Справа № 372/1598/25
Провадження № 2-1182/25
(заочне)
12 червня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Кравченка М.В.,
при секретарі Узлій М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
27.03.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» звернулось до суду з позовом, в якому просить суд стягнути заборгованість з відповідачки ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 522326564 від 23.07.2024 року у розмірі 71 685 грн. 60 коп. з яких: 22 266 грн. 96 коп. сума заборгованості по кредиту, 49 418 грн. 64 коп. сума заборгованості по процентам за користування кредитом, витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. 00 коп. та понесені судові витрати в розмірі 2 422 грн. 40 коп. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник позивача зазначив, що право вимоги первісного кредитора у ТОВ «Таліон Плюс» набуло на підставі укладеного договору про відступлення прав вимоги від 15.10.2024 року № МВ-ТП/4. Оскільки відповідачка в добровільному порядку зобов'язання за кредитними договорами не виконує, ТОВ «Таліон Плюс» вимушене звернутися до суду даним позовом, який просить задовольнити.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом ) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові. Проти винесення заочного рішення не заперечив.
Під час судового розгляду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачки направлялась ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулись з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Відповідачка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила. Заяв, клопотань чи заперечень суду не подала.
Відмітку працівника поштового зв'язку «За закінченням терміну зберігання» суд, виходячи із засад добросовісності дії представника пошти, розцінює як належне повідомлення. Судова повістка в такому випадку вважається врученою в день проставляння у поштовому відділенні відповідної відмітки, як зазначено в пп. 3. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Аналогічні позиція зазначена в Постанові ВС від 21.12.2022 року у справі № 757/15603/19.
У свою чергу відповідач відзив на позовну заяву у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження, до суду не подав, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Перевіривши та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено наступні обставини.
23 липня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 522326564.
Товариство належним чином виконало свої зобов'язання за договором, надавши Позичальнику грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами Договору.
15.10.2024 року між ТОВАРИСТОВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/4 у відповідності до умов якого, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОМОГА» передає (відступає) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОМОГА» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до укладеного Договору факторингу № МВ-ТП/4 від 15.10.2024 року укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідачки за договором кредитної лінії № 522326564.
Таким чином, ТОВ «Таліон Плюс» наділено правом грошової вимоги до відповідачки.
Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість за договором кредитної лінії № 522326564 від 23.07.2024 року становить 71 685 грн. 60 коп. з яких: 22 266 грн. 96 коп. сума заборгованості по кредиту, 49 418 грн. 64 коп. сума заборгованості по процентам за користування кредитом.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 р. у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 р. № 127/33824/19.
Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (Стаття 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.
За умовами ст.ст. 1049, 625 ЦК України після закінчення строку дії договору, на підставі якого виникло грошове зобов'язання, на існуючий борг нараховуються проценти та застосовується цивільна відповідальність за порушення умов договору. У випадку, якщо розмір процентів не передбачений договором, то проценти нараховуються на борг на рівні облікової ставки НБУ (ВСУ від 7 вересня 2016 р. у справі за № 6-1412цс16).
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені засобами доказування передбачені ЦПК України, а тому позов підлягає до задоволенню в повному обсязі.
Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню, відповідно до розрахунку заборгованості, становить за кредитним договором № 522326564 в розмірі 71 685 грн. 60 коп. з яких: 22 266 грн. 96 коп. сума заборгованості по кредиту, 49 418 грн. 64 коп. сума заборгованості по процентам за користування кредитом.
Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1328 від 14.03.2025 року, а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідачки на користь позивача.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05липня 2012року №5076-VI" Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Відповідно до частини восьмої статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду було надано: копію договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та АО «Ліга юридичних технологій та інновацій», копію додаткової угоди № 264 від 30.12.2024 року, копію акту приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року - від 30.12.2024 року та копію платіжної інструкції № 1 164 від 30.12.2024 року про оплату послуг.
Сторони дійшли згоди щодо вартості надання послуг адвоката, зокрема гонорар адвоката обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги.
Розмір витрат на правову допомогу, який обумовлений сторонами склав 5 000 гривень.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 01 серпня 2019 року по справі № 915/237/18 дійшов висновку, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості й верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, завищений щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, і не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява N 19336/04, п. 269).
Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Сторона відповідача не подала клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката.
Однак, враховуючи, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на її невелику складність, представник позивача не приймав участі у жодному судовому засіданні, справа розглянута судом без участі сторін у судовому засіданні, враховуючи критерій розумності розміру таких витрат, суд вважає, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу 5 000 грн. є завищеним та неспівмірним із складністю даної справи (ціна позову 71 685 грн. 60 коп.). Заявлені витрати є надмірним тягарем для відповідача, а тому суд дійшов висновку про зменшення розміру зазначених витрат та стягнення згідно ч. 2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 гривень.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 133, 141, 279, 258-259, 264, 265, 268, 273, 354-355, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 509, 526, 610, 611, 626, 634, 639, 1054 Цивільного кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (адреса: 14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код ЄДРПОУ 39700642), заборгованість за договором № 522326564 від 23.07.2024 року, яка становить 71 685 грн. 60 коп. з яких: 22 266 грн. 96 коп. сума заборгованості по кредиту, 49 418 грн. 64 коп. сума заборгованості по процентам за користування кредитом, витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп., а також сплачений судовий збір в розмірі 2 422грн. 00 коп., а всього 77 108 грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення також може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області у випадку подання відповідачем відповідної письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя М.В.Кравченко