Справа № 747/657/24
3-зв/746/4/25
01.07.2025 року
Суддя Срібнянського районного суду Чернігівської області Нагорна Н.Г., при секретарі Гриценко А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Людмили Вікторівни від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
17 червня 2025 року до Срібнянського районного суду Чернігівської області з Чернігівського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Л.В. від участі у розгляді адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.
Заяву про відвід ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що, на його думку, суддя Тіщенко Л.В. упереджено ставиться до розгляду адміністративного матеріалу щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, не об'єктивно оцінює надані у справі докази, зокрема, не бере до уваги подане ним клопотання щодо повернення адміністративного матеріалу про притягнення його до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, на доопрацювання до органу, який склав відповідний протокол. Крім того, заявник вказує на те, що формуючи запит до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, суддя Тіщенко Л.В. включила до нього не всі питання, порушені його представником - адвокатом Вакуленком А.М., у поданому ним до суду клопотанні.
ОСОБА_1 вважає, що такими діями (бездіяльністю) суддя Тіщенко Л.В. порушує його право на справедливий та неупереджений розгляд справи № 747/657/24.
Заява про відвід згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями передана на розгляд судді Нагорній Н.Г.
Справа призначена до розгляду на 16 год. 30 хв. 19 червня 2025 року, про що повідомлено суддю Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Л.В. та ОСОБА_1 .
Суддя Тіщенко Л.В. в судове засідання, призначене на 19 червня 2025 року, не з'явилась. Заявник ОСОБА_1 також в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні.
Розгляд справи відкладено до 15 год. 00 хв. 01 липня 2025 року.
30 червня 2025 року до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Вакуленка А.М., про участь у судовому засіданні, призначеному на 15 год. 00 хв.
01 липня 2025 року в режимі відео конференції, яке ухвалою суду від 01 липня 2025 року задоволене, надано представнику заявника можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
В судове засідання 01 липня 2025 року з'явились заявник ОСОБА_1 та представник заявника - адвокат Вакуленко А.М. (в режимі відеоконференції)
Суддя Тіщенко Л.В. в судове засідання не з'явилась.
Суд, вивчивши клопотання про відвід, ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення заявника та представника заявника дійшов такого висновку.
У провадженні Талалаївського районного суду Чернігівської області перебуває адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП. Справа скерована до Талалаївського районного суду Чернігівської області Прилуцьким РВП ГУНП в Чернігівській області після повернення її до Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області згідно з постановою Срібнянського районного суду Чернігівської області від 06 листопада
2024 року для направлення відповідному суду за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу передано на розгляд судді Тищенко Л.В. (справа № 747/657/24, провадження
№ 3/747/14/25).
Відповідно до частини другої статті 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі додержання законності.
Нормами чинного КУпАП не визначений порядок вирішення питання про відвід (самовідвід) судді.
У пункті 4 рішення Ради суддів України від 08 червня 2017 року № 34 роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, суддя може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства.
Згідно з частиною першою статті 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Оскільки у вказаному Кодексі відсутні норми, що регулюють порядок вирішення питання про відвід (самовідвід) судді, тому діє аналогія закону та в даному випадку слід керуватися нормами КПК України.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений статтями 75, 76 КПК України.
Відповідно до статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно з вимогами частин першої, другої статті 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.
Відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожен має право на справедливий… розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом…, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення».
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії») (Постанова колегії суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 вересня 2019 року, справа №277/599/15-к).
ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Відповідно до пункту 81 рішення ЄСПЛ «Салов проти України», «неупередженість» у сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
Згідно з пунктами 2.1, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики, нова редакція якого затверджена рішенням XХ чергового З'їзду суддів України від 18 вересня 2024 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
З практики ЄСПЛ слідує, що особиста безсторонність суду, що означає відсутність упередженості або прихильності, презюмується, поки не надано доказів протилежного. При ухваленні рішення про те, чи є законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об'єктивно обґрунтованим (рішення у справах «Білуха проти України», «Веттштайн проти Швейцарії», «Мікалеф проти Мальти»).
Незалежність і об'єктивність судді в кожному кримінальному провадженні забезпечується, серед іншого, закріпленням чіткого переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.
Разом з тим, відповідно до частини п'ятої статті 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об'єктивно можуть свідчити про упередженість судді та бути підтверджені відповідними доказами.
Розглядаючи заявлені доводи для відводу судді Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Л.В., суд виходить із того, що при визначенні існування у цій справі законних підстав сумніватися в неупередженості судді Тіщенко Л.В., позиція заявника, який заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому має наявність фактів, що дають можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
З контексту заяви ОСОБА_1 вбачається, що фактично відвід заявлено з тієї підстави, що він не погоджується з процесуальними діями (рішеннями) судді, пов'язаними з неповерненням адміністративного матеріалу про притягнення його за частиною першою статті 130 КУпАП для доопрацювання до органу, який склав адміністративний протокол щодо нього, а також із незгодою заявника зі змістом клопотання, направленого суддею у рамках розгляду цього адміністративного матеріалу до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, що, на думку заявника, порушує його право на справедливий та неупереджений розгляд справи № 747/657/24.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституціїі законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу судді з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 липня 2022 року у справі № 161/19560/18.
Сумнів в неупередженості судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечний ланцюг недовіри до суду та, відповідно, зміну його складу.
На переконання суду, в даному конкретному випадку не встановлено жодної обставини, яка б викликала розумний, об'єктивно обґрунтований сумнів в неупередженості судді Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Л.В. під час розгляду справи № 747/421/24 за протоколом про адміністративне правопорушення, складеним відносно ОСОБА_2 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Доводи заяви ОСОБА_1 зводяться до незгоди з процесуальними діями і рішеннями судді під час розгляду вказаної справи про притягнення до адміністративної відповідальності, які будуються виключно на власних суб'єктивних міркуваннях заявника про існування обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами, а тому ці доводи є припущеннями, а відтак не можуть бути підставою для відводу судді Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Л.В. від розгляду справи № 747/657/24 за протоколом про адміністративне правопорушення, складеним щодо ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Отже, оскільки заявлений судді Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Л.В. відвід не містить викладу обставин, підтверджених відповідними та належними доказами, які б достовірно свідчили про наявність підстав, передбачених статтею 75 КПК України, та обґрунтованих доводів про упередженість судді Тіщенко Л.В., суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Л.В. від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП відповідно до пункту 4 частини першої статті 75 КПК України необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтею 246 КУаАП, статтями 75, 76, 81-82 КПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Людмили Вікторівни від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП (№ 747/657/24 (провадження № 3/747/14/25) відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Г. Нагорна