Справа № 466/526/25 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.
Провадження № 22-ц/811/467/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
30 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 січня 2025 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та абонентського обслуговування,-
позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та абонентського обслуговування, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 14058,63 грн, а також судові витрати.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 січня 2025 року позовну заяву Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та абонентського обслуговування передати за підсудністю до Франківського районного суду м.Львова (вулиця Генерала Чупринки, 69, Львів, Львівська область, 79000).
В апеляційній скарзі Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню оскільки її постановлено з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням судом всіх обставин, що мають значення для справи, тому просить скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вказує, що районний суд не врахував укладення між ЛКП «Львівводоканал» та ОСОБА_1 публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водовідведення.
Крім того, позовна заява про стягнення заборгованості за надання послуг з водопостачання була подана до Шевченківського районного суду м. Львова за місцем розташування майна, за правилами виключної підсудності відповідно до положення ст. 30 ЦПК України.
Також скаржник звертає увагу на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17, відповідно до яких позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має передбачатися за місцем знаходження цього майна за правилами застосування підсудності.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудність до Франківського районного суду, суд першої інстанції виходив з того, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , що не належить до територіальної підсудності Шевченківського районного суду м.Львова.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово- комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
З матеріалів справи вбачається, що позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та абонентського обслуговування.
Свої вимоги мотивували тим, що ОСОБА_1 є власником житлової квартири АДРЕСА_2
Між ЛКП «Львівводоканал» та ОСОБА_1 укладено публічний індивідуальний договір приєднання про надання послуг з централізованого водовідведення.
Таким чином, ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надаються ЛКП «Львівводоканал».
Згідно статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та абонентського обслуговування має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом позову у цій справі є зобов'язання, які випливають з надання житлово-комунальних послуг. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
Враховуючи вищевказані обставини, норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передачу справи за підсудністю до Франківського районного суду м.Львова.
Висновок районного суду про передачу справи за підсудністю до Франківського районного суду м.Львова, є необґрунтованим, оскільки у разі конкуренції правил підсудності (статті 27 та 30 ЦПК України) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 353 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК.
Таким чином, розподіл судових витрат, сплачених заявником за подання апеляційної скарги, має бути здійснено судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 27 січня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати набрання законної сили.
Повний текст постанови складено 30.06.2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.