вказаного у п. 1.4 договору (тобто 360 днів).
Внаслідок порушення грошового зобов'язання у відповідача вже після першого невнесеного платежу - з 10.03.2024 виникла прострочена кредитна заборгованість. На таке прострочення кредитодавець ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» належним чином не відреагував, дострокову вимогу повернути всю суму кредиту не висунув, хоч мав таке право згідно п. 5.4 кредитного договору, та лише після спливу майже семи місяців визнав заборгованість відповідача простроченою та станом на 14.10.2024 розрахував її у сумі 77000,00 грн, з яких: 10000,00 грн - кредит та 62000,00 грн - відсотки, нараховані за ставкою 2,5 % в день протягом 248 днів (250 грн х 248 дн. = 62000 грн) та 5000,00 грн - пеня.
14.10.2024 на підставі Договору факторингу №14102024, укладеного з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» - ТОВ «ФК ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1431386 від 09.02.2024.
Суд погоджується з тим, що відповідач ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов'язання за договором та не повернув кредитні кошти, а також не вносив плату (проценти) за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором. Тому з нього на користь позивача, як нового кредитора, підлягає стягненню сума неповернутого кредиту (10000,00 грн) та проценти, як плата за користування кредитом, розмір яких суд вважає за необхідне зменшити, виходячи з наступного.
Законом України № 3498-ІХ від 22.11.2023 (дата набрання чинності 24.12.2023), а саме пунктом 5 розділу І цього Закону внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки - 1 % в день (ч.5 ст. 8 Закону) та порядку її застосування (поступового введення протягом 240 днів), а саме: перші 120 днів - не вище 2,5 %, наступні 120 днів ? не вище 1,5 %. (п. 17 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону)
Враховуючи, що договір № 1431386 між первісним кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений 09.02.2024, тобто після спливу 47 днів від дня набрання чинності вказаних вище змін до Закону України «Про споживче кредитування», то нарахування процентів за вказаною в договорі денною стандартною ставкою - 2,5 % могло здійснюватися протягом 73 дні від дня укладання кредитного договору (120 днів ? 47 дні = 73 дні), тобто до 21.04.2024 включно. В подальшому, в наступні 120 днів кредитування кредитодавець повинен був передбачити в договорі розмір денної ставки процентів ? 1,5 %, а після цього строку - 1% в день, чого ним не було зроблено.
Отже, умова Договору про надання споживчого кредиту № 1431386 від 09.02.2024, а саме: п. 1.5.1 договору, де зазначається про застосування стандартної процентної ставки 2,5 % в день протягом усього строку користування кредитом - 360 днів, суперечить закону, а саме пункту 17 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» та ч. 5 ст. 8 цього Закону в редакції Закону № 3498-ІХ від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023.
Вказане порушення в розумінні положень п. 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» є порушенням прав споживача щодо визначення йому належної плати (процентів) за кредит, що у свою чергу згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є підставою вважати нікчемним положення кредитного договору (п. 1.5.1) в частині строку (360 днів) застосування денної ставки процентів 2,5 %, а також усі інші похідні від цього положення умови договору.
Суд не вправі самостійно вносити будь-які зміни у кредитний договір, а тому визначає суму заборгованості по відсоткам за вказаною в договорі ставкою - 2,5 % в день від суми неповернутого кредиту, обмеживши їх нарахування строком 73 дні, який обчислюється з дня отримання кредиту з 09.02.2024 до 21.04.2024, що є 120 днем з моменту набрання чинності Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023.
Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками, нарахованими на суму кредиту (10000 грн) за ставкою 2,5 % в день (по 250,00 грн), сума яких станом на 21.04.2024 складає 18 250,00 грн (250,00 грн х 73 дні).
Також суд відмовляє у стягненні з відповідача штрафних санкцій в розмірі 5000,00 грн за невиконання/прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.
При цьому, суд керується положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи все вищевикладене, оцінивши здійснення кредитодавцем ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» своїх цивільних прав, як кредитора у зобов'язальному правовідношенні, на предмет добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України), а також на предмет зловживання правом у будь-якій формі (ч. 3 ст. 13 ЦК України), беручи до уваги положення пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та, керуючись принципами законності та справедливості стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1431386 від 09.02.2024 у загальній сумі 28250,00 грн, з яких 10000,00 грн неповернутий кредит; 18250,00 проценти.
Вирішення питання розподілу судових витрат.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету.
Ціна позову позивачем визначена сумою 77 000,00 грн. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково на суму 28 250,00 грн, що становить 36,70 % від ціни позову, то з урахуванням принципу пропорційності з відповідача на користь позивача суд присуджує 1111, 27 грн судового збору (3 028,00 грн х 36,70 %).
На підставі викладеного, керуючись ст. 11-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №1431386 від 09.02.2024 у загальному розмірі 28 250,00 грн (двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят гривень), з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 18 250,00 грн - проценти за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 1 111, 27 грн (одна тисяча сто одинадцять гривень 27 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасники справи:
позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .
Суддя А.О. Залеська