Справа № 1-464/2004
Провадження № 4-с/357/36/25
30 червня 2025 року місто Біла Церква
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О. В. оглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_2 ,
25.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника Юрченко Світлани Юзефівни щодо відмови у знятті арешту з нерухомого майна (невизначене майно, все майно), належного боржнику ОСОБА_1 та зобов'язати Білоцерківський відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника Юрченко Світлани Юзефівни зняти арешт з нерухомого майна (невизначене майно, все майно), належного боржнику ОСОБА_1 , обтяження зареєстровано 26.12.2007 за №6317117 реєстратором Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора на підставі постанови про арешт майна боржника (невизначене майно, все майно) вих. №35896 від 17.12.2007, виданою державним виконавцем Ковтун О.В. ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.
Вирішуючи питання щодо прийняття скарги до розгляду, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, виконання судового рішення є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду
Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах - це особлива форма правосуддя, діяльність суду пов'язана із реалізацією судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі «контрольного санкціонування» вчинення деяких процесуальних дій у виконавчому провадженні при розгляді цивільних справ, безпосереднього розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців, як важливої гарантії захисту права особи у судовому цивільному процесі та розгляді різних позовів, які стосується заходів примусового виконання рішень.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених під час виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі, визначений у Розділі VІI Судовий контроль за виконанням судових рішень ЦПК України, який передбачає, що скарги сторони виконавчого провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених відповідно до цього Кодексу, підлягають розгляду судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим судом, що видав виконавчий документ.
У даному випадку ОСОБА_1 звернувся зі скаргою за правилами ст. 447 ЦПК України та оскаржує бездіяльність Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у знятті арешту з нерухомого майна належного боржнику ОСОБА_1 , який накладений 26.12.2007 за №6317117 реєстратором Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора на підставі постанови про арешт майна боржника (невизначене майно, все майно) вих. №35896 від 17.12.2007, виданою державним виконавцем Ковтун О.В. ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, щодо примусового виконання виконавчого листа №1-464, виданого 23.07.2004 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 30500,00 грн, в процесі задоволення цивільного позову в кримінальному провадженні.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
В п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 ««Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» зазначено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з матеріалів скарги, на підставі виконавчого листа №1-464, виданого 23.07.2004 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №4832620 з виконання вироку суду, в частині задоволення цивільного позову, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 30500,00 грн, що не заперечується заявником; 26.12.2007 за №6317117 реєстратором Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора на підставі постанови про арешт майна боржника (невизначене майно, все майно) вих. №35896 від 17.12.2007, виданою державним виконавцем Ковтун О.В. ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, було зареєстровано арешт на все майно боржника ОСОБА_1 ; 15.01.2008 постановою державного виконавця виконавче провадження №4832620 закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови).
Так, згідно ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Аналогічні положення містилися і у ст. 28 КПК 1960 року (у редакції чинній на момент розгляду кримінальної справи), особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 КПК 1960 року (у редакції чинній на момент розгляду кримінальної справи) цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків відповідно до статті 28 цього Кодексу. Цивільний позивач або його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; брати участь у судовому розгляді; просити орган дізнання, слідчого і суд про вжиття заходів до забезпечення заявленого ними позову; підтримувати цивільний позов; ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилось, - після призначення справи до судового розгляду; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.
Спеціальним законом, що регулював порядок вчинення виконавчих дій на час виконання вироку в частині примусового виконання цивільного позову про стягнення боргу був Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.
На час звернення зі скаргою та розгляду справи порядок судового оскарження урегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII), відповідно до частини першої статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Враховуючи, що виконавчий лист був виданий на виконання вироку в частині задоволення цивільного позову, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, вимоги ОСОБА_1 не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.
Ст. 537 КПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення до суду зі скаргою) урегульовані питання, які вирішуються під час виконання вироків. Положеннями статті 539 КПК України визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку. Проте зазначеними нормами закону не встановлено порядку скасування арешту, накладеного в порядку виконання вироку, зокрема, задоволення цивільного позову. Відсутнє і посилання на можливість такого скасування за правилами ЦПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, враховуючи те, що у відділі ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції на виконанні перебувало виконавче провадження №4832620 з виконання виконавчого листа №1-464 23.07.2004, виданого на виконання вироку в частині задоволення цивільного позову, ОСОБА_1 , як учасник виконавчого провадження, на підставі положень статті 287 КАС України має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено його права, свободи чи інтереси.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі № № 357/2157/23.
У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання (п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6).
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Оскільки нормами ЦПК України не передбачено відмову у відкритті провадження у справі за скаргою на дії державного виконавця, тому в даному випадку підлягають застосуванню за аналогією положення ЦПК України щодо відмови у відкритті провадження у справі (ст.186 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_2 , оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 186, 353, 447 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадженні у справі за скаргою ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на бездіяльність Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Київська область, м. Біла Церква, б-р Олександрійський, 94), стягувач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала складена 30.06.2025.
Суддя О. В. Бондаренко