Справа № 362/4693/25
Провадження № 1-кс/362/474/25
26 червня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Василькові Київської області клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУ Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні від 22.06.2025 р. № 12025111140000435 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Васильків, Київської області, українця, громадянина України, що має вищу освіту, одруженого, яким має на утриманні дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, -
До Васильківського міськрайонного суду Київської області звернувся слідчий СВ відділу поліції № 1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ст.лейтенант поліції ОСОБА_4 , з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Васильків, Київської області, українця, громадянина України, що має вищу освіту, одруженого, яким має на утриманні дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України.
Клопотання мотивовано наступним.
В ході досудового розслідування встановлено, що 21 червня 2025 р., о 23 год. 00 хв., ОСОБА_6 , та ОСОБА_11 , знаходилися, біля приміщені кафе «Бабай-Садиба», що розташований за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Зарічна 2, де між ними та іншими відвідувачами кафе відбувся конфлікт.
В подальшому на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з відвідувачами кафе у ОСОБА_6 виник прямий умисел, спрямований на умисне протиправне грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства.
У подальшому ОСОБА_6 , 21.06.2025 р., близько 23 год. 20 хв., реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, у присутності працівників кафе та інших відвідувачів, тримаючи в руках предмет зовні схожий на пістолет, який був заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, тим самим демонструючи свою перевагу над оточуючими, діючи умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загальноприйняті в суспільстві елементарні норми і правила поведінки, норми моралі, моральності і благопристойності, діючи з особливою зухвалістю здійснив декілька пострілів у гору, після чого направився до барної стійки, де побачив ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у присутності працівників кафе та інших відвідувачів, тримаючи в руках предмет, схожий на пістолет, який був заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, спрямував його у напрямку потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , здійснив з нього 1 (один) пострілів в напрямку потерпілого ОСОБА_11 , в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді непроникаючого поранення лівого стегна.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в хуліганстві, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненого із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
24.06.2025 р., о 15 год. 55 хв., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, крім того йому повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється.
24.06.2025 р. слідчим СВ ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , яке відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України 24.06.2025 р. вручено підозрюваному ОСОБА_6 та його захиснику ОСОБА_5 .
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчинені кримінального правопорушення:
Підозра ОСОБА_6 обґрунтовується:
- протоколом огляду місця події, який проводився 22.06.2025 р., що проводився на території кафе АДРЕСА_3 ;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 22.06.2025;
- протоколом впізнання потерпілого ОСОБА_11 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , від 23.06.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , від 22.06.2025;
- протоколом впізнання свідка ОСОБА_12 ;
- протоколом огляду відеозапису з камер відеоспостереження в кафе «Бабай-Садиба від 22.06.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , від 22.06.2025;
- протоколом проведення допиту свідка ОСОБА_15 , від 23.06.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 22.06.2025;
Прошу суд врахувати, що діючий процесуальний Закон не передбачає обов'язку органу досудового розслідування обґрунтовувати підозру особи у вчиненні кримінального правопорушення виключно висновком судової експертизи, оскільки на цій стадії досудового розслідування відсутня тверда переконаність у вчиненні особою кримінального правопорушення, однак, є докази, які вказують на імовірність вчинення особою кримінального правопорушення.
Слід зауважити, що на стадії досудового розслідування, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011)), слідчий суддя може оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
У рішенні «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.90, «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.94. ЄСПЛ навів важливий критерій обґрунтованості підозри та її відмежування від кінцевого обвинувачення. Суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що необхідні для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення.
Таким чином, про обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_6 та причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення свідчать вищезазначені долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, які на даній стадії достатньо для висновку про обґрунтованість підозри, яка, по суті, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Посилання на один або кілька ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
- вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Виклад обставин, на підставі яких слідчий дійшов до висновку про наявність ризиків:
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справах та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджанню встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, а саме хуліганстві, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненого із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, адже з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії) та (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдова) слід зазначити, що підозрюваний ОСОБА_6 , вчинив тяжкий злочин за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 7 років, крім того останній на момент його затримання офіційно не працює, не маючи при цьому будь-яких законних джерел заробітку, коштів, крім того ОСОБА_6 , не з'явився одразу після вчинення кримінального правопорушення до ВП № 1 Обухівського РУП, та до 24.06.2025 р. його місце знаходження було невідоме що у своїй сукупності свідчить про те, що він з метою уникнення покарання може безперешкодно покинути місто Васильків, Обухівського району, що підтверджує існування реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України;
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, необхідно зазначити, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки вказане кримінальне провадження перебуває на початковій стадії досудового розслідування, з свідками не проведені всі необхідні слідчі дії з метою встановлення всіх об'єктивних обставин події, крім того підозрюваний ОСОБА_6 знайомий з останніми, що свідчить про те, що з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені діяння підозрюваний ОСОБА_6 може здійснювати незаконний вплив на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст. 23 КПК України, діє принцип безпосередності судового розгляду, що свідчить про те, що свідків та потерпілого кримінального провадження необхідно допитати у судовому засіданні. Таким чином, перебування ОСОБА_6 на волі надасть можливість останньому незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, що перешкодить об'єктивному судовому розгляду у подальшому.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 враховуючи той факт, що він не дає будь-які свідчення щодо обставин вчинених ним дій, тим самим не визнаючи свою провину у їх вчиненні, а станом на теперішній час триває встановлення та пошук знаряддя вчинення кримінального правопорушення, так як на даний час предмет зовні схожий на пістолет, з якого ОСОБА_6 здійсьнював постріли не вилучений та його місце знаходження невідоме, що свідчить про те, що у подальшому він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може знищити, сховати та спотворити будь-які докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що свідчить про перешкоджання встановленю істини під час досудового розслідування.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України встановлено, що саме вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, останній раз 25.12.2023 р. вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області за ч. 1, 2 ст. 204 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 3 роки та на підставі ст. 75 КК України був звільнений з випробовуваним строком на 1 рік; 21.03.2024 винесена ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 355 КК України до справу закрито на підставі заяви потерпілого про відмову від обвинувачення, що свідчить про систематичність виникнення у нього злочинного умислу на вчинення злочинів.
У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 26.07.2001 по справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Прошу суд врахувати, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України суд зобов'язаний оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Обґрунтування неможливості запобігання ризику, застосуванням більш м'яких запобіжних заходів:
Більш м'які запобіжні заходи передбачені ст. 176 КПК України до підозрюваного не можуть бути застосовані, а саме: особисте зобов'язання - в зв'язку зі скоєнням підозрюваним тяжкого кримінального правопорушення, а саме злочину за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, а також даний запобіжний захід не забезпечить запобіганню виникнення ризику, а саме незаконно впливати на свідків які мешкають в одному населеному пункті з останнім, у цьому кримінальному провадженні, які є його знайомими, адже до теперішнього часу за їх участі не проведені всі необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення; особистої поруки - в зв'язку з тим що даний запобіжний захід не забезпечить процесуальну належну поведінку підозрюваного, а також даний запобіжний захід не забезпечить запобіганню виникнення ризику, а саме незаконно впливати на свідків які мешкають в одному населеному пункті з останнім, у цьому кримінальному провадженні, які є його знайомими, адже до теперішнього часу за їх участі не проведені всі необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а також не забезпечить можливості знищити, сховати та спотворити будь-які, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, враховуючи той факт, що предмет зовні схожий на пістолет не виявлено та його місце знаходження невідоме; застава - в зв'язку із відсутністю даних про те, що у підозрюваного є кошти необхідні для внесення застави, відсутні джерела доходу та майно, а також у зв'язку із вчиненням злочину із застосуванням насильства.; домашній арешт - в зв'язку з тим, що вказаний запобіжний захід не зможе забезпечити належним чином процесуальну поведінку підозрюваного, не позбавить його можливості здійснювати незаконний вплив на свідків та потерпілими у цьому кримінальному провадженні, які є його знайомими, адже до теперішнього часу за їх участі не проведені всі необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а також не забезпечить можливості знищити, сховати та спотворити будь-які, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, враховуючи той факт, що предмет зовні схожий на пістолет не виявлено та його місце знаходження невідоме.
Таким чином, застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього, під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 17 листа №511-550/0/4-13 від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).
Крім того, керуючись ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Слідчий суддя Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Запобігання ризикам переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, прокуратури, суду, вчинення ним іншого кримінального правопорушення становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні відправлення судочинства. Цей інтерес має превалююче значення та виправдовує обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні підтримали клопотання.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказав, що підозрюваний має на трьох малолітніх дітей, характеризується позитивно. Просив суд застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час чи цілодобово.
Підозрюваний ОСОБА_6 просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час з 20:00 год. до 05:00.
Заслухавши прокурора та слідчого, захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя, ретельно перевіривши дотримання уповноваженими органами вимог статей 207-213 КПК України; відповідність поданого клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, що були вручені підозрюваному 25.06.2025 р. о 12:27 год. та захиснику 25.06.2025 р. о 12:40 год., приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що відділом поліції № 1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025111140000435 від 22.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України (а.с.9).
24.06.2025 р., о 15 год. 55 хв., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, крім того йому повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється., що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 24.06.2025 р. (а.с.68-71)
24.06.2025 р. слідчим СВ ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , яке відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України 24.06.2025 вручено підозрюваному ОСОБА_6 та його захиснику ОСОБА_5 (а.с.76-78).
Відповідно до рапорта-характеристики ДОП ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_17 від 24.06.2025 р., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарекомендував себе з посередньої сторони, з сусідами підтримує стосунки, на даний час постійно проживає за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.103).
Відповідно до характеристики депутата Васильківської міської ради VIII скликання ОСОБА_18 від 25.06.2025 р., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 . За місцем проживання характеризується позитивно, як врівноважена та порядна людина. Разом з ним за вказаною адресою проживають: дружина ОСОБА_19 , діти ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Скарг до міської ради та до депутата не надходило.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується паспортом громадянина України (а.с.85-86).
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у шлюбі з ОСОБА_19 та є батьком малолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб та про народження (а.с.81-84).
Підозра ОСОБА_6 обґрунтовується:
- протоколом огляду місця події, який проводився 22.06.2025 р., що проводився на території кафе АДРЕСА_3 ;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 22.06.2025;
- протоколом впізнання потерпілого ОСОБА_11 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , від 23.06.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , від 22.06.2025;
- протоколом впізнання свідка ОСОБА_12 ;
- протоколом огляду відеозапису з камер відеоспостереження в кафе «Бабай-Садиба від 22.06.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , від 22.06.2025;
- протоколом проведення допиту свідка ОСОБА_15 , від 23.06.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 22.06.2025;
За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.
Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі-Лист ВССУ) наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:
- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
4) перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;
5) враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.
При розгляді клопотання про обрання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Відповідно до п. 5 Листа ВССУ, слідчий суддя має ретельно перевіряти відповідність поданого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК, а також своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання).
У випадку недотримання слідчим, прокурором вимог ст. 184 КПК України слідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні.
Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3)вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров'я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з'ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров'я членів його сім'ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;
5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов'язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об'єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;
7) майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);
8) наявність судимостей у підозрюваного;
9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» у остаточному рішенні від 19.11.2012 р. у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (рішення від 09.07.2009 р. у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74)».
Слідчий суддя, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України; його вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків у місці його постійного проживання, те що він одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , , де характеризується позитивно та проживає разом із дружиною та трьома дітьми; те, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, компрометуючих матеріалів на ОСОБА_6 прокурор та слідчий не надали, а тому приходить до обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.
Прокурором та слідчим, окрім того, не підтверджено можливість ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки не було надано реальних доказів, що до нього раніше застосовувались запобіжні заходи, умови яких він порушував, а тому відсутні підстави вважати, що відносно ОСОБА_6 дієвим буде лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з матеріалів справи не вбачається.
При цьому, слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Також захисником підозрюваного ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 не надано належного обґрунтування щодо потреби застосування домашнього арешту в нічний час відносно підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки не надано доказів щодо працевлаштування підозрюваного та його потреби залишати місце проживання, у зв'язку із цим.
Таким чином, враховуючи, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні, а саме ч. 2 ст. 177 КПК України, наявність обґрунтованої підозри та недоведеність прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в застосуванні щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати щодо нього альтернативний запобіжний захід, а саме: домашній арешт цілодобово з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Керуючись ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 195, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання прокурора - відмовити.
Клопотання підозрюваного ОСОБА_6 та захисника підозрюваного ОСОБА_5 про застосування домашнього арешту в нічний час, - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Васильків, Київської області, українця, громадянина України, що має вищу освіту, одруженого, яким має на утриманні дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, - до 22.08.2025 р. включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язок: не залишати житло за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , - цілодобово.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області за викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти прокурора, слідчого чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В разі невиконання вищевказаних зобов'язань може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Негайно звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та ВП № 1 Обухівського РУП ГУ Національної поліції в Київській області доставити до місця його проживання.
Виконання ухвали щодо дотримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , цідодобового домашнього арешту покласти на ВП № 1 Обухівського РУП ГУ Національної поліції в Київській області.
Копію ухвали направити до Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області для контролю за її виконанням.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, захисником, протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1