Справа № 288/319/25
Провадження № 2/288/239/25
01 липня 2025 року селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
з участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення частки із житлового будинку, який перебуває у спільній частковій власності,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі- відповідач) про виділення частки із житлового будинку, який перебуває у спільній частковій власності, в якому з уточненням позовних вимоги /а.с. 83/ вказує, що за договором дарування він набув право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .
Іншим співвласником житлового будинку був ОСОБА_3 , в розмірі 1/2 частки, однак згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належна частка відповідача в даному житловому будинку вказана як 1/1, тобто ціла частка.
Позивач має намір виділити свою частку житлового будинку в натурі, однак позбавлений можливості це зробити, по-перше з підстав викладених вище, так як існує невідповідність у реєстрації частки за іншим співвласником, по -друге, інший співвласник житлового будинку помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкова справа після смерті останнього не заведена, однак на час смерті ОСОБА_3 з ним постійно проживала та була зареєстрована його онучка - ОСОБА_2 , 2002 року народження.
Незважаючи на те, що житловий будинок перебуває у спільній частковій власності, він фактично поділений на дві окремі блоковані частини, з окремими входами до них, що підтверджується також і технічним паспортом на житловий будинок.
Згідно даного технічного паспорту житловий будинок розділений на дві окремі квартири, які мають приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6 та І, 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, тобто наявна різна нумерація розділених частин будинку. З плану будинку вбачається, що частини будинку з різною нумерацією розділені між собою на квартири та спільного проходу не мають. Саме частина будинку з номерами І, 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, належить позивачу і знаходиться у його фактичному користуванні.
Тобто житловий будинок тільки формально перебуває у спільній частковій власності.
Однак, позивач позбавлений можливості укладати угоди про поділ житлового будинку, так як інша частина будинку зареєстрована як окремий об'єкт нерухомого майна, а її власник не являється співвласником будинку. Також, на даний час право власності за спадкоємцем на частку у спірному будинку не оформлено.
За вказаних обставин позивач має право на виділ належної йому частки в житловому будинку.
Ринкова вартість всього вищевказаного житлового будинку складає 72988,00 гривень, відповідно вартість 1/2 частки будинку складає 36494,00 гривень.
На підставі вищевикладеного, позивач просить поділити житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , виділивши в натурі йому блоковану 1/2 частину житлового будинку, а саме: приміщення І-коридор, 2-1 -коридор, 2-2 - кухня -їдальня, 2-3- житлова, 2-4 - житлова, припинивши право спільної часткової власності на даний житловий будинок.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання, в якому просить розгляд даної справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином згідно п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.
Згідно до пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Судові повістки, направлені на зареєстроване місце проживання відповідача, повернулись на адресу суду з відміткою «Укрпошти» - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до Судових викликів № 288/319/25/7534/25 від 13 травня 2025 року та № 288/319/25/9546/25 від 17 червня 2025 року розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач ОСОБА_2 повідомлена про судові засідання, які відбудуться 17 червня 2025 року о 09.30 годині та 01 липня 2025 року о 10.40 годині.
Частиною 11 статті 128 ЦПК України, визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі письмові докази, з'ясувавши обставини справи, оцінивши всі докази в сукупності, дійшов до наступного висновку.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статтей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно до Договору дарування, посвідченого 22 березня 2017 року приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області, укладеного між ОСОБА_4 далі - дарувальник та ОСОБА_1 далі- обдаровуваний, дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного належну їй на праві особистої приватної власності 1/2 (одну другу) частку житлового будинку, загальною площею 123,5 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а обдаровуваний приймає у дар вказану 1/2 (одну другу) частку житлового будинку. Договір зареєстровано в реєстрі за № 412. /а.с. 5-6/
Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 22 березня 2017 року приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області, актуальна інформація про державну реєстрацію права власності, а саме: власником 1/2 частки в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_1 . /а.с. 7/
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 02 липня 2024 року Попільнянською селищною радою Житомирської області, актуальна інформація про об'єкт речового права та про речове право, а саме: власником 1/2 частки в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_1 . Також актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна та про право власності, а саме: ОСОБА_3 є власником 1/1 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості про реєстрацію іншого речового права, про державну реєстрацію іпотеки та про державну реєстрацію обтяжень відсутні. /а.с. 8/
Згідно до Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовлений 10 січня 2017 року КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, замовником технічної інвентаризації на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вказана ОСОБА_4 . В плані на будівлю зазначено, що будівля під літерою А-1 знаходиться по АДРЕСА_1 . /а.с. 9-11/
Як вбачається з повідомлення № 314/02-14 від 18 вересня 2024 року приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області, ОСОБА_1 відмовлено у посвідчені договору про поділ житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , так як за заявником зареєстровано право власності на 1/2 частку даного житлового будинку, в той час як за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на цілу частку даного будинку, що унеможливлює укладення та посвідчення такого договору. /а.с. 12/
Відповідно до повідомлення Попільнянської державної нотаріальної контори № 31/01-16 від 04 березня 2025 року та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), видані 04 березня 2025 року Попільнянською державною нотаріальною конторою, у Спадковому реєстрі інформація відносно ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня. Спадкова справа не заводилась. /а.с. 22-23/
Згідно до довідки № 1005/157 від 17 березня 2025 року Виконавчого комітету Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець Республіка Молдова, Бричанський район, село Котяла, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав та був зареєстрований до дня смерті за адресою: АДРЕСА_2 , разом з онукою - ОСОБА_2 , 2002 року народження. /а.с. 34/
В порядку розгляду вказаної справи судом було витребувано копії Інвентаризаційної справи та Реєстраційної справи на будинок АДРЕСА_1 , які видані Бердичівським МБТІ Житомирської області, в яких зазначено, що власник ОСОБА_3 , розмір частки власності - 1/2 ід. частина житлового будинку. Також в Інвентаризаційній справі наявна довідка № 32 від 10.01.2017 року, в якій вказано, що житловий будинок АДРЕСА_1 , належить по праву приватної власності ОСОБА_3 - 1/2 ід.ч.ж/будинку на підставі свідоцтва про право власності від 21.05.2007 року. Не зареєстровано - 1/2 ід. ч. ж/будинку. Крім того, згідно рішення № 78 від 20 жовтня 2006 року виконавчого комітету Попільнянської сільської ради Попільнянського району Житомирської області «Про надання дозволу на оформлення права власності на житлові будинки» вирішено надати дозвіл на оформлення права власності на 1/2 житлового будинку в АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 , згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. З свідоцтва про право власності на нерухомість, виданого 21 травня 2007 року Попільнянською сільською радою Попільнянського району Житомирської області вбачається, що власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний ОСОБА_3 , форма власності -приватна, частка - 1/2. /а.с. 37-57, 65-82/
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить поділити житловий будинок, який належить йому на праві спільної часткової власності, виділивши йому частину будинку, яка перебуває у його користуванні, так як будинок розділений на дві квартири, спільного проходу не мають, вказана частина є відокремленою та фактично розділена на дві окремі блоковані частини, а можливість добровільного розподілу будинку між співвласниками відсутня, так як іншим співвласником будинку був ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частки, однак згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно належна йому частка вказана - 1/1, тобто ціла, та на даний час він помер, після його смерті спадкова справа не заведена.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Норми статей 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно до частини першої статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
У відповідності до частини першої статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Положенням статті 364 ЦК України закріплено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Частиною третьою статті 364 цього Кодексу визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Разом з тим, статтею 367 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Позивач позбавлений можливості добровільно розділити майно з іншим співвласником спільного майна та виділити у натурі частки із спільного майна, що призвело до не можливості вчинити укладення відповідного правочину в порядку передбаченому статтями 364, 367 ЦК України, а тому позивач має право на звернення до суду за захистом свого права, шляхом виділу у натурі йому частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (стаття 183 ЦК України).
Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 152 ЖК України врегульовано, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
За змістом роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в пункті 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», об'єкт нерухомого майна, який є спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі (виділу частки з нього), якщо можливо виділити сторонам ізольовані приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі приміщення або які можна переобладнати в такі.
У відповідності до пункту 1.2. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна (додаток 2).
Виходячи з положень статей 183, 367 ЦК України та роз'яснень, викладених в пунктах 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» зазначено, що виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.
В пункті 8 Постанови № 7 визначено, що різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Тому при відчуженні жилого будинку вони переходять до нового власника разом з будинком, якщо при укладенні договору про відчуження не було обумовлено їх знесення або перенос попереднім власником.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у своїй постанові від 03 квітня 2013 року по справі № 6-12цс13, аналізуючи зміст норм статей 183, 358, 364 Цивільного кодексу України зробила висновок, що виділ часток (поділ) майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину майна із самостійним виходом або у разі, коли є технічна можливість переобладнання такого майна в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
Позивач має право на виділ в натурі йому частки із майна, співвласником якого він являється, ним надано докази на підтвердження існування технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна в розмірі, що відповідає розміру його частки, так як будинок розділений, а частина позивача є відокремленою і фактично перебуває у його користуванні.
Згідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки вищезазначеним виділом частки з майна будуть реалізовані відповідні права позивача, як співвласника.
Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 41 Конституції України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»; статтею 152 ЖК України; статтями 15, 16, 183, 316, 317, 319, 328, 355, 356, 358, 361, 364, 367, 368, 372, 392 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 211, 223, 258, 259, 263-265, 280-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення частки із житлового будинку, який перебуває у спільній частковій власності - задовольнити.
Поділити житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , виділивши в натурі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , блоковану 1/2 частину житлового будинку, а саме: приміщення І-коридор, 2-1 -коридор, 2-2 - кухня -їдальня, 2-3- житлова, 2-4 - житлова, припинивши право спільної часткової власності на даний житловий будинок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , сплачений судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник