Справа № 740/3106/24
Провадження № 1-кп/740/95/25
01 липня 2025 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ніжині кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024270380000237 від 16.03.2024 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Липів Ріг Ніжинського району Чернігівської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньою освітою, працюючого у ПрАТ «Ніжинський Жиркомбінат» на посаді зливальника - розливальника, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника адвоката ОСОБА_9
встановив:
16.03.2024 близько 12 год. 30 хв., у ОСОБА_5 , котрий перебував на території комплексу відпочинку «У Дорофея» за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_10 , з мотивів помсти за відмову у продажі йому алкогольних напоїв, виник протиправний умисел спрямований на пошкодження майна зазначеного комплексу, шляхом його підпалу.
Реалізуючи свій протиправний умисел, переслідуючи мету умисного пошкодження чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_5 прослідував до дерев'яних альтанок, котрі знаходяться на території комплексу відпочинку «У Дорофея» за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_7 , де скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, діючи таємно, умисно, за допомогою газової запальнички здійснив підпал двох дерев'яних альтанок, а саме, їх покрівлі із соломи, внаслідок чого сталася пожежа, яка пошкодила солом'яний дах зазначених альтанок.
У результаті протиправних дій ОСОБА_11 потерпілому ОСОБА_7 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 86 674 (вісімдесят шість тисяч шістсот сімдесят чотири) гривні.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні вину у вчиненні злочину за пред'явленим обвинуваченням не визнав та пояснив, що 16.03.2024 зранку був на роботі, працює на «Ніжинському Жиркомбінаті», змінився о 08 годині ранку. Пішов на електричку сполученням Ніжин-Чернігів з колегою-сусідом ОСОБА_12 . Сів в потяг о 08.10-08.15 годині. Доїхав до станції Липів Ріг, приблизно о 09-й годині. Посеред дороги покурили з ОСОБА_13 і пішли кожен до свого дому. Додому він повернувся приблизно о 09.30-10.00 годині. Вдома жінка готувала обід, він приліг відпочити. Перед обідом об 11.00-11.30 годині вирішив сходити на комплекс відпочинку, з метою купити пляшку горілки, дитині морозива. Алкогольними напоями не зловживає. На роботі не притягувався до відповідальності за перебування у нетверезому стані, такого факту не було. Коли проходив біля альтанок горіла трава, за 35 метрів, пожежників він не викликав. Територія відділялася пагорбом, приблизно за 1.5 метри, альтанки було видно, їх дах. На комплексі він був 5 хвилин. Прийшов до будинку де продають спиртні напої та воду, там була мати потерпілого ОСОБА_14 . Він попросив продати горілку, вона відмовила. Приходив тверезий. Раніше відносин з сім'єю власників не мав, приходив на комплекс купатися, не платив, сварок не було. Спочатку власник запросив ходити купатися на комплекс відпочинку, не платити, потім почав вимагати оплати, відбувся конфлікт. Бесіда з ОСОБА_14 тривала 1-2 хвилини, погрози він не виказував, йому відмовили, він розвернувся і пішов. Повертався назад, горіла трава, жодних дій він не прийняв. ОСОБА_14 повинна була бачити траву, що горіла. Він прийшов додому, пообідав, алкогольних напоїв не вживав. Про пошкодження альтанок дізнався через 30 хвилин, коли прийшли власник комплексу і працівники поліції, почали його звинувачувати, що він підпалив дві альтанки, він заперечував. Далі всі пішли на комплекс, запропонували йому підійти до альтанки, він відмовився. Він ніде не бігав, спокійно пішов додому. Збитки не відшкодовував, так як цього не робив. Потерпілий погрожував йому із-за конфлікту, став вимагати оплати за відпочинок, казав, що його підставить, посадить, після цього, він перестав ходити на комплекс. Погроза була одноразовою. Коли він повертався з комплексу проходив не біля альтанок, вони були за пагорбом, пагорб довжиною 50 метри, висотою 30 метрів. Мати була біля будинку все бачила, вона його не проводила, він повернувся додому. Трава місцями горіла, місцями тліла. Потерпілий випалює траву кожної весни, в цьому році в березні випалював пагорб, в притул до альтанок. Надії не повідомляв про горіння трави. Комплексу вже 15 років, альтанки до цього не горіли, горіла баня, згоріла цілком, причин він не знає. Були неодноразові виклики пожежних.
Норми ст.22 КПК України визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а тому суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення або захисту. За практикою тлумачення Європейським судом з прав людини національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак, суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п.1 ст.6 (mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A №140, с.29, п.46).
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Частиною 1 ст.94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, підтверджується наданими та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами:
- показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який суду показав, що з обвинуваченим ОСОБА_5 вони сусіди по городу. Весною 2024 року, обвинувачений прийшов в їх будинок, про це повідомила йому мати. Він просив продати горілку, вона відмовила. Був в стані алкогольного сп'яніння, влаштував сварку, ображав мати образливими словами. Мати провела ОСОБА_5 до гори, далі там не видно, можливо підійти і підпалити альтанку. Мати бачила обвинуваченого за 50 метри від альтанки. Через 10 хвилин вийшла на вулицю, з будинку «битовки», і почала кричати, що щось горить, це ОСОБА_15 . Він теж вийшов з «битовки», побачив дим, горів дах альтанки. Дах альтанки солом'яний, зверху захисна штукатурка. Завдяки штукатурці вогонь не зайнявся одразу. Були пожежні відра, викликали пожежних. Він біг з відром до озера. Через 10-15 хвилин приїхали пожежники. Матері 80 років, вона сильно хвилювалася. На комплексі була пожежа в 2014 році, згоріло все господарство. Все в господарстві зробили своїми руками. По техніці безпеки все в нормі. ОСОБА_5 завжди коли вип'є агресивний, злий, коли тверезий він спокійний. В той день горів вогонь у сусідів за 50-100 метри, він не міг рознестися на альтанки. Відеоспостереження на комплексі немає, він не охороняється. Загальна площа комплексу 1,5 га. Він має акти на земельні ділянки, земельні ділянки зареєстровані. Дозвіл на розміщення альтанки не потрібен. Земляний вал є парканом комплексу. Будь яка особа може зайти на територію комплексу, комплекс діє цілий рік. Облік відвідувачів не ведеться, рахуються гроші. Ведеться облік бронювання альтанок. У день пожежі на комплексі нікого не було, лише він, мати і помічниця ОСОБА_14 . На території комплексу спиртні напої не продаються, відпочиваючи беруть спиртні напої з собою, це не заборонено. Він зареєстрований як ФОП з 2005 року, комплекс надає послуги з відпочинку. На території комплексу побудовано 2 бані, ставок, альтанки. Оренда альтанки коштує 1000 грн за цілий день. Паркан є лише сусідський. На території комплексу проживають 3 собаки, службові, вони ходять по території, вночі лають. Будинків на території комплексу багато, вони всі зареєстровані. Під час пожежі згоріло 2 альтанки, одна з них пошкоджена більше. Альтанки знаходяться за 100 метрів від «битовки», за 100 метрів від валу. Те, що до пожежі причетний ОСОБА_5 він знає зі слів матері, самого підпалу вона не бачила. Альтанки знаходяться з тильної сторони комплексу, одна за одною, 5-6 альтанок, ті що підпалили одна біля одної. Вал трохи нижчій за дах альтанки.
Показаннями свідків:
- ОСОБА_10 , яка суду показала, що вона є матір'ю потерпілого, обвинувачений ОСОБА_5 сусід. Після блокади вона проживає в дачному будиночку у сина, і допомагає йому по господарству. 16 березня 2024 року був сонячний день, вона була в будинку. Почула розмову сторонньої людини, вийшла на терасу. За 50 метрів на «бревні» сидів чоловік, розмовляв по телефону. Він підійшов до неї, вона його впізнала, це був ОСОБА_5 , він попросив налити йому 100 грам. Вона відмовила, так як він був вже дуже п'яний, хитався, мав не чітку мову. Сказала йому, щоб уходив, їй треба було працювати. Він не хотів уходити. Потім спитав ще раз, чи наллє, вона відмовила, ОСОБА_5 відповів: «тоді ви мене запам'ятаєте». Розмова тривала приблизно 15 хвилин. На комплексі є високий вал, він зайшов за нього, зник з поля зору, вона провела його поглядом. Прийшов син, вона йому розповіла ситуацію. Пройшло 5 хвилин, вона вийшла за будинок і побачила чорний дим, побігла до альтанки. Син побіг по відра і воду. Вона пішла в будинок, за 150 метри побачила ОСОБА_5 , вона сказала: « ОСОБА_15 , ти за це будеш відповідати». Вона викликали пожежну, поліцію та швидку. На території комплексу відвідувачів не було, собаки були зачинені в вольєрі. Вона впевнена, що це зробив ОСОБА_15 . Раніше ОСОБА_5 здійснював у них крадіжки, його спіймали, в поліцію не зверталися. Вона йому заборонила ходити на комплекс, півроку він не ходив. Вона була присутня на слідчому експерименті, підтверджує всі обставини експерименту. Вад зору не має, не могла сплутати ОСОБА_5 з іншою особою. Пройшло 5-7 хвилин між тим, як пішов ОСОБА_15 і вона побачила дим. Траву ще ніхто не палив. Альтанки стоять за 20 метрів від пагорбу. Від будинку до пагорба 100-150 метри. ОСОБА_16 вона впізнала візуально - по ході, він хитався, по одягу - темна куртка, окрім нього нікого не було на території комплексу. Не бачила, щоб ОСОБА_5 здійснював підпал. Сторонні особи можуть зайти на територію комплексу. Торгівля спиртними напоями на території не здійснюється.
- ОСОБА_17 , який суду показав, що працює в Ніжинському РУ ГУ ДСНС в Чернігівській області, виїжджав на місце пожежі. 16.03.2024 о 13.03 годині надійшло повідомлення на пульт частини про загорання 2 навісів, заявник була власниця чи працівник комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Виїхала група, він як інспектор для встановлення причини пожежі. Виїжджала одна пожежна автоцистерна, три чоловіки особового складу, один ствол пожежного гасіння. Було виявлено два очаги запалення, на двох навісах, розміром 4х3 метри, розташовані не близько, вогонь перекинутися не міг, було два осередки загорання. У гасінні пожежі приймала участь чергова група ДСНС, які ліквідували пожежу. Об'єкти постраждали частково приблизно на 20%. Як би пожежу не погасили пожежники, об'єкти були б повністю знищені. У навісах не було електрики і опалення, трава біля навісів не горіла, загорань поблизу не було. На місці працювала слідча група, встановлена причина загорання - підпал. Власниця повідомила, що за декілька хвилин до пожежі був конфлікт з ОСОБА_5 , він пішов, через кілька хвилин ОСОБА_10 повідомила, що помітила загорання навісів. Обвинуваченого він по прибуттю не бачив, але побачив коли приїхала слідча група в будинку, він був в стані алкогольного сп'яніння, чинив опір, його поведінка не відповідала обстановці. Коли його затримували, пропонував йому викликати працівників поліції, обвинувачений не орієнтувався, що на місці вже є працівники поліції. На місці події попередню причину пожежі визначили - можливо підпал. У 3-денний термін надається висновок, причина не є остаточною. В альтанках не було електромережі, тому цей варіант виключається. За пагорбами були сліди випаленої трави. Для того, щоб вогонь перекинувся, потрібна висока трава і сильний вітер. Був березень, трава була низька. Якби по траві перекинулася пожежа по низу, по пожежа почалася зі стовпчиків, але вони були цілі, слідів перенесення вогню не було. Вигорівша трава була за 30-40 метрів, на момент приїзду вона давно згасла, це старі сліди, загрози пожежі не було. Потоки повітря можуть занести іскру від тління. Це був березень, трава ще не така суха, від неї вчинити пожежу не так легко.
- ОСОБА_18 , яка суду показала, що працювала робітником по трудовому договору на комплексі «У Дорофея» Навесні 2024 року перебувала на території комплексу, відвідувачів не було. ОСОБА_5 бачила, після того як його привели працівники поліції. Вона йшла по дорозі біля озера, почула крик ОСОБА_19 , що горить. Глянула по ту сторону озера, звідки був дим. Вона підбігла, почала гасити одну альтанку, побачила, що горить друга альтанка. Вона зібрала відра і з озера гасили пожежу. Самі вони не змогли загасити пожежу. Викликали пожежну службу. Перед цим, вона заходила в кімнату адміністрації, ОСОБА_20 повідомила їй про ситуацію зі ОСОБА_15 , що він приходив, хотів алкоголь, йому вона відмовила, він погрожував. Вона пішла на територію займатися своїми справами, через деякій час сталася пожежа. Суха трава горіла в той день зранку, як вона йшла на роботу, трава тліла, це було далеко. Самого підпалу альтанок вона не бачила. Не бачила, щоб обвинувачений кричав на ОСОБА_21 . Альтанки гасили приблизно о 11-13 годині, вона, ОСОБА_22 і ОСОБА_20 . ОСОБА_5 був в стані алкогольного сп'яніння, це було видно по зовнішньому виду, поведінка його була не адекватна, він був агресивний.
Дослідженими письмовими доказами сторони обвинувачення:
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.03.2024, за яким прийнята усна заява від ОСОБА_7 , про те, що 16.03.2024 за адресою Вертіївської громади с.Липів Ріг сталося загорання двох навісів близько о 13.00, котрі умисно пошкодив ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за декілька хвилин до підпалу у нього виник конфлікт з моєю матір'ю ОСОБА_10 . Загальна сума збитків за два пошкоджені навіси 200.000 грн. (а.к.п.82);
- протоколом огляду місця події з фототаблицею до нього від 16.03.2024, за яким проведено огляд території, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 по факту пожежі на базі відпочинку «Зелена садиба у Дорофея» (а.к.п.83-86);
- актом про пожежу від 16.03.2024 за адресою: Ніжинський район, (Вертіївська ТГ), с.Липів Ріг, вул.ГПС-1,32, згідно якого, пожежею пошкоджено покрівлю навісу №1 по всій площі, покрівлю навісу №2 на площі 6 кв.м (а.к.п.96);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.03.2024, за яким свідок ОСОБА_10 впізнала особу котра підпалила навіси на території комплексу відпочинку «Зелена садиба у Дорофея» - ОСОБА_5 (а.к.п.97-99);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.03.2024, з відеозаписом до нього, за участі свідка ОСОБА_10 , яка перебуваючи на території комплексу відпочинку «Зелена садиба у Дорофея» розповіла та продемонструвала обставини виявлення нею пожежі альтанок та де саме та коли бачила на території комплексу ОСОБА_5 (а.к.п.100-104);
- висновком експерта від 21.03.2024 №СЕ-19/125-24/3691-Д з ілюстративною таблицею, за яким, слід пальця руки розмірами 16х33 мм, вилучений з поверхні газової запальнички під час проведення огляду місця події 16.03.2024 за адресою: Ніжинський район, с.Липів Ріг, садове товариство «Колосок», вул. СПГ-1,32 придатний для ідентифікації за ним особи, що його залишила. Сліди рук розмірами 18х33 мм, 6х9 мм, вилучені з поверхні газової запальнички під час проведення огляду місця події 16.03.2024 за адресою: Ніжинський район, с.Липів Ріг, садове товариство «Колосок», вул. СПГ-1,32 непридатні для ідентифікації за ними особи (осіб), що їх залишила (залишили). Слід пальця руки розмірами 16х33 мм залишений безіменним пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.к.п.134-142);
- висновком про причину виникнення пожежі від 18.03.2024 головного інспектора відділу ЗНС Ніжинського РУГУ ДСНС України у Чернігівській області ОСОБА_24 з фото таблицею до нього, за яким ймовірна причина виникнення пожежі двох навісів, яка виникла 16 березня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_4 - підпал (а.к.п.143-148);
- висновком експерта від 30.04.2024 №СЕ-19/125-24/3867-БТ з додатками, за якими вказано перелік пошкоджень 2 альтанок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що виникли внаслідок пожежі та її гасіння, яка мала місце 16 березня 2024 року наведено в дослідницькій частині висновку експерта. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень, які виникли внаслідок пошкодження 2 альтанок складають 93 143 гривні з ПДВ. Розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі 2 альтанок, станом на 16.03.2024 складає 86 674 гривні з ПДВ ( а.к.п.150-159);
- висновком експерта від 26.04.2024 №СЕ-19/125-24/4252-ПТ за яким на пожежі двох альтанок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , є три незалежні одна від одної осередки (первинні вогнища) пожежі, два з яких знаходяться в альтанці №1 з тильної її сторони у правому та лівому нижніх кутах покриття, а третій в альтанці №2 з тильної її сторони у центральній нижній частині покриття. Джерелом запалювання пожежі в двох альтанках став відкритий огонь (вогонь сірника, запальнички, недопалку, гніту, тощо). Причиною виникнення пожежі в двох альтанках стало занесення стороннього джерела запалення (у вигляді відкритого вогню сірника, запальнички, гніту та ін.) в осередки пожежі (а.к.п.161-171);
У судовому засіданні також були досліджені документи, надані стороною обвинувачення, що стверджують допустимість доказів, здобутих у ході досудового розслідування:
- витяг з ЄРДР від 16.03.2024 за №12024270380000237 (а.к.п.78);
- постанови про призначення групи слідчих від 16.03.2024 та групи прокурорів від 17.03.2024 (а.к.п.79,80);
- рапорт про надходження повідомлення зі служби 102, що 16.03.2024 о 13.00 за адресою:Ніжинський район, с.Липів Ріг, вулиця невідома, у комплексі «Зелена садиба у Дорофея» підпалили будинок, заявник ОСОБА_10 (а.к.п.81);
- постанова про визнання предметів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 16.03.2024 та квитанція прийому речових доказів №123/2024 (а.к.п.8,87);
- протоколи затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 16.03.2024 про затримання ОСОБА_5 16.03.2024 о 17.30 год та роз'яснення права на захист від 16.03.2024 (а.к.п.122-123,124);
- повідомлення про підозру від 17.03.2024, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 10.05.2024 (а.к.п.125-127, 171-173);
- доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих -розшукових) дій від 17.03.2024 та рапорт о/у ВКП Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_25 , щодо допиту дружини ОСОБА_26 (а.к.п.128,129);
- запит та супровідний лист про направлення дактилокарти ОСОБА_5 (а.к.п.130-131);
- постанова про призначення судової трасологічної експертизи від 17.03.2024 (а.к.п.132);
- довідки про витрати на проведення експертиз (а.к.п.133,149,160);
Надані потерпілим документи:
- договір дарування земельної ділянки від 25.04.2012 (а.к.п.91);
- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, щодо реєстрації права власності садового будинку за адресою АДРЕСА_2 , 26.04.2021 за ОСОБА_7 ( а.к.п.92-93);
- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, щодо реєстрації права власності садового будинку за адресою АДРЕСА_2 , 19.05.2011 за ОСОБА_7 (а.к.п.94-95).
У судовому засіданні також була допитана свідок сторони захисту ОСОБА_26 , яка суду показала, що є дружиною обвинуваченого. 16.03.2024 був вихідний день, вона перебувала вдома, чоловік працював в нічну зміну на «Жиркомбінаті», повертався додому разом з ОСОБА_27 електропотягом до станції Липів Ріг, приїхав зранку приблизно о 10 годині. Вони спілкувалися по телефону, коли він йшов додому. Коли він прийшов, вона займалася власними справами, чоловік повідомив, що піде відпочине, дитина гралася. На обід чоловік сказав, що піде на комплекс щось купить на обід, може горілку, повернувся і повідомив, що йому нічого не продали. Вони пообідали. Залаяли собаки, чоловік вийшов на двір, прийшли господар комплексу з працівниками поліції та сказали, що чоловік був на комплексі і підпалив альтанки. Чоловік заперечував. Вони пішли з працівниками поліції і чоловіком на комплекс. Через деякій час вона теж пішла на комплекс. Їй повідомили, що чоловіка забрали в відділ поліції. ОСОБА_28 почав кричати, що посадить чоловіка в тюрму або відправить на фронт. Раніше вони товаришували, ОСОБА_28 пропонував відпочивати на комплексі безкоштовно, згодом відносини змінилися, гроші його спортили. Вона питала у ОСОБА_10 чи бачила вона підпал, вона відповіла, що не бачила. Улік на той час не було. Чоловік палить давно, користується сірниками. Далі вона пішла додому. Пізніше, в цей день, приїхали двоє працівників поліції, питали про чоловіка, самі писали покази, вона відмовилася їх підписувати, так як вони не відповідали дійсності. Чоловік в той день був тверезий, спиртних напоїв не вживав, вживає рідко. Їй не відомо, що його притягували до дисциплінарної відповідальності за перебування на робочому місці у нетверезому стані. Комплекс знаходиться за 250-300 метрів від їх будинку, вони сусіди. У той день горіла суха трава, поряд з комплексом, приблизно за 10 метрів від комплексу. Впевнена, що чоловік не вчиняв злочину.
Оцінка достовірності показань свідка, це процес, який відбувається в ході проведення судового розгляду справи і залежить від характеру його показань, прогалин в обґрунтуванні, логічність викладу показань тощо, від особи свідка, що має значення для оцінки його показань - наявність зацікавленості, в результатах провадження, службових, родинних взаємин з іншими учасниками процесу, його психологічні особливості, здатність сприймати і давати правдиві показання, репутація свідка, характеристика як члена суспільства тощо, від співвідношення показань свідка з іншими доказами у провадженні з метою з'ясування суперечностей або узгодженостей між ними.
Так, показання потерпілого та свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_17 та ОСОБА_10 повністю узгоджуються між собою і іншими належними та допустимими доказами зібраними та оголошеними в судовому засіданні. Причин оговорити обвинуваченого з їхньої сторони судом не встановлено.
Доводи сторони захисту про недопустимість як доказів показань свідка ОСОБА_18 та потерпілого ОСОБА_7 , як таких, що надані із чужих слів, а саме зі слів свідка ОСОБА_10 , є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.97 КПК України показаннями з чужих слів є висловлювання щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи. Таким чином, показанням із чужих слів буде твердження про існування певного факту, який особа не сприймала особисто, а дізналася про нього зі слів іншої особи.
Для визначення того, чи є показання, в яких передаються висловлювання іншої особи, показаннями з чужих слів у значенні ст.97 КПК України, необхідно встановити, чи надаються або використовуються ці висловлювання іншої особи для доведення існування того факту, про який стверджується в цьому переданому висловлюванні. Показання, які містять висловлювання іншої особи, надані з іншою метою, наприклад, для доведення того, що інша особа висловилася саме так за певних обставин, не можуть вважатися показаннями з чужих слів відповідно до ст.97 КПК України, оскільки у такому разі вони є повідомленням про факт висловлювання, який свідок безпосередньо спостерігав (див. постанову ВС у справі №441/845/17 від 19.11.2019).
Як убачається із досліджених судом доказів, доведеність вчинення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, ґрунтуються не лише на твердженнях, переказаних згаданими свідком та потерпілим щодо підпалу майна. Свідок та потерпілий хоча особисто і не бачили факт вчинення ОСОБА_5 дій щодо підпалу, однак від ОСОБА_10 , одразу після вчинених таких дій, дізналися про обставини цього кримінально-караного діяння, а також надали показання як щодо обставин, про які їм стало відомо від вказаного свідка, так й щодо подій, про які вони були безпосередньо обізнані. Крім того, ці обставини суд установив на підставі інших досліджених під час судового розгляду доказів.
Таким чином, ці показання можуть бути визнані допустимими з урахуванням критеріїв, передбачених п.п.3,4 ч.2 та ч.6 ст.97 КПК України.
З огляду на це, суд відхиляє доводи захисника, що стосуються використання судом показань із чужих слів.
Аналізуючи показання свідка сторони захисту, суд зазначає, що останні не спростовують сукупність досліджених в судовому засіданні доказів.
Щодо заяви сторони захисту про недопустимість досліджених в ході розгляду кримінального провадження доказів, судом встановлено таке.
Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ч.1 ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Захисник стверджує, що огляд місця події від 16.03.2024 був проведений без законних на те підстав.
За ст.30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, установлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду й обшуку.
Відповідно до вимог ст.13 КПК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім як у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім як у випадках, установлених ч.3 цієї статті.
Вказані вище законодавчі гарантії щодо недоторканності житла чи іншого володіння особи спрямовані на реалізацію захисту прав особи від зловживань правоохоронних органів, які здійснюють проникнення. Ці гарантії забезпечують насамперед дотримання прав саме володільця/користувача вказаним житлом чи майном, а не третіх осіб, які до цього житла чи майна не мають ніякого відношення (див. постанови ВС від 18.07.2022 у справі № 698/937/13-к; від 20.11.2023 у справі № 359/10291/19 та інші).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що огляд житла чи іншого володіння особи проводиться на підставі ухвали слідчого судді лише за відсутності згоди особи, яка ним володіє. Відповідно, наявність згоди особи - володільця житла чи іншого володіння на проведення такого огляду не потребує подальшого узаконення в порядку ч.3 ст.233 КПК України. Надання особою згоди на огляд житла чи іншого володіння, уже саме по собі передбачає проникнення у нього, оскільки без цього, не передбачається можливим досягнення мети самого огляду.
Сторона захисту не навела жодних доводів на обґрунтування того, як проведення слідчим огляду місця події на території садового товариства «Колосок», вплинуло на права недоторканності житла чи іншого володіння. Водночас суд бере до уваги те, що матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про те, що володілець або власник земельної ділянки за місцем розташування вказаного вище Товариства, як під час досудового розслідування, так і судового розгляду скаржилися про порушення їх прав у цьому аспекті.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що земельна ділянка, де розташовані альтанки та здійснювався огляд місяця події 16.03.2024, належить на відповідній правовій підставі потерпілому ОСОБА_7 .
За таких обставин суд відхиляє такі доводи захисту.
Доводи захисника про недопустимість доказу - висновку експерта від 21.03.2024 №СЕ-19/125-24/3691-Д, отриманого в результаті відібрання слідів папілярних узорів (біологічних зразків) для експертизи, з мотивів отримання цих відбитків у ОСОБА_5 коли він був у статусі свідка, оскільки відібрання відбитків відбулося 16.03.2024, а повідомлення про підозру йому було повідомлено 17.03.2024, є безпідставними.
Так, п.п.3,4 ч.2 ст.87 КПК України передбачено, що суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист, отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права. Згідно ч.3 вказаної статті недопустимими є докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
Встановлення причетності особи до вчинення злочину (відібрання зразків для проведення експертизи, пред'явлення її для упізнання іншим особам тощо) з подальшим пред'явленням їй підозри нормами КПК України не заборонено. Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеним в постановах ККС ВС від 02.04.2020 у справі №415/1864/14-к; від 26.01.2021 у справі №236/4268/18; від 26.10.2022 у справі №317/3345/20; від 29.03.2023 у справі №472/827/20.
Суд також не погоджується з позицією захисту в частині віднесення відбитків пальців рук до біологічних зразків та вважає її власним тлумаченням наведеного поняття, яке є помилковим.
Під біологічними зразками слід розуміти елементи анатомічної будови людини її організму, які підлягають безпосередньому експертному дослідженню. Відбитки ж пальців рук людини не є біологічними зразками, оскільки це слід, який залишається пото-жировими виділеннями людини, але пото-жирові виділення, які є біологічними зразками, при цьому не досліджуються. Тому відібрання відбитків пальців рук здійснюється у відповідності до ч.1 ст.245 КПК України.
Стороною захисту не заперечено того факту, що обвинувачений надав працівнику поліції можливість отримати у нього відбитки пальців рук, або що заповнена дактилоскопічна карта на ім'я ОСОБА_5 , містить не його відбитки пальців рук.
Натомість, зі скаргами з приводу незаконності досудового розслідування чи порушення прав обвинуваченого в установленому порядку, ні в прокуратуру, ні до суду, сторона захисту не зверталася.
Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що зібрані та досліджені в ході судового розгляду докази, які покладені в основу вироку, є належними, допустимими, достовірними і достатніми, та у своїй сукупності викривають обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Невизнання обвинуваченим своєї вини, твердження сторони захисту про його непричетність до вчинення підпалу, суд розцінює як спосіб захисту обвинуваченого, спрямований на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.
Дії обвинуваченого кваліфіковані правильно за ч.2 ст.194 КК України, як умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд бере до уваги положення ст.50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, положення ст.65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст.ст.66,67 КК України, судом не встановлено.
Отже, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, особу обвинуваченого, одружений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно працевлаштований, негативні характеристики за місцем проживання та роботи відсутні, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, його вік, до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Крім того, при призначенні покарання суд враховує обставини вчинення злочину, а саме намір знищити та пошкодити майно шляхом підпалу, а також його поведінку після підпалу, а саме залишення місця події та можливість настання непередбачених наслідків вразі не ліквідації вогнища пожежі.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про призначення останньому покарання у виді позбавлення волі у мінімальних межах встановлених санкцією інкримінованої статті, не вбачаючи підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням або застосування ст.69 КК України.
Саме таке покарання дасть можливість обвинуваченому оцінити свої дії, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Досудова доповідь має рекомендаційний характер, яку суд може врахувати, виходячи зі своїх дискреційних повноважень.
Судом до розгляду у межах кримінального провадження було прийнято цивільний позов, в якому заявлено вимоги про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_7 у відшкодування майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенням - 86 674 грн., моральної шкоди - 20 000 грн., упущеної вигоди - 40 000 грн., та витрати на правничу допомогу - 8 000 грн.
Потерпілий ОСОБА_7 та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав.
Відповідно до вимог ч.ч.1,3,5 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
За вимогами ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.
Згідно ч.2 ст.22 ЦК України збитки включають втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки (damnum emergens)) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода (lucrum cessans)).
Реальними збитками підкреслюється наявність фактичних втрат майнової сфери потерпілої особи.
Згідно приписів ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичній особі відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, заявлені представником потерпілого в інтересах потерпілого ОСОБА_7 позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 86 674 грн., суд вважає законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, враховуючи викладене, задовольняє їх у повному обсязі.
Другою складовою збитків є упущена вигода, як рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення (див. постанову ВС від 13.12.2018 у справі №923/700/17).
Упущена вигода - це втрати очікуваного приросту в майні, на підставі беззастережних доказів реальної можливості їх отримання, у разі недопущення правопорушення.
При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися відомості, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання винагороди, якби зобов'язання було виконано боржником у належний спосіб. Дохід не може бути абстрактним, адже для відшкодування упущеної вигоди повинні враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для його отримання (див. постанову ВС від 30.03.2021 у справі №908/2261/17).
Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.
Оскільки потерпілим ОСОБА_7 належними та допустимими доказами не доведено існування упущеної вигоди, не доведено відповідними доказами реальної можливості отримання прибутків в сумі 40 000 грн., тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Отже, враховуючи обставини кримінального провадження, суд вважає, що неправомірними діями ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 була заподіяна моральна шкода, яка полягає у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна.
Разом з тим, дотримуючись принципу розумності та справедливості, суд вважає, достатнім розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов'язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на таку допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст.91 КПК України).
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений з адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
З огляду на додані до позовної заяви документи, що підтверджують понесені потерпілим витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн, зазначена вимога також підлягає задоволенню.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у виді особистого зобов'язання втратив свою силу.
Питання про долю речових доказів, суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Судові витрати відповідно до ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирати.
Строк покарання обчислювати із дня затримання ОСОБА_5 у порядку виконання цього вироку.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експертів, в сумі 27 262 (двадцять сім тисяч двісті шістдесят дві) грн 08 коп.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ., РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , матеріальну шкоду в сумі 86 674 (вісімдесят шість тисяч шістсот сімдесят чотири) грн., моральну шкоду в сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн., витрати на правничу допомогу у сумі 8 000 (вісім тисяч) грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Речовий доказ - запальничку сірого кольору, запаковану до спецпакету №WAR1154404, після набрання вироку законної сили - знищити.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1