Справа № 133/1757/24
Провадження № 33/801/620/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.
Доповідач: Ковальчук О. В.
01 липня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ромаданова Сергія Яковича, на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
16.04.2025 року постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з нього в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
04.06.2025 року, не погодившись з цією постановою, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Ромаданов С.Я. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Ромаданов С.Я. вказав, що 14.04.2025 року ним до суду першої інстанції було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що ОСОБА_1 , будучи молодшим сержантом у в/ч НОМЕР_1 , 11.04.2025 року вибув у відрядження у район виконання бойових завдань і об'єктивно не мав змоги прибути до суду.
Разом з тим, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні вказаного клопотання та розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та не надав йому можливість реалізувати своє право на захист шляхом надання пояснень по суті справи.
Крім того, 27.06.2024 року до суду першої інстанції було направлено клопотання про зупинення провадження у справі на період проходження ОСОБА_1 військової служби по мобілізації. Однак, у задоволенні такого клопотання судом безпідставно було відмовлено та воно було розглянуте лише 16.04.2025 року одночасно із прийняттям оскаржуваної постанови, чим, на переконання скаржника, суд знову ж таки порушив право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на захист.
Водночас, скаржник вважає висунуті проти ОСОБА_1 обвинувачення сфальсифікованими і безпідставними, а процедуру його направлення на медичний огляд, сам огляд, отримання біологічного матеріалу на дослідження і, відповідно, його результати незаконними а такими, що не відповідають «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735.
При цьому, разом із апеляційною скаргою захисник ОСОБА_1 - адвокат Ромаданов С.Я. подав клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що розгляд справи в суді першої інстанції був проведений за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, із повним текстом судового рішення ОСОБА_1 ознайомився лише 09.05.2025 року. Зважаючи на викладене, в межах 10-тиденного строку, передбаченого КУпАП, на оскарження постанови суду першої інстанції, 19.05.2025 року подав апеляційну скаргу, натомість 26.05.2025 року постановою Вінницького апеляційного суду скаргу було повернуто із підстав відсутності витягу з договору про правничу допомогу, який підтверджує представництво захисника у суді апеляційної інстанції. Водночас, одразу після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції, без зайвих зволікань, була повторно подана виправлена апеляційна скарга.
Таким чином, вважає, що строк на подачу апеляційної скарги на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.04.2025 року пропущений із поважних причин та є всі підстави для поновлення такого строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП у разі заявлення клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, останнє вирішується суддею апеляційного суду. При цьому, необхідно взяти до уваги обставини, які об'єктивно вплинули чи могли вплинути на можливість оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення.
Оцінивши доводи заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, з яких видно, що вперше апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції була подана в межах 10-тиденного строку, передбаченого КУпАП, на оскарження постанови суду першої інстанції з моменту ознайомлення скаржника із текстом такої постанови, тому апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови необхідно задовольнити.
Також 30.06.2025 року на адресу апеляційного суду від адвоката Ромаданова С.Я. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.
У першу чергу, перевіряючи доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції права ОСОБА_1 на захист, апеляційний суд звертає увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст. 268 КУпАП, відповідно до якої справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Що стосується доводів скаржника про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , при цьому не надав йому можливість реалізувати своє право на захист шляхом надання пояснень по суті справи, то апеляційний суд звертає увагу на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2025 року на електронну адресу суду першої інстанції від захисника ОСОБА_1 - адвоката Ромаданова С.Я. в електронній формі надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При цьому, відповідно до п. 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 року № 1845/0/15-21, процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом.
В ухвалі від 22.01.2025 року у справі № 990/398/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Частинами 1, 2 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, в тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року по справі № 755/1549/22 наголосив, що суд, отримавши процесуальні документи в електронній формі, має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Висновок про те, що електронний документ не підписаний ЕЦП має ґрунтуватися на результатах відповідної перевірки. Суд, отримавши процесуальні документи в електронній формі, має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, тому суд має можливість та зобов'язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного.
Із вищевказаного клопотання вбачається, що воно подане до суду першої інстанції в електронній формі шляхом направлення на електрону пошту суду, проте всупереч наведеним вимогам, не скріплене електронним підписом адвоката Ромаданова С.Я.
Враховуючи викладене, оскільки подане клопотання про відкладення розгляду справи не підписане належним чином, суд першої інстанції повинен був залишити його без розгляду, а не досліджувати його обґрунтованість.
Однак, вказані порушення, не впливають на правильний висновок суду першої інстанції про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності із врахуванням того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про судове засідання, на якому була прийнята оскаржувана постанова.
Між тим, варто зазначити, що клопотання адвоката Ромаданова С.Я. від 30.06.2025 року про закриття провадження у справі, яке також направлено на електрону пошту апеляційного суду, не скріплене електронним підписом адвоката Ромаданова С.Я., що є наслідком залишення його без розгляду.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі судом безпідставно було відмовлено та воно було розглянуте лише 16.04.2025 року одночасно із прийняттям оскаржуваної постанови, чим, на переконання скаржника, суд знову ж таки порушив право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, права на захист, то апеляційний суд зазначає наступне.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Разом з тим, у КУпАП відсутня норма, яка б передбачала підстави для зупинення судового провадження, а тому у даному випадку необхідно застосувати аналогію найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права та при вирішенні питання про зупинення провадження керуватися статтею 335 КПК України.
Відповідно до частини 1 статті 335 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд (Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2021 року у справі № 11- 398сап20).
При цьому, серед завдань кримінального провадження, окреслених у статті 2 КПК України, законодавець визначив такі, як захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Водночас, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою (частина перша статті 405 КПК). Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку (стаття 318 КПК). Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для прийняття процесуальних рішень (частина перша статті 28 КПК).
У свою чергу, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на значення гарантій розумного строку щодо кримінального провадження, згідно з якими: обвинувачений, якщо не скоював карного діяння, повинен мати можливість виправдати себе без зволікань, тоді як обвинувачений, вина якого доведена, не повинен піддаватися додатковому покаранню у формі надмірних зволікань з розглядом його справи, що може мати негативні наслідки для його інших прав, гарантованих Конвенцією. Зокрема, обвинувачений у кримінальній справі повинен мати право розраховувати на здійснення провадження в його справі з особливою ретельністю, і що положення статті 6 Конвенції покликані не допускати в кримінальних справах надто тривалого перебування обвинуваченої особи в стані невизначеності щодо своєї долі (п. 18 рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»/Wemhoff v. Federal Republic of Germany від 27.06.1968 р., заява № 2122/64; п. 5 рішення у справі «Стогмюллер проти Австрії»/ Stogmuller v. Austria від 10.11.1969 р., заява № 1602/62; п. 58 рішення у справі «H. проти Франції»/H. v. France від 24.10.1989 р., заява № 10073/82; п. 71 рішення у справі «Іванов проти України» від 07.12.2006 р., заява № 15007/02).
Таким чином, зупинення провадження у справі призвело б до тривалого перебування ОСОБА_1 у стані невизначеності щодо своєї долі, що не відповідатиме завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення. До того ж, суттєвим є те, що розгляд цієї справи вже доволі тривалий час перебував на розгляді у суді першої інстанції, а саме з 14.06.2024 року по 16.04.2025 року (10 місяців).
Крім цього, провівши системний аналіз зазначених норм закону, можна дійти висновку, що ключовим при вирішенні питання зупинення судового провадження є не сама по собі відповідність фактичної ситуації одній з обставин, закріпленій у частині 1 статті 335 КПК, а й те, що її існування призводить до об'єктивної неможливості обвинуваченого брати участь у судовому провадженні.
Неможливість брати участь у судовому засіданні під час судового провадження має бути пов'язана з незалежними від волі особи, яка притягується до відповідальності, обставинами.
Саме такого підходу стосовно підстав зупинення судового провадження дотримується й Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалі від 20.05.2021 року у справі № 11-398сап20, де колегія суддів зазначила, що: (1) зупинення провадження по справі є тимчасовою перервою в провадженні, викликаною наявністю однієї з передбачених у законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд; (2) для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Як вбачається з наданої до суду довідки за вих. №631/1256 від 25.06.2024 командира в/ч НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 .
Водночас, відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не надав доказів того, що перебуваючи на військовій службі він позбавлений можливості реалізувати свої права належним чином, адже у нього є захисник, який бере участь у справі, а тому підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі відсутні.
Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 та не зупинення судом першої інстанції провадження у справі не порушило права останнього на захист і не може бути правовою підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.
В той же час, з огляду на те, що у своїх доводах скаржник категорично не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне перевірити вищевказані доводи, дослідити сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи, та оцінити висновки суду першої інстанції, викладені у своєму рішенні.
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із п. 2.9. (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_1 10.06.2024 року о 10:30 год. в с. Махнівка по вул. Київська, 71, керував транспортним засобом «Фольваген Транспортер», н.з. НОМЕР_2 , в стані наркотичного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в КП «Козятинська ЦРЛ» в присутності лікаря нарколога в процесі безперервної відеофіксації на портативні відеореєстратори № 476583, № 475211. Висновок огляду № 34 від 10.06.2024 року - позитивний (амфетамін, канабіс), чим порушив вимоги п. 2.9.а. ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується такими доказами.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №883156 від 10.06.2024, в якому викладені наведені вище обставини. (а.с. 4).
Направленням водія транспортного засобу до КП «Козятинська ЦРЛ» для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 10.06.2024 року, де зазначені ознаки сп'яніння ОСОБА_1 , а саме неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці (а.с. 5).
Направленням сечі на ПАР (психоактивні речовини) з ВЕ(Н)МД в лабораторію Козятинської ЦРЛ від 10.06.2024 року, відповідно до якого результат тесту позитивний - наявність в сечі ОСОБА_1 психоактивних речовин (а.с. 7).
Висновком № 34 щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 від 10.06.2024 року, результат огляду: перебуває у стані наркотичного сп'яніння (амфетамін, канабіс) (а.с. 8).
Рапортом поліцейського, відповідно до якого 10.06.2024 року о 10:30 год. працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «Фольваген Транспортер», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування у водія було виявлено ознаки сп'яніння, а саме неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці, після чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, на що водій погодився, результат огляду позитивний (а.с. 9).
Відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких, зокрема, зафіксовано факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , повідомлення наявності ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 , вимоги працівників поліції пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння, проходження ОСОБА_1 відповідного огляду (а.с. 11).
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд доходить висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, який підтверджено відповідним медичним висновком.
В апеляційній скарзі міститься посилання на те, що процедуру направлення на медичний огляд ОСОБА_1 , сам огляд, отримання біологічного матеріалу на дослідження і, відповідно, його результати незаконними а такими, що не відповідають «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735.
Такі твердження скаржника апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Згідно із п. 2 розд. 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України від 09.11.2015 року №1 452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного сп'яніння, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Саме цими положеннями керуються працівники поліції при встановленні у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявність таких ознак не є встановленням факту перебування особи в стані сп'яніння, а лише є підставою для проходження нею огляду у визначеному законом порядку. Саме проходженням такого огляду встановлюється факт наявності чи відсутності в організмі водія залишків алкогольних, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, правопорушник був зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку відповідний медичний огляд, на що він і погодився.
Доводи апеляційної скарги про те, що огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння не відповідає встановленому порядку та його результати не можуть вважатися дійсними, є необґрунтованими та правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, які досліджені апеляційним судом, і з яких встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння проводився з його згоди лікарем у КП «Козятинська ЦРЛ», при цьому жодних зауважень щодо порядку проходження огляду чи щодо дій медичного персоналу, правопорушник не висловлював, добровільно погодившись на проходження огляду.
Досліджені судом відеозаписи є інформативними і не вказують на упередженість чи суб'єктивне ставлення працівників поліції, ними роз'яснено права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, підстави для проходження огляду на стан сп'яніння і сам процес проходження відповідного огляду.
Крім того, ні у висновку медичного огляду № 34 від 10.06.2025 року, ні у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не зазначив своїх заперечень щодо результатів проведеного медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння проводився лікарем у закладі охорони здоров'я та жодних порушень порядку проведення такого огляду судом не встановлено.
Відповідно до пункту 14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, висновок лікаря може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.
При цьому, ОСОБА_1 або його захисник не надали суду доказів оскарження висновку № 34 від 10.06.2024 року щодо результатів огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння.
Таким чином, апеляційний суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, що підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів.
На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та ніяким чином не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
За таких обставин, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є підтвердженням наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, отже судом першої інстанції під час розгляду справи вимоги ст. ст. 279, 280 КУпАП дотримано, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 38, 247, 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Ромаданова Сергія Яковича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження цієї постанови суду.
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Ромаданова Сергія Яковича про закриття провадження у справі залишити без розгляду.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ромаданова Сергія Яковича залишити без задоволення, а постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ковальчук