Справа № 369/10021/22
Провадження №2/369/427/25
23.04.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Осіпова В.І.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів,
У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду за даним позовом. Просив суд розірвати договір та стягнути з ОСОБА_2 сплачені кошти за договором в розмірі 116 800 грн., три відсотки річних в розмірі 5681,95 грн., інфляційні втрати - 33 156,80 грн. та штраф в розмірі 91 грн.; покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. від 17 жовтня 2022 року цивільну справу передано для розгляду за підсудністю до Вижницького районного суду Чернівецької області.
За апеляційною скаргою представника позивача - адвоката Рудзеєва Юрія Володимировича, постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року вищевказану ухвалу скасовано, цивільну справу повернуто до Києво-Святошинського районного суду Київської області для продовження розгляду справи.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. від 06 жовтня 2023 року відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 2034 від 06 листопада 2024 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/10021/22 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 077 листопада 2024 року у зв'язку з припиненням повноважень судді Волчка А.Я. вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2024 року справу прийнято до провадження судді Пінкевич Н.С. призначено підготовче судове засідання на 18 лютого 2025 року.
У всі підготовчі судові засідання 12 березня 2024 року, 28 травня 2024 року, 25 жовтня 2024 року, 18 лютого 2025 року та 23 квітня 2025 року позивача та/або його представник не з'явилися, тому судом оголошувалась перерва. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що також підтверджено довідкою про доставку смс-повідомлень та конвертами, які повертались без отримання позивачем. Позивач причини неявки суду не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У підготовче судове засідання 18 лютого 2025 року позивача не з'явився, тому судом оголошено перерву. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено довідкою про доставку смс-повідомлення. Позивач причини неявки суду не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У підготовче судове засідання 24 квітня 2025 року позивач не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено довідкою про доставку смс-повідомлення. Позивач причини неявки суду не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з'явився в судове засідання.
За змістом статті 257 ЦПК України повторне неприбуття позивача, належними чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання необхідно розуміти як неприбуття вдруге на розгляд справи за наявності у справі достовірних даних (доказів) щодо належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового розгляду.
Якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, то в такому випадку суд не вправі залишити його позов без розгляду.
Такої заяви позивач та/або представник не подавали. Заяв про припинення представництва також до суду не надходило.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове/підготовче засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Вказана позиція неодноразово підтримувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18.
Системний аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що позивача було належним чином повідомлено про розгляд справи на всі судові засідання, в тому числі останні два, призначені на 18 лютого та 24 квітня 2025 року.
Відповідно до ч.5 ст.128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом вказали адресу місцязнаходження та номери мобільного телефону, електронні адреси.
З матеріалів справи вбачається, що виклик представника позивача здійснювався також шляхом направлення документів до електронного кабінету. Але у жодне судове засідання після скасування ухвали суді, останній не з'являвсь. Тобто більше двох років позивач та представник взагалі не цікавиться розглядом справи.
Будь-яких заяв про зміну адреси проживання, номеру телефону від позивача, представника до суду не надходило.
Крім того, про призначені судові засідання сторони також могли додатково ознайомитись і на сайті районного суду (де відображені всі призначені справи, а також розміщувалось додатково оголошення про виклик відповідача) та в Єдиному реєстрі судових рішень (ухвала про прийняття справи до провадження, відновлення провадження по справі).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивача належно повідомлено про розгляд справи в суді, тому наявні підстави для залишення поданої позовної заяви без розгляду.
Згідно частини третьої статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду.
У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 року суд відзначив: «Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики «справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати засадою.
Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».
Слід звернути увагу, що такі дії порушують права інших учасників розгляду справи, які добросовісно виконують покладений процесуальним законом обов'язок щодо явки до зали суду. Крім того, суд враховує, що після вересня 2023 року, позивач та його представник взагалі не подавали суду жодних клопотань, спрямованих на швидкий розгляд справи, або заяви про розгляд справи в режимі віедоконференції, розгляд справи за їх відсутності.
Враховуючи, що спір стосується виконання умов договору, тому неявка позивача та/або його представника є перешкодою для розгляду справи.
За ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивач, представник, які належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, повторно не з'явилися до суду, не підтримавши вимоги в судовому засіданні, із заявою про розгляд справи за їх відсутності не зверталися, їх нез'явлення перешкоджає розгляду справи, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. 223, ст. 257 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів - залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику положення ч. 2 ст. 257 ЦПК України про те, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ