Справа № 369/8673/25
Провадження № 2/369/7638/25
01.07.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Мартиненко В. С.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами,
До Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , в якому просив:
припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , які стягуються на підставі виконавчого листа №369/2003/24, виданого 02.07.2024 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з продовженням ним навчання у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) батька, щомісячно, починаючи з 26.01.2024 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 річного віку.
звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами, які стягуються на підставі виконавчого листа №369/2003/24, виданого 02.07.2024 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього енна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з продовженням ним навчання у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) батька, щомісячно, яка утворилася за період з 26.01.2024 року і до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.
Також заявником була подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим листом № 369/2003/24, виданим 02.07.2024 Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з продовженням ним навчання у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) батька, щомісячно, починаючи з 26.01.2024 і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 річного віку, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення його оспорюваних прав, за захистом яких він має намір звернутися
Зміст і форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України. Заява подана з дотриманням правил підсудності.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Пунктом 6 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачений такий вид забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Верховний Суд у постанові від 25 липня 2024 року у справі 565/1607/23 зробив висновок про те, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України свідчить, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, стосується випадків, коли стягнення здійснюється на підставі виконавчих документів, які видані уповноваженими органами. Тобто зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не поширюється на випадки оскарження виконавчого документу, виданого судом на виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Касаційний суд звертає увагу, що у частині третій статті 432 ЦПК України законодавець встановив спеціальні забезпечувальні заходи (зупинення виконання за виконавчим документом або заборона приймати виконавчий документ до виконання). Такі забезпечувальні заходи можуть застосовуватися судом, який розглядає заяву про виправлення помилки, допущеної при його оформленні або видачі виконавчого документу, чи про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, тому правильно скасував ухвалу суду першої інстанції. Отже, зупинення виконання за виконавчим документом застосовується лише у разі розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та не може застосовуватися як захід забезпечення позову.
У постанові Верховного Суду від 16 грудня 2024 року у справі № 760/2751/24 зазначено, що апеляційний суд встановив, що позивач подав позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а саме стягнення заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини, яка проживає з відповідачем; судом першої інстанції при постановленні ухвали про забезпечення позову було враховано виключно інтереси позивача, що не відповідає вимогам закону; само по собі пред'явлення позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню не є підставою для зупинення стягнення заборгованості по сплаті аліментів; при вирішенні цієї справи мають бути враховані усі без винятку її обставини, зокрема і вид того стягнення, який проводиться на підставі оскаржуваного виконавчого документу. За таких умов суд не може ігнорувати, що фактично питання стосується виконання аліментних обов'язків позивача щодо дитини. За таких обставин, встановивши, що відсутні підстави для забезпечення позову апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Оскільки судом встановлено, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, водночас аліменти стягуються на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, та відповідно підлягає обов'язковому виконанню, суд дійшов висновку про відсутність можливості задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260, 261, 353-354 ЦПК України,
У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Мартиненко В.С.