01.07.25
22-ц/812/1112/25
Провадження № 22-ц/812/1112/25 Суддя першої інстанції Квєтка І.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
01 липня 2025 року м. Миколаїв Справа № 485/361/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
без участі учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_2 , на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року, повне судове рішення складено 21 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Квєтка І.А., в залі судового засідання в м. Снігурівка, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,
20 лютого 2025 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
Позов обґрунтовано тим, що на підставі судового наказу, виданого Снігурівським районним судом Миколаївської області 30 січня 2025 року, з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь відповідача на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) матері, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 січня 2025 року та до досягнення дітьми повноліття.
З 14 липня 2018 року ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , від якого має малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивачка не проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 , дитина знаходиться на утриманні позивачки.
Крім того, на її утриманні перебуває неповнолітній син від першого шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивачка не працевлаштована, у зв'язку з чим відсутній стабільний дохід, вона не має можливості сплачувати аліменти на утримання спільних з відповідачем дітей у присудженому розмірі.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила суд зменшити розмір аліментів що стягуються з неї на утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 1/3 частик заробітку до 1/8 частки заробітку (доходу).
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року позов задоволено.
Зменшено розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_3 на підставі судового наказу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 січня 2025 року № 485/194/25 на користь ОСОБА_1 , на дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 до 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання цим судовим рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 211.20 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачка є матір'ю ще двох неповнолітніх дітей, у зв'язку із чим так само має обов'язок їх утримати, що не було враховано при видачі судового наказу Снігурівським районним судом Миколаївської області від 30 січня 2025 року, проте вказані обставини впливають на визначення розміру аліментів.
Враховуючи зміни у сімейному стані позивачки, інтереси всіх чотирьох дітей позивачки, які мають право на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, суд вважає обґрунтованим зменшення розміру аліментів, стягуваних з позивача на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , до 1/8 частки її заробітку (доходу) щомісячно.
Не погодившись з рішення суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у порушення норм процесуального та матеріального права, суд першої інстанції не врахував письмових аргументів відповідача стосовно безпідставності вимоги позивача щодо зменшення розміру аліментів.
Законом не передбачено зменшення розміру аліментів або звільнення платника від зобов'язання сплати аліментів на утримання дітей у разі перебування в статусі безробітного.
Зменшення даного розміру стягнутих аліментів в даній справі, у зв'язку із тим, що позивачка має на утриманні дитину і являється вагітною, без доведення погіршення її майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дітей від шлюбу з відповідачем та суперечитиме їх інтересам. Зміна сімейного стану позивача, а саме: вагітність та у майбутньому народження дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачкою не додано жодних доказів на підтвердження погіршення її матеріального стану.
Обставини, що наводила позивачка в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, з якими погодився суд першої інстанції, в розумінні норм матеріального закону не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не можуть, крім того, розмір стягуваних аліментів за рішенням суду не є завищеним, тому, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів немає.
Від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначала, що судом першої інстанції враховано всі істотні обставини справи.
Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним та обґрунтованим. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату слухання справи повідомлялись належним чином, позивачка в своєму відзиві на апеляційну скаргу просила слухати справу за її відсутності, відповідач про причини своєї неявки суду не повідомив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 25 вересня 2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розірвано, залишено за ОСОБА_8 прізвище " ОСОБА_9 ".
Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За судовим наказом Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 січня 2025 року, з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь відповідача ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) матері, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 січня 2025 року та до досягнення дітьми повноліття.
Також встановлено, що від першого шлюбу з ОСОБА_10 позивачка має сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно відповіді Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на користь позивачки стягуються аліменти з ОСОБА_10 на утримання сина ОСОБА_7 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 07 березня 2013 року і до повноліття дитини. За даними розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 01 квітня 2025 року сукупний розмір заборгованості становить 32 787.21 грн.
Крім того, з 14 липня 2018 року позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , від якого має доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивачка не працевлаштована, вагітна, діти ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проживають разом з нею, що підтверджується Витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №4834-2059064-2018 та довідками про реєстрацію місця проживання особи № 939 від 08 жовтня 2018 року та № 613 від 11 липня 2017 року.
Відповідач інших утриманців не має, за даними відповіді з державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 26 березня 2023 року № 1233325 отримує дохід у виді соціальних виплат у розмірі 10 000 грн щомісячно, є працездатним.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.
За приписами частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, під жених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На переконання колегії суддів апеляційного суду рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів отримувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. У разі значного погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_3 посилалася на те, що вона з 2018 року перебуває у шлюбі та у неї на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, а отже, змінились обставини, що впливають на визначений розмір аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи позов ОСОБА_3 , вірно застосував статтю 192 СК України та дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів у цій справі.
Суд першої інстанції правильно вважав доведеними обставини зміни сімейного стану ОСОБА_3 , зокрема, народження від іншого шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також перебування на її утриманні від першого шлюбу неповнолітнього сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказані обставини є самостійною підставою для зменшення розміру стягуваних із неї аліментів на користь ОСОБА_1 з 1/3 на 1/8 частки доходів відповідачки.
У постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 зроблено аналіз щодо застосування норм 192 СК України, зокрема висновок, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що у справі, яка переглядається, суд першої інстанції при розгляді справи врахував такі правові висновки.
Доводи апеляційної скарги про те, що зменшення розміру стягнутих аліментів у зв'язку із тим, що позивачка має на утриманні дітей, без доведення погіршення її майнового становища, є безпідставними, оскільки не відповідають наведеним вище нормам сімейного права. Наявність у позивачки на утриманні двох неповнолітніх дітей об'єктивно тягне за собою погіршення її майнового стану у зв'язку з необхідністю нести витрати на двох неповнолітніх дітей.
При цьому слід зазначити, що присуджені аліменти мають загальний характер, забезпечують щоденне задоволення життєвих потреб дітей, які проживають разом з позивачкою, і залежать від всіх факторів, наявних навколо дітей, пов'язаних з повсякденними витратами на організацію життєдіяльності, навчанням та дозвіллям дітей.
Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що зменшення розміру аліментів не буде спрямовано на належне забезпечення дітей від шлюбу з ним та суперечитиме їх інтересам. Проте, відповідач не приймає до уваги, що позивачка має двох дітей від інших шлюбів та залишення розміру аліментів, визначених судовим наказом, буде погіршувати становище неповнолітніх дітей сина та дочки, які перебувають на утриманні ОСОБА_3 .
При цьому слід зазначити, що відповідач, звертаючись з заявою 30 січня 2025 року про видачу судового наказу про стягнення аліментів з колишньої дружини, не міг не знати, що на утриманні останньої перебувають двоє неповнолітніх дітей, інтереси яких потребували матеріального забезпечення ОСОБА_3 , проте в заяві такі факти ОСОБА_1 не зазначав.
З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи на розсуд відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 01 липня 2025 року.