01.07.25
22-ц/812/1184/25
Справа №945/2879/24
Провадження № 22-ц/812/1184/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
01 липня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської від 02 травня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Павленко І.В., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У грудні 2024 року Акціонерне товариства «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обгрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 09 липня 2021 року шляхом підписання анкети заяви ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку.
На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу наданий кредит у виді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ «А-Банк» зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, зокрема, надав відповідачу кредит у розмірі відповідно до умов договору.
Однак відповідач не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, тому станом на 26 листопада 2024 року утворилася заборгованість в розмірі 12561,82 гривень, яка складається з 6854,59 грн боргу за кредитом та 5707,23 грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом.
Враховуючи вищевикладене, просили стягнути на свою користь із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 12561,82 грн та судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської від 02 травня 2025 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без задоволення.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.
В апеляційній скарзі АТ «А-Банк», посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове, про задоволення позову у повному обсязі.
На обґрунтування вимог скарги, зазначав, що банком позичальниці до підписання договору була надана уся інформація стосовно кредитування, внаслідок чого вона своїм підписом підтвердила факт виконання позивачем усіх переддоговірних формальностей та свій обов'язок регулярно знайомитись з умовами та правилами надання банківських послуг, а також змінами до них, розміщеними на сайті банку.
Користування кредитом свідчить про ознайомлення позичальниці з умовами і правилами надання банківських послуг і згоду з ними за укладеним договором оферти.
Відмова суду у стягненні процентів за користування відповідачем коштами, які йому надані банком у кредит, суперечить частині 1 статті 1054 та частині 1 статті 1048 ЦК України, зокрема, можливості банківської установи отримати проценти у розмірі облікової ставки НБУ.
Застосування судом першої інстанції правової позиції ВС, яка викладена в постанові від 03 липня 2019 рокуу справі №342/180/17, суперечить обставинам справи, оскільки позивачем на підтвердження узгодження умов надання кредиту надано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», у якому чітко обумовлені умови кредитування, а саме строк, процентна ставка тощо, шляхом підписання електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора, направленого на номер телефону позичальниці зазначений нею в анкеті -заяві.
За такого, висновок про відсутність підстав для стягнення заборгованості, з урахуванням боргу за процентами за користування кредитом, зроблений судом внаслідок не встановлення дійсних прав та обов'язків сторін, які обумовлені кредитним договором, та спростовуються підписаними особисто відповідачкою заявкою та паспортом споживчого кредиту за допомогою електронного підпису.
Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України (в редакції на час подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (частина 5 стаття 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1-3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14 лютого 2017 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір б/н у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Анкета-заява підписана відповідачкою власноручним підписом. Умов про нарахування процентів та інших платежів згідно укладеного між сторонами договору анкета-заява не містить.
Позивач додав до позовної заяви витяг з Умов та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розмішеного на сайті https:// www.a-bank.com.ua/terms та тарифи банку, які не містять підпису відповідача та дати затвердження.
Наданою позивачем довідкою підтверджується, що відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до липня 2027 року; № НОМЕР_3 строком дії до грудня 2031 року.
Згідно довідки про зміну кредитного ліміту, 09 липня 2021 року кредитний ліміт на картковому рахунку відповідача становив 7000 грн, який в подальшому неодноразово змінювався. В останнє кредитний ліміт змінився 29 березня 2024 року до 6900 грн.
Також позивачем надано паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем простим електронним підписом 09 липня 2021 року.
Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 09 липня 2021 року, укладеного між АТ «Акцент Банк» та клієнтом, станом на 26 листопада 2024 року утворилася заборгованість в розмірі 12561,82 гривень, яка складається з 6854,59 грн боргу за кредитом та 5707,23 грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом.
Виготовлений у вигляді таблиці розрахунок містить відомості про дату операції за розрахунками обліку заборгованості; про кількість днів, за які нарахована заборгованість; про залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); про сальдо, на яке в цьому періоді проценти не нараховуються; про залишок простроченої заборгованості; процентну ставку; процентну ставку прострочену; про нараховані відсотки на залишок поточної заборгованості; про залишок за процентами (поточними); про залишок за процентами (простроченими); про штраф; про суму погашення за кредитним договором; про загальний залишок заборгованості.
Тобто договір кредитування, що укладався між сторонами, повинен був складатися із узгоджених та підписаних ними: анкети-заяви позичальника щодо приєднання до умов та правил, тарифів стосовно наданого кредиту а також умов і правил надання банківських послуг.
Разом з тим, позичальником підписана тільки анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», у якій відсутнє погодження з банком усіх складових договору про надання банківських послуг, а саме розмір відсотків тощо. Самі Умови та Правила надання банківських послуг та тарифи банку позичальницею не підписані, а лише надана згода на те, що вона зобов'язується знайомитися зі змінами до «Умов та Правил надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті.
Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов'язань.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов'язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші.
Тому положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
Вважаючи, що такі умови між банком та позичальником узгоджені, банком до матеріалів справи наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг, без зазначення дати їх затвердження та періоду чинності редакції, а також витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна Gold» та «Зелена», на яких відсутній підпис позичальниці про ознайомлення з ними, та їх погодження.
Крім того, надавши витяги саме з таких Умов та правил, а також тарифів, позивачем не доведено, що ці умови та правила, а також тарифи існували на час підписання позичальницею анкети-заяви та банком проведено розрахунок виключно у відповідності до їх положень, а на час підписання позичальницею анкети-заяви ці Умови та правила не були змінені.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним у період з 09 липня 2021 року по 26 листопада 2024 року нараховано проценти за користування кредитом за ставкою 40,8% річних, та із подальшим нарахуванням з 1 липня 2022 року прострочених відсотків за підвищеною ставкою у 81,59%.
Між тим, у заяві позичальника відсоткова ставка взагалі не зазначена та ним з банком не узгоджена.
За такого, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Такий висновок наведено Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 3 липня 2019 року при розгляді справи №342/180/17 та обґрунтовано застосована судом першої інстанції до правовідносин, що виникли між учасниками даної цивільної справи, яка знаходиться на перегляді у суді апеляційної інстанції.
За змістом статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» на кредитодавця покладається відповідальність щодо надання інформації споживачу про умови кредитування до укладення між сторонами самого договору. Така інформація надається споживачу у письмовому вигляді та надає йому можливість визначитися з кредитним продуктом, який у подальшому він може обрати та укласти споживчий кредит на визначених сторонами умовах.
Відповідно до висновку Об'єднаної палати ВС в складі КЦС, зробленого у постанові від 23 травня 2022 року під час розгляду справи № 393/126/20 під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Таку форму правочину потрібно розмежовувати від способу підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
За наведеного та на переконання колегії суддів, наданий банком паспорт споживчого кредитування не може вважатися погодженням кредитора з позичальником ОСОБА_1 умов договору кредитування, так як лише засвідчує виконання позивачем свого обов'язку у розумінні статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».
За такого, наданий на обґрунтування проведеного розрахунку кредитної заборгованості копія інформаційної довідки, що є паспортом споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», яка 09 липня 2021 року, підписана від імені ОСОБА_1 з номеру телефону НОМЕР_4 о 14.39 год., не може вважатися належним доказом на підтвердження погоджених умов з позичальником.
Отже, враховуючи вищенаведені обставини справи, які встановлені на підставі належних доказів, що надані позивачем, судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки, що правові підстави для нарахування та сплати процентів за користування коштами, що надані банком відповідачці в якості кредиту, відсутні.
Тому підтвердження прийняття позичальницею цих умов та тарифів зі сплати процентів за наданими банком витягом з Умов та витягом з Тарифів, а також паспорту споживчого кредитування, як складової частини кредитного договору приєднання, є неприпустимим за неналежністю наданих доказів.
Посилання представника банку в частині сумнівів в правильності застосування судом першої інстанції правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року при розгляді справи №342/180/17 не є слушним, оскільки цей висновок стосується відсутності погодження усіх суттєвих умов договору кредитування, зокрема, як підстав для нарахування та стягнення процентів.
За відсутності підстав для нарахування, виплати або стягнення процентів, за користування коштами, які отримані особою від банку для особистого користування, перевіряється в подальшому шляхом визначенням сум, що були отримані, та сум, що були повернуті за фактом їх сплати.
Отже, враховуючи вищенаведені обставини справи, які встановлені на підставі належних доказів, що надані сторонами, судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки про відсутність правових підстав для нарахування банком та стягнення з позичальника на його користь відсотків за користування коштами, які позначені в розрахунку як поточні та прострочені. Підтвердження прийняття позичальницею цих умов та тарифів зі сплати відсотків за наданими банком витягом з Умов та витягом з Тарифів як складової частини кредитного договору приєднання, є неприпустимим за неналежністю наданих доказів.
За такого, позивачем хибно розрахована заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом за рахунок його штучного збільшення через включення нарахованих відсотків за користування кредитом (як поточних так і прострочених), а також комісії, та за відсотками за користування кредитом, в той час як використані кошти банка повернуті позичальницею в повному обсязі, а відсотки за користування кредитом нараховані ним безпідставно.
Можливість перевірити фактично отримані та сплачені відповідачем кошти суд апеляційної інстанції позбавлений можливості, оскільки виписка про рух коштів позивачем не долучена та відсутня у матеріалах справи.
За такого суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Отже, рішення суду першої інстанції винесено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, які належним чином встановлені та досліджені судом першої інстанції, а тому не впливають на обґрунтованість його висновків.
Щодо посилання банка в апеляційній скарзі на можливість стягнення судом першої інстанції з відповідачки на його користь процентів в розмірі облікової ставки НБУ, то вказані вимоги банком у поданому позові не заявлені, а суд, який розглядає подану заяву, діє виключно у заявлених позивачем межах, та не може використовувати свої повноваження на захист однієї із сторін на противагу іншій.
На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Миколаївської від 02 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 01 липня 2025 року.