Справа № 452/585/25 Головуючий у 1 інстанції: Казан І. С.
Провадження № 33/811/930/25 Доповідач: Партика І. В.
26 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Качмара Ярослава Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Качмара Ярослава Володимировича на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 3 червня 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 5 лютого 2025 року, о 23.13 год. в смт. Дубляни по вул. Січових Стрільців, 52, Львівської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Renault CL10» із реєстраційним номером НОМЕР_1 , порушив пункт 2.9(а) Правил дорожнього руху України, а саме керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Качмар Я.В.., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та необґрунтованою.
Наголошує, що в медичному закладі не було проведено лабораторного дослідження зразків біологічного середовища, окрім того відбір зразків біологічного середовища не провадився в дві ємності (дане порушення унеможливили проведення судово-медичної токсикологічної експертизи).
Звертає увагу, що висновок лікаря не може бути покладений в основу обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 та не міг слугувати підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні дані, що лікар, який проводив огляд ОСОБА_2 проходив тематичне удосконалення за відповідною програмою.
Наголошує, що в матеріалах справи не зазначено ознак сп'яніння, які були виявлені у водія.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду призначене на 26 червня 2025 року, не прибував, адвокат Качмар Я.В. просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки він мобілізований та на даний час проходить військову службу.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думку адвоката Качмара Я.В., який просив проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №239632 від 6 лютого 2025 року (а.с. 3), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault CL10» із реєстраційним номером НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння;
- інформацією рапорту сержанта поліції Івана Капериза (а.с. 4), з якого встановлено, що працівниками поліції було виявлено автомобіль «Renault CL10» д.н.з. НОМЕР_1 , який маневрував по проїжджі частині дороги під керуванням ОСОБА_1 , під час опитування у водія було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння ( звужені зіниці очей, які не реагували на світло, блідість обличчя) у зв'язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, в результаті огляд у ОСОБА_1 було діагностовано стан наркотичного сп'яніння;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 6 лютого 2025 року (а.с. 5), відповідно до якого у ОСОБА_1 було діагностовано стан наркотичного сп'яніння;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №4014184 від 6 лютого 2025 року (а.с. 6), відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1 ґ ПДР України;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом, на якому зафіксовано рух та зупинку транспортного засобу «Renault CL10» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , опитування водія, під час якого йому було повідомлено причину зупинки транспортного засобу, виявлено ознаки наркотичного сп'яніння (розширені зіниці очей, блідість шкірного покриву обличя), у зв'язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, водій погодився. У медичному закладі проведено клінічне обстеження та відбір зразків біологічного середовища (сечі), проведено тестування біологічного середовища за допомогою експрес тесту, в результаті чого у водія діагностовано стан наркотичного сп'яніння, після чого працівниками поліції водія ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення, правами та обов'язками;
- квитанцією №2463097590 від 17 червня 2025 року (а.с. 32), з якої встановлено, що водій сплатив штраф в розмірі 17 000 грн. та судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Доводи апелянта, що в медичному закладі не було проведено лабораторного дослідження зразків біологічного середовища, апеляційний суд розцінює критично, оскільки діагноз лікаря, який вноситься до акта медичного огляду і на підставі якого в подальшому лікарем видається висновок, встановлюється не тільки на підставі результатів тестування, а лікар звертає увагу на клінічну картину, тобто на те, як водій себе поводить і на наявність ознак сп'яніння: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння очей, сповільненість або навпаки підвищена жвавість, нечіткість при виконанні координаторних проб,запах алкоголю з порожнини рота, ступінь порушення реакції та інші ознаки, які вказують на можливий стан сп'яніння.
Клінічні дані в поєднанні із результатом експрес тесту дають можливість визначити, чи знаходиться людина під дією наркотичних речовин.
Як вбачається з матеріалів справи лікарем було проведено клінічне обстеження ОСОБА_1 , та проведено тестування біологічного середовища за допомогою експрес тесту, який показав позитивний результат.
Твердження апелянта, що висновок лікаря не може бути покладений в основу обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 та не міг слугувати підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки такі мають формальний характер та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Доводи апелянта, що висновок є недостовірним доказом, оскільки лікарі, які проводили огляд на стан наркотичного сп'яніння не пройшли відповідно тематичного навчання, не здійснював відбору зразків біологічного середовища в дві ємності, апеляційний суд розцінює кретично.
Відповідно до п. 3 розділу III «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Пунктом 14 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року передбачено право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду.
Водночас, в суді апеляційної інстанції встановлено, що висновок лікаря щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 6 лютого 2025 року з підстав його неповноти або неправильності не оскаржував, та дії працівників медичного закладу у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 не оспорював.
Твердження апелянта, що в матеріалах справи не зазначено ознак сп'яніння, які були виявлені у водія, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі спростовуються відеозаписом, описаним вище за текстом.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 17 червня 2025 року сплатив штраф призначений йому оскаржуваною постановою (а.с. 32).
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Качмара Я.В., є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 3 червня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Качмара Ярослава Володимировича - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.