Справа № 357/2459/21
Провадження № 6/357/65/25
30 червня 2025 року місто Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Бондар Ж.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 цивільну справу за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про заміну сторони стягувача правонаступником, заінтересовані особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (стягувач), ОСОБА_3 (боржник),
28.05.2025 представник заявника, адвокат Капля Аліна Степанівна, звернулася до суду з даною заявою, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», яка зареєстрована судом 30.05.2025, мотивуючи тим, що на розгляді в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області перебувала цивільна справа № 357/2459/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. 14 травня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» укладено Договір №1/АК про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» до ОСОБА_3 перейшло до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . 07 липня 2023 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір № 2/1/АК про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги до ОСОБА_3 перейшло до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Отже, враховуючи вищевикладене, на теперішній час відповідно до Договору про відступлення права вимоги № 2/1/АК від 07.07.2023 відбулося процесуальне правонаступництво, у зв'язку із зміною кредитора у зобов'язанні. Тому просила змінити ФОП ОСОБА_2 на правонаступника - ФОП ОСОБА_1 у справі № 357/2459/21.
23.06.2025 судом отримано матеріали заяви, цивільну справу №357/2459/21, провадження №2/357/2266/21, та призначено заяву до розгляду на 30.06.2025 - 12:00 год.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, представник заявника у заяві просила розгляд справи здійснювати без участі її участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, при вирішенні заяви виходить з наступного.
05.07.2021 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 98000,00 грн та судовий збір у розмірі 2270,00 грн (а.с. 91-95). Рішення набрало законної сили 05.08.2021.
21.09.2021, на виконання вказаного рішення суду, 05.07.2021 представнику позивача було направлено виконавчий лист у справі №357/2459/21, провадження № 2/357/2266/21, який останній отримав 27.09.2021, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 97-99, 102).
З відомостей АСВП (а.с. 195) вбачається, що 04.10.2021 державним виконавцем БЦ ВДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження №67005160, яке на даний час завершено.
14.05.2021 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір відступлення права вимоги №1/АК (а.с. 77-84, 106-111, 118-120, 126, 162-171), відповідно до умов якого право грошової вимоги щодо відшкодування ОСОБА_3 шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 98000,00 грн та судових витрат у розмірі 2270 грн перейшло до ФОП ОСОБА_2 .
07.07.2023 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №2/1/АК про відступлення права вимоги (а.с. 112-117, 172-177), відповідно до якого клієнт передає, а новий кредитор приймає і зобов?язується оплатити клієнту права вимоги за грошовими зобов'язаннями згідно додатку №1 до цього договору, які перейшли до клієнта за договором №1/АК від 14.05.2021.
Згідно п. 2.2 Договору у відповідності до умов цього договору клієнт передає (відступає), а новий кредитор приймає в тому числі права вимоги на сплачений судовий збір.
Згідно п. 3.1 Договору оформлення відступлення права вимоги відбувається в наступному порядку.
Згідно п. 3.1.1 Договору права вимоги відступаються в розмірі заборгованості боржників перед первісним кредитором.
Згідно п. 3.1.3 Договору право вимоги переходить до нового кредитора з моменту перерахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, внаслідок чого новий кредитор набуває прав нового кредитора по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей, які виниклим внаслідок заподіяння боржниками збитків страхувальникам первісного кредитора, які уклали договір страхування із первісним кредитором або третіми особами.
Згідно з п. 4.1 Договору ціна договору складає 20000,00 грн.
Згідно п. 4.2 Договору новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору ціну договору шляхом перерахування первісному кредитору грошових коштів у сумі, що дорівнює ціні договору на рахунок первісного кредитора протягом 5 банківських днів з дня укладення сторонами цього договору.
07.07.2023 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2/1/АК до договору №2/1/АК про відступлення права вимоги від 07.07.2023 (а.с. 112-117, 178), відповідно до якої сторони внесли зміни до п. 3.1.3 Договору та виклали його в такій редакції: «Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами цієї додаткової угоди, внаслідок чого новий кредитор набуває прав нового кредитора по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей, які виниклим внаслідок заподіяння боржниками збитків страхувальникам первісного кредитора, які уклали договір страхування із первісним кредитором або третіми особами.», внесли зміни до п. 4.1 Договору та виклали його в такій редакції: «Договір про відступлення права вимоги є безоплатним» та п. 4.2 Договору виключили із договору.
Згідно додатку №1 до договору №2/1/АК про відступлення права вимоги від 07.07.2023 (а.с. 121-123, 179-181), а саме реєстру боржників права вимоги за якими були відступлені, до переліку входить право грошової вимоги щодо відшкодування ОСОБА_3 шкоди, заподіяної внаслідок ДТП у розмірі 98000,00 грн та судових витрат у розмірі 2270,00 грн.
Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту ст. 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною.
У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122 цс13 та постанові від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 зазначено, що виходячи зі змісту ст. 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Отже, матеріально-правовою підставою звернення із заявою про заміну сторони стягувача правонаступником ФОП ОСОБА_1 , стало укладення між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 договору відступлення прав вимоги №2/1/АК від 07.07.2023 та додаткової угоди №2/1/АК до договору №2/1/АК про відступлення права вимоги від 07.07.2023 щодо відшкодування ОСОБА_3 шкоди, заподіяної внаслідок ДТП у розмірі 98000,00 грн та судових витрат у розмірі 2270 грн.
Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони стягувача правонаступником з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження (постанова Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №905/1976/16).
Крім того, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.
Також, слід зазначити, що процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником).
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником).
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, на підставі ст. 442 ЦПК України, тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» регулює загальні строки виконавчого провадження, а стаття 12 - строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Отже, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження.
Але разом з тим, ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Заміна сторони виконавчого провадження, як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
У випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред'явлення виконавчого документа до виконання, а частина п'ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон про виконавче провадження передбачає таку можливість).
Також, відповідно до змісту частини п'ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26, частини п'ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного статусу стягувача у виконавчому документі.
Заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов'язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов'язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.
Правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 08.02.2022 у справі №2-7763/10 та постанові Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 207/3019/17
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження №14-197цс21 зазначила, що стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред'явлення виконавчого листа до виконання. Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість штучно збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнути законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого часу. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права».
Вказана позиція підтримана 19 жовтня 2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 2-1105/10.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, згідно із частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Це правило розповсюджується на заміну сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України). У свою чергу, аналогічні умови розповсюджуються на процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, яке стосується будь-якої стадії судового процесу, відповідно до частини другої статті 55 ЦПК України.
Встановлено, що рішенням суду від 05.07.2021, у справі №357/2459/21, провадження №2/357/2266/21, стягнуто з ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 98000,00 грн та судовий збір у розмірі 2270,00 грн, рішення суду набрало законної сили 05.08.2021, 27.09.2021 ФОП ОСОБА_2 отримав виконавчий лист щодо виконання рішення суду від 05.07.2021 та пред'явив його до виконання, однак виконавче провадження було завершено.
Згідно ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Крім того, суд враховує, що згідно п.п. 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Вказаний Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» було доповнено пунктом 10-2 згідно Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022, який набрав чинності 26.03.2022.
Також, суд враховує, що вказаний виконавчий лист перебував на примусовому виконанні у Білоцерківському відділі ДВС, оскільки 04.10.2021 відкрито ВП №67005160 та на даний час завершено, враховуючи різні підстави, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та те, що боржник належних та достатніх доказів фактичного виконання рішення суду до суду не надав.
Отже, враховуючи, що до суду надано докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин у підтвердження заявлених вимог, суд приходить до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», про заміну сторони виконавчого провадження, підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 353, 442 ЦПК України, суд
Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), про заміну сторони стягувача правонаступником, задовольнити.
Замінити стягувача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 на його правонаступника - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа у справі №357/2459/21, провадження №2/357/2266/21, щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми страхового відшкодування та судового збору.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала складена 30.06.2025.
Суддя: О. В. Бондаренко