Справа № 944/6753/24 Головуючий у 1 інстанції: Білецька М. О.
Провадження № 33/811/818/25 Доповідач: Партика І. В.
26 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Чеботарьової Юлії Володимирівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката Гончарова Михайла Сергійовича на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 13 травня 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 01 грудня 2024 року, о 16 год. 34 хв., у смт. Шкло, Яворівського району, Львівської області, по вул. Зелена, 4, керував автомобілем марки «MERCEDES - BENZ 108CDI», номерний знак НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки чи в медичному закладі водій відмовився у встановленому законом порядку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Гончаров М.С., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та необґрунтованою.
Наголошує, що судом першої інстанції не з'ясовано обставин справи, допущено спрощений підхід до розгляду справи, не надано оцінки доказам.
16 червня 2025 року на адресу Львівського апеляційного суду від адвоката Гончарова М.С. надійшли доповнення до апеляційної скарги в якому він зазначає, що працівниками поліції не роз'яснено водію права та обов'язки. На відеозаписах, долучених до матеріалів справи, не зафіксовано ознак сп'яніння в ОСОБА_1 , не зафіксовано процедури складання направлення на огляд на стан сп'яніння в медичний заклад, не зафіксовано несправності транспортного засобу, окрім того даний відеозапис є неповним та не безперервним.
Також, 20 червня 2025 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшли пояснення ОСОБА_1 , в якому він зазначає, що підтримує апеляційну скаргу адвоката Гончарова М.С.
Повідомляє, що він має маленьку дитину, часто доставляє автомобілі для військових як волонтер, працює неофіційно, 1 грудня 2024 року не вживав жодних заборонених речовин та алкоголю, від працівників поліції не втікав.
Адвокат Гончаров М.С. у судове засідання апеляційного суду, призначене на 26 червня 2025 року, не прибув, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, особа яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просив проводити розгляд справи у відсутності адвоката Гончарова М.С., оскільки його інтереси представляє адвокат Чеботарьова Ю.В.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки учасників процесу, які просили проводити розгляд справи у відсутності адвоката Гончарова М.С., апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності апелянта.
9 червня 2025 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшло клопотання про допит свідка інспектора Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , подане клопотання обґрунтував тим, що працівниками поліції не було в повному обсязі роз'яснено водію права та обов'язки, окрім того транспортний засію було зупинено незаконно, водія не було відсторонено від керування транспортним засобом.
Окрім того, 12 червня 2025 року адвокат Гончаров М.С. подав клопотання про допит свідка ОСОБА_3 , оскільки вона була свідком того чи дійсно ОСОБА_3 керував транспортним засобом в стані сп'яніння.
Розглянувши клопотання апелянта, про виклик свідків, а саме працівника поліції ОСОБА_2 та дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_3 дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, які просили клопотання задоволити, апеляційний суд приходить до висновку, що подані клопотання не містить достатніх обґрунтувань щодо необхідності виклику зазначених вище свідків, а саме працівників поліції Линди А.І. та свідка ОСОБА_3 (дружини ОСОБА_1 ). Зважаючи, що матеріали справи містять достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 1 грудня 2024 року, окрім того до матеріалів справи долучено відеозапис, який є чіткими та зрозумілим, відтак суд не вбачає доцільності у виклику зазначених свідків, а тому у задоволенні такого клопотання слід відмовити.
10 червня 2025 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшло клопотання про витребування документів, а саме засвідчену копію сторінки журналу обліку видачі, повернення портативних відео реєстраторів та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації щодо отримання 1 грудня 2024 року такого записуючого пристрою (із зазначенням моделі, номеру) інспектором Яворівського РВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Линдою А.І., подане клопотання обґрунтував тим, що стороні захисту необхідно переконатися, що працівники поліції належним чином отримували відповідні пристрої для здійснення фіксації.
Розглянувши клопотання адвоката Гончарова М.С.., про витребування доказів, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку часників процесу, які просили клопотання задовольнити, апеляційний суд приходить до висновку, що подане клопотання не містить достатніх обґрунтувань щодо необхідності витребування зазначених в клопотанні доказів, а тому у задоволенні такого клопотання слід відмовити.
16 червня 2025 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшло клопотання від адвоката Гончарова М.С. про призначення експертизи з технічного дослідження наявного в матеріалах справи відеозапису, проведення якої долучити Львівському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
На вирішення експерта поставити наступні питання: чи є наданий на дослідження відео звукозапис автентичним; чи є наданий на дослідження відео звукозапис оригіналом чи копією; чи проводилася фіксації наданого на дослідження відео звукозапису безперервно; чи зазнавав зміни наданий на дослідження відеозвукозапис зміни;за допомогою одного чи декількох технічних пристроїв зафіксовані фрагменти наданого на дослідження відео звукозапису.
Розглянувши клопотання адвоката Гончарова М.С., про призначення експертизи, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, які просили клопотання задовольнити, апеляційний суд приходить до висновку, що подане клопотання не містить достатніх обґрунтувань щодо необхідності призначення зазначеної вище експертизи, а тому у задоволенні такого клопотання слід відмовити.
Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суду вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
-даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №1186370 від 4 грудня 2024 року 9а.с. 2), з якого встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MERCEDES - BENZ 108CDI», номерний знак НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився;
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), з якого вбачається, що у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя) від огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» ОСОБА_1 відмовився;
-інформацією із направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 5), з якого встановлено, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, оскільки в нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя) від огляду водій відмовився;
-відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено в судовому засіданні, на якому зафіксовано як працівники поліції розвертають патрульний автомобіль та розпочинають рух за транспортним засобом «MERCEDES - BENZ 108CDI», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , опитування водія, під час якого водію повідомлено причину зупинки, запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки в нього виявлено ознаки сп'яніння, від якого він відмовився, окрім того водію роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, роз'яснено права та обов'язки, повідомлено, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення, відсторонено особу, яка притягується до адміністративної відповідальності від керування транспортним засобом, ознайомлено водія з протоколом про адміністративне правопорушення.
Доводи апелянта, що працівниками поліції не роз'яснено водію права та обов'язки, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі мають формальний характер та спростовуються матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №186370 від 1 грудня 2024 року(а.с.2), з якого встановлено, що ОСОБА_1 роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Аргументи апелянта, що працівниками поліції не встановлено ознак сп'яніння в ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки такі спростовуюся актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), з якого вбачається, що працівниками поліції виявлено у водія запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 5) та іншими матеріалами справи.
Покликання апелянта, що працівниками поліції не зафіксовано на відеозаписі процедури складання направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не зафіксовано несправності транспортного засобу, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки такі мають формальний характер та не впливають на кваліфікацію дій ОСОБА_1 .
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такі спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, доводи апелянта неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов'язків із водієм з фіксацією обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення від 1 грудня 2024 року, а саме момент зупинки транспортного засобу, опитування водія працівниками поліції та його відмову від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Аргументи ОСОБА_1 , що 1 грудня 2024 року він не вживав жодних заборонених речовин та алкоголю, від працівників поліції не втікав, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Окрім того, дії захисника Чоботарьової Ю.В., щодо висловлення недовіри суду на стадії судових дебатів, апеляційний суд розцінює як зловживання процесуальними правами захисника з метою затягування розгляду справи, а туму не заслуговують на увагу, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства.
Принцип добросовісності є загально правовим принципом, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Складовими цього принципу є заборона зловживання процесуальними правами, необхідність добросовісного виконання процесуальних обов'язків; процесуальний естопель або доктрина заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium); заборона чинити інші протиправні перешкоди у здійсненні правосуддя (введення суду в оману, використання втрачених процесуальних можливостей).
Зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя.
Крім того, згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України застосовують при розгляду справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також наголошувалося на тому, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав в основоположних свобод обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору (п. 71 рішення у справі «Смірнов проти України» заява № 3655/02, п. 41 «Пономарьов проти України» заява № 3236/03).
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції.
Апеляційний суд зазначає, що учасники судового процесу та їхні представники, захисники, адвокати повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Гончарова М.С. є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Яворівського районного суду Львівської області від 13 травня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Гончарова Михайла Сергійовича - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.