Справа № 288/972/25
Провадження № 2/288/497/25
01 липня 2025 року селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі - відповідач) про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 .
Єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка ОСОБА_2 є позивач.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько чоловіка позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина до складу якої входить, зокрема, земельна частка (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності СВПК «Новинка» с. Мохначка Житомирського району Житомирської області, розміром 3,72 в умовних кадастрових гектарах, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0332142, виданого 20.03.2001 року.
Спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 є його син, чоловік позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Однак за життя чоловік позивача не оформив спадкових прав після смерті свого батька ОСОБА_3 на земельну частку (пай), так як не знав про його наявність.
Звернувшись до нотаріуса 13.05.2025 року з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що сертифікат на право на земельну частку (пай), було видано після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .
Доказом того, що земельна частка (пай) належала батьку чоловіка позивача - ОСОБА_3 є наявний сертифікат на право на земельну частку (пай).
Позивач вважає, що вказане свідчить про наявність підстав для визнання за нею права власності на право на земельну частку (пай).
Позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак спадкових прав не оформив, право на земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності СВПК «Новинка» с. Мохначка Житомирського району Житомирської області, в розмірі 3,72 в умовних кадастрових гектарах. Судові витрати віднести на її рахунок.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явилась, в позовній заяві просила справу розглядати без її участі.
Представник відповідача Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області в підготовче судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, в якій просить розгляд даної справи проводити без участі їх представника, не заперечує у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 06 червня 1982 року Білківською сільською радою народних депутатів Попільнянського району, ОСОБА_2 06 червня 1982 року уклав шлюб з ОСОБА_4 , прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_5 », запис за № 8. /а.с. 5/
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 16 вересня 2024 року Виконавчим комітетом Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 86. /а.с. 6/
Згідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 21 серпня 1970 року, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , запис за № 46./а.с. 7/
Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 06 грудня 2024 року Попільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис № 16. /а.с. 8/
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, виданого 01 листопада 2024 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області, до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про спадкову справу, спадкодавець ОСОБА_2 , номер спадкової справи у нотаріуса 217/2024. /а.с. 9/
Згідно до довідки № 136/02-14 від 09 травня 2025 року, виданої приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області, після смерті ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Ленінівка Менського району Чернігівської області та який постійно до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , приватним нотаріусом заведено спадкову справу. ОСОБА_2 був спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . /а.с. 10/
Як вбачається з Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0332142, виданого 20 березня 2001 року Попільнянською РДА, ОСОБА_3 на підставі рішення Попільнянської РДА від 15.03.2001 року № 61 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності СВПК «Новинка», розміром 3,72 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 27 березня 2001 року в Книзі Реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай). /а.с. 11/
Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області № 140/01-16 від 14 травня 2025 року, ОСОБА_1 відмовлено у оформлені спадщини за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , який прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , однак спадкових прав не оформив на земельну частку (пай) розміром 3,72 в умовних кадастрових гектарах, так як з наданого заявником сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0332147, вбачається, що він виданий ОСОБА_3 20 березня 2001 року, в той час як ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто до видачі сертифікату. /а.с. 12/
Частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивач звернулась до суду з позовом, у якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та який прийняв спадщину після смерті свого батька, однак спадкових прав не оформив, право на земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності СВПК «Новинка» с. Мохначка Житомирського району Житомирської області, розміром 3,72 в умовних кадастрових гектарах, так як їй нотаріусом було відмовлено у оформлені спадщини, у зв'язку з тим, що сертифікат на земельну частку (пай) було видано спадкодавцю ОСОБА_3 після його смерті.
Спірні правовідносини регулюються Земельним Кодексом України, спеціальними нормативно - правовими актами є Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Частиною другою статті 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Нормами частини першої статті 22, частини другої статті 23 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.
Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» /далі - Указ № 720/95/ встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Відповідно до пункту 2 Указу № 720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
За змістом вищенаведеного, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: - перебування в членах КСП на час паювання; - включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; - одержання КСП цього акта, отже право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є. /Ухвала Верховного суду України від 05 липня 2006 року/
Системний аналіз вищезазначеного вказує на те, що головним критерієм для визнання за особою права на земельну частку (пай) є членство у колективному сільськогосподарському підприємстві, сільськогосподарському кооперативі, сільськогосподарському акціонерному товаристві, а також те, що особа є пенсіонером, який раніше працював в ньому і залишається членом зазначеного підприємства, кооперативу, товариства.
Відповідно до абзацу першого, другого частини першої статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» зазначено, що право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначено, що трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом - законодавством про працю України.
Згідно до пункту 23, 24 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що судам потрібно мати на увазі, що згідно зі статтею 25 ЗК України, при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
Таким чином, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Для набуття права на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства особа повинна бути членом такого підприємства та мати необхідний обсяг правоздатності на день видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю і, відповідно, для спадкування такого права воно має існувати у спадкодавця на день відкриття спадщини.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 8/, а сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0332142, виданий ОСОБА_3 - 20 березня 2001 року /а.с. 11/, тобто через 3 роки 6 місяців після його смерті.
Згідно до пункту 11 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України від 05 червня 2003 року № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (далі - Закон № 899-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 1 Закону № 899-IV право на земельну частку (пай) мають, зокрема: колишні члени КСП, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону № 899-IVосновним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Згідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Проте, оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий спадкодавцю ОСОБА_3 , був виготовлений вже після смерті спадкодавця, тобто після припинення його цивільної право- і дієздатності, таким чином дана земельна ділянка на момент відкриття спадщини не увійшла до її складу.
Встановивши, що за життя ОСОБА_3 (спадкодавець чоловіка позивача) не набув право власності на земельну ділянку (в даному випадку виготовлення сертифіката на спірну земельну ділянку серії ЖТ № 0332142 мало місце після смерті названого спадкодавця, тобто після припинення його цивільної право- і дієздатності), а відтак, згадана земельна ділянка на момент відкриття спадщини не увійшла до її складу, та, відповідно, не могла бути успадкована чоловіком позивача - ОСОБА_2 .
Також суд зазначає, що на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) не має свого матеріального втілення. Пай є лише правом одержати у власність земельну ділянку зі складу певного масиву землі. Земельна частка (пай) має особливий юридичний статус. Головною особливістю земельної частки є те, що вона не є земельною ділянкою, зокрема не визначена в натурі (її межі невідомі до моменту виготовлення і затвердження технічної документації) і не має унікального кадастрового номера. Це лише документально оформлене право людини на майбутнє отримання у власність земельної ділянки із земель, зокрема колишніх КСП.
Таким чином, до складу спадщини входять права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини.
Отже, право на земельну частку (пай), яке позивач просить встановити за нею у порядку спадкування, спадкодавець за життя не набув, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Вищевикладене узгоджується з викладеним в постанові Верховного суду від 14 серпня 2019 року в справі № 372/510/17-ц провадження № 61-28880св18, яка враховується судом, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України та в якій вказано про неможливість наділення особи правом на земельну частку (пай) у приватну власність після її смерті.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (пункт 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України).
Під час розгляду справи представник відповідача визнала позов.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні».
Таким чином, визнання позову відповідачем, не є підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до вимог частини четвертої статті 206 ЦПК України, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд, а в даному випадку визнання відповідачем позову, суперечить викладеним у рішенні суду обставинам з наведених вище підстав.
Отже, суд не може прийняти до уваги заяву представника відповідача Корнинської селищної ради про визнання позову ОСОБА_1 до Корнинської селищної ради області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий спадкодавцю вже після його смерті.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Не підлягають, відповідно до статті 141 ЦПК України, до подальшого розподілу понесені позивачем судові витрати, оскільки в задоволенні позову відмовлено.
Керуючись статтею 14 Конституції України; статтями 22, 23 Земельного Кодексу України (в редакції 1990 року); статтями 15, 16, 267, 1216, 1218 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 48, 76, 78, 81, 89, 141, 200, 206, 211, 223, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник