Справа № 372/3917/24
Провадження № 2-971/25
24 червня 2025 року м.Обухіві
Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Зінченко О.М.
при секретарі Калашник І.В.,
розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
15.07.2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Цокало Т.М. звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги мотивувала тим, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Кацендал О.О. перебуває на виконанні ВП №67975382 від 23.12.2021 р. сторонами якого є ОСОБА_1 (боржник) та ТОВ «Споживчий центр» (стягував). Про існування даного виконавчого провадження боржник дізналася на сайті Єдиного реєстру виконавчих проваджень. З моменту відкриття виконавчого провадження боржник 24.07.2021 р. змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 08.12.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського округу Сазоновою О.М. було вчинено виконавчий напис, в якому запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Споживчий центр» невиплачені в строк грошові кошти на підставі Кредитного договору №31.03.2020-010000843 від 31.03.2020 р., укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 , строк платежу за яким настав 15.04.2020 р. 5000,00 грн. - прострочений основний борг, 2800,00 грн. - прострочені проценти, 550,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 8350,00 грн. Зареєстровано в реєстрі за №23131. Даний виконавчий напис пред'явлено для примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедалові О.О., яким винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67975382 від 23.12.2021 р. Відповідно до кредитного договору №31.03.2020-010000843 від 31.03.2020 р., він укладався строком на 28 днів. Тобто строк договору закінчився 27.04.2020 р. Однак приватний нотаріус проводить стягнення за виконавчим написом №23131 виданим 08.12.2021 р. в період з 15 квітня 2020 р. по 01 грудня 2021 р., що суперечить умовам цього кредитного договору та підтверджує спірність вчинення даного виконавчого напису. Нотаріус не вчинив жодних дій спрямованих на встановлення факту безспірності заборгованості. Сторона позивача не погоджується з сумою загальної заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі, тобто існує спір про те, що заборгованість визначена невірно. Нотаріус вчинив виконавчий напис, на підставі документів, які не підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності перед стягувачем. Відсутня виписка з особового рахунка, що є обов'язковою для вчинення виконавчого напису. Нотаріус при вчиненні виконавчого напису керувався п.2 Переліку, який Постановою Київського апеляційного адміністративного суду №826/20084/14 від 22.02.2017 р. визнано незаконним та нечинним. Вчинення виконавчого напису на нотаріально не посвідченому договорі суперечить висновкам Верховного Суду, що викладені в п.83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 р. по справі №910/10374/17. Вчинення виконавчого напису на не нотаріально посвідченому договорі суперечить позиції Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17 та від 12 березня 2020 р. у справі №757/24703/18-ц.
У зв'язку з цим позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №23131 виданий Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, в якому запропоновано звернути стягнення з громадянки України ОСОБА_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), яка є боржником за Кредитним договором №31.03.2020-010000843 від 31.03.2020 р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ідентифікаційний код юридичної особи: 37356833, місцезнаходження: вул.Саксаганського, буд.133-А, м.Київ, Україна, поштовий індекс: 01032), який є стягувачем за виконавчим провадженням ВП №67975382. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», (ідентифікаційний код юридичної особи: 37356833, місцезнаходження: вул.Саксаганського, буд.133-А, м.Київ, Україна, поштовий індекс: 01032), на користь громадянки України ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) понесені нею судові витрати, а саме: 6000,00 грн. - витрати на правничу допомогу; 968,96 грн. - судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру; 605,60 грн. - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.
15.07.2024 р. позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Цокало Т.М. звернулася до суду з заявою про забезпечення позову в якій просила забезпечити позов шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом №23131 від 08.12.2021 р. виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною на користь ТОВ «Споживчий центр», заборгованості в сумі 8350,00 грн., на підставі якого 23.12.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедалом О.О. відкрито виконавче провадження ВП №67975382 до вирішення цивільної справи по суті.
16.07.2024 р. в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено повністю.
19.07.2024 р. ухвалою судді було відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.
31.07.2024 р. до суду від представника відповідача ТОВ «Споживчий центр» Шабатин Н.А. надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 1500,00 грн.
31.07.2024 р. до суду представника відповідача ТОВ «Споживчий центр» Шабатин Н.А. надійшли заперечення на позовну заяву в яких просили залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до ТОВ «Споживчий центр», треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал О.О. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Розглядати справу за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр».
12.09.2024 р. ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
09.10.2024 р. ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Споживчий центр», треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал О.О. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню було залишено без розгляду.
25.01.2025р. постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу адвоката Цокало Т.М. в інтересах ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 09.10.2024 р. скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до того ж суду.
У судове засідання позивачка та її представник - адвокат Цокало Т.М. не з'явилися, від представника позивача надійшла заява в якій просить розглянути справу за відсутності позивача та його представника. Проти заочного рішення сторона позивача не заперечує. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином, в порядку ст. 11 ст. 128 ЦПК України. Причин неявки суду не повідомив, заперечень (відзиву) на позов не надав.
Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал О.О. в судове засідання не з'явились, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, заяв та клопотань суду не надали.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб від 24.07.2021 р. серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, 24.07.2021 р., прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка « ОСОБА_5 », дружини « ОСОБА_5 » (а.с.29)
08.12.2021 року, приватним Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований за № 23131, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Споживчий центр» невиплачені в строк грошові кошти на підставі Кредитного договору №31.03.2020-010000843 від 31.03.2020 р. укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 , строк платежу за яким настав 15.04.2020 р. Було запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Споживчий центр», стягнути з ОСОБА_2 за період з 15.04.2020 р. по 01.12.2021 р. включно у розмірі 5000,00 грн. - прострочений основй борг, 2800,00 грн. - прострочені проценти, 550,00 грн. плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 8350,00 грн. (а.с.35)
Постановою ВП №67975382 від 23.12.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедалом О.О. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №23131 виданого 08.12.2021 р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. (а.с.40)
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України " Про нотаріат " та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат " для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. за №1172, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідно до підпункту 5.1., пункту 5, Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
В п.54 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12 зазначено, що враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.» Але всупереч умовам договору та позиції Верховного Суду викладеної в Постанові від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12, нотаріус вчиняє виконавчий напис та незаконно стягує заборгованість в сумі 52840,68 грн. за період з 08.04.2021 р. по 25.05.2021 р., оскільки за вказаний період часу, згідно умов договору не могло бути нараховано жодної заборгованості окрім заборгованості в порядку статті 625 ЦК України.
Судом встановлено, що кредитний договір №31.03.2020-010000843 від 31.03.2020 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_3 укладався строком на 28 днів. Тобто строк договору закінчився 27.04.2020 р. Разом з тим приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 проводить стягнення за виконавчим написом №23131 виданим 08.12.2021 р. за період з 15.04.2020 р. по 01.12.2021 р., що суперечить умовам цього кредитного договору та підтверджує спірність вчинення виконавчого напису №23131 виданого 08.12.2021 р.
Разом з тим, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 не вчинила дій спрямованих на встановлення факту безспірності заборгованості.
Згідно п. 3.1 глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
При цьому, безспірною є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що відповідно виключає можливість судового спору між сторонами з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16).
Згідно п.3.1, 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують спірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років; безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обгрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172 (п. 3.5. ІІорядку).
Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав стягувача шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, а перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Крім того, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.05.2015 року у справі №6-158цс15.
В позовній заяві зазначено, що сторона позивача не погоджується із сумою загальної заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі, тобто в даному випадку існує спір про те, що заборгованість визначена невірно.
Так, згідно ст.50 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання письмової вимоги боржнику про усунення порушень.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 р. № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
В постанові Верховного Суду від 22.03.2021 р. (справа №653/4444/17) зазначено, що суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Підставами визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є недотримання визначеної Законом України «Про нотаріат» та Порядком процедури вчинення виконавчих написів. Тобто, при оспорюванні виконавчих написів, позивачі звертаються з позовом про визнання їх такими, що не підлягають виконанню, з тих підстав, що суми, на які вчинено виконавчий напис, не є безспірним, стягувач не надав нотаріусу усі документи, які підтверджують заборгованість, пропущений строк вчинення виконавчого напису тощо.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів - в тому числі за кредитними договорами.
Теперішня редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О. М. мала право вчиняти виконавчий напис виключно на нотаріально посвідченій угоді, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, як це передбачено п. 1 Положення КМУ.
Крім того, згідно п.2 ПЕРЕЛІКУ, Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису зокрема додаються: б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Виконавчий напис №23131 виданий 08.12.2021 року вчинений на Кредитному договорі не має виписки з особового рахунка.
В зв'язку з цим неможливо встановити погашення чи не погашення кредиту та видати виконавчий напис.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.
Згідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки оскаржуваний виконавчий напис вчинений вже після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, тому він є незаконним та вчинений з порушенням вимог законодавства.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
У п.10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимогі та у виконавчому написі.
Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню за виконавчим написом, вчинив виконавчий напис на підставі документів, які не підтверджують безспірність заборгованості, без виписки з особового рахунку, керуючись п.2 Переліку, який постановою Київського апеляційного адміністративного суду №826/20084/14 від 22.02.2017 р. визнано незаконним та нечинним, крім того виконавчий напис вчинено на нотаріально не посвідченому договорі.
Таким чином суд вважає, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до положень ст.ст. 77-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати за сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В зв'язку з цим суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру в сумі 968,96 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідноз умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячиз конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Згідно з частиною 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Статтями 26,27 Закону України«Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Захист інтересів позивача здійснює адвокат Цокало Т.М., що підтверджується копіями Ордеру від 12.07.2024 р. та Договора №994 про надання правничої допомоги від 20.06.2024 р. (а.с.29-32).
Стороною заявника до матеріалів цивільної справи долучено Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги №1 до Договору №994 про надання правничої допомоги від 20.06.2024 р. в якому зазначено виконану роботу та розмір оплати за неї, станом на 12.07.2024 р. надано правничу допомогу на суму 6000,00 грн. (а.с.44)
Згідно копії квитанції №994 від 28.06.2024 р. позивачкою ОСОБА_1 сплачено адвокату Цокало Т.М. - 3000,00 грн. (а.с.45)
Крім того позивачем надано суду детальний опис робіт (наданих послуг) на підставі Договору №994 про надання правничої допомоги від 20.06.2024 р. (а.с.46)
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2 статті 15 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року у цивільній справі справа № 372/1010/16-ц.
Представник відповідача у своєму клопотанні просив суд зменшити витрати на правничу допомогу до 1500,00 грн.
Разом з тим, суд дослідивши подані документи, приходить до висновку, що сума гонорару за надану правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. підлягає частковому стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 3000,00 грн., оскільки сплата їх підтверджена копією відповідної квитанції.
Крім того суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 605,60 грн., задоволенню не підлягають, оскільки в задоволенні заяви про забезпечення позову, судом було відмовлено.
На підставі наведеного, ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, ст.ст. 4, 12, 13, 19,76-81 , 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273, 280-283 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №23131, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, в якому запропоновано звернути стягнення з громадянки України ОСОБА_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), яка є боржником за Кредитним договором №31.03.2020-010000843 від 31.03.2020 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», (ідентифікаційний код юридичної особи: 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, Україна, поштовий індекс: 01032), який є стягувачем за виконавчим провадженням ВП № 67975382.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», (ідентифікаційний код юридичної особи: 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, Україна, поштовий індекс: 01032), на користь громадянки України ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) понесені нею судові витрати а саме: 3 000,00 грн. - витрати на правничу допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», (ідентифікаційний код юридичної особи: 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, Україна, поштовий індекс: 01032), на користь громадянки України ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) понесені нею судові витрати, а саме: 968,96 грн. - судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру.
В частині вимог про стягнення судового збору за подання заяви про забезпечення позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя О.М.Зінченко