01.07.25
33/812/272/25
Справа № 473/2159/25
Провадження № 33/812/272/25
Іменем України
01 липня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Тищук Н.О.,
із секретарем - Носіковим І.М.,
без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 травня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , обліковий номер картки платника податків НОМЕР_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП з застосуванням адміністративного стягнення - 34 000 грн штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки,
Постановою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись з вказаною постановою, 06 червня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 зазначав отримання її копії 28 травня 2025 року.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
За вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Вирішуючи питання про поновлення строку суд виходить з того, що поняття поважності причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
З матеріалів справи вбачається, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності прийнята судом 22 травня 2025 року.
Цього ж дня постанова спрямована до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Загальний доступ постанові надано 23 травня 2025 року.
Отже, саме з цього часу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, мала можливість ознайомитись з постановою суду першої інстанції.
Таким чином, визначений законом десятиденний строк на оскарження постанови спливає у понеділок 02 червня 2025 року, у день, наступний після вихідного.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не містить доводів, які б свідчили про поважність причин його пропуску починаючи з дня винесення постанови - 22 травня 2025 року.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи 22 травня 2025 року та, діючи через свого захисника - адвоката Марку О.В., подавав цього дня до суду клопотання про закриття провадження у справі.
Участі у судовому засіданні суду першої інстанції ні ОСОБА_1 , ні його захисник - адвокат Марку О.В., не приймали.
Статтею 268 КУпАП передбачено можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у разі, коли ця особа своєчасно сповіщена про час та місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З огляду на практику Європейського Суду з прав людини, висловлену в рішенні «Пономарьов проти України», сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.
Отже, будучи обізнаними про час та дату слухання справи, ні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ні її захисник, свідомо не вжили заходів, спрямованих на вчасне оскарження постанови суду першої інстанції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України», «…сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку…».
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції ООН про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити безладний рух судового процесу. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
У справі, яка переглядається, апелянтом не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили б вчасне вчинення процесуальних дій, спрямованих на участь у розгляді справи судом першої інстанції та на подачу апеляційної скарги у визначений КУпАП термін.
За відсутності доказів існування обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість оскаржити постанову у встановлений законом строк, не можливо дійти висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Одночасно слід зазначити, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, доводи щодо законності, обґрунтованості оскарженого рішення не перевіряються, оскільки така оцінка може бути дана тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
За таких обставин у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді належить відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 травня 2025 року відмовити.
Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Н.О.Тищук