Справа № 683/1402/25
2/683/940/2025
23 червня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Завадської О.П.
секретаря Бадаєвої Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
встановив:
У травні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (надалі ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 (надалі відповідач/позичальник) про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №5235-3239-1 від 15 січня 2024 року в розмірі 50625,00 грн, судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 15 січня 2024 року між сторонами укладено кредитний договір №5235-3239-1, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5000,00 грн, строком на 365 днів до 14 січня 2025 року, шляхом переказу на її платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану АТ «А-БАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912, 5% річних).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб - сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідачки з Умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким вона ознайомилася перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «ФК «Процент», викладені для загального доступу в мережі Інтернет на сайті https://procent.com.ua/uk/about_us.
Відповідачка зареєструвалась на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua, для чого пройшла ідентифікацію та верифікацію особи (заповнивши анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилась з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснила акцептування кредитного договору шляхом підписання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Сума кредиту по укладеному кредитному договору була перерахована на платіжну карту відповідачки, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів або іншим способом за правилами міжнародних платіжних систем.
Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 983724 направлявся відповідачці 15 січня 2024 року шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений у кредитному договорі та ІТС.
Кредитний договір був підписаний 15 січня 2024 року шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 983724 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі інтернет https://procent.com.ua.
Кредитні кошти були відправлені відповідачці 15 січня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «А-БАНК», що підтверджується довідкою.
В межах строку кредитування відповідачка була зобов'язана сплачувати проценти періодичними платежами кожні 20 днів. 14 січня 2024 року відповідачка зобов'язана була повернути кредит та проценти за користування кредитом. Однак, відповідачка своєчасно кредитні зобов'язання не виконала, тому станом на 30 квітня 2025 року у неї виникла заборгованість в загальному розмірі 50625,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом; 45625,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 15 січня 2024 року по 14 січня 2025 року, що нараховані за ставкою 2,5 % (п. 1.2 кредитного договору) за кожен день користування кредитом (912,5% річних) та графіку платежів.
Представник позивача в позовній заяві просив розглядати справу без його участі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, хоч про день та час розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, відзив на позов, заяв, клопотань не подавала.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 червня 2025 року постановлено заочний розгляд справи.
Оскільки сторони в судове засідання не з?явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 15 січня 2024 року між сторонами укладено кредитний договір №5235-3239-1, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5000,00 грн, строком на 365 днів до 14 січня 2025 року, шляхом переказу на її платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану АТ «А-БАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912, 5% річних).
Відповідно до п. 1.3. кредитного договору періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.
Відповідно до п.п. 2.4.1. кредитного договору позичальник зобов'язується у встановлений строк (п. 1.3. Кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 9 цього договору у строки відповідно до графіку визначеному у додатку №1. Нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника до дня повернення суми кредиту, визначеної у додатку 1 цього договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений в пункті 9 цього договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п.4.1-4.2 кредитного договору).
Відповідно до п. 4.4 кредитного договору, у разі прострочення з оплати чергового платежу нарахування процентів за кредитом, позичальник зобов'язаний протягом 20 календарних днів сплатити заборгованість по простроченим нарахованим процентам, строк платежу яких настав, а також фактично нараховані проценти за користування кредитом станом на дату оплати.
Кредитний договір був підписаний 15 січня 2024 року шляхом введення позичальником електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 983724 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі інтернет https://procent.com.ua.
Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 983724 направлявся відповідачці 15 січня 2024 року шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений у кредитному договорі та ІТС.
Також 15 січня 2024 року за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 983724 ОСОБА_2 підписала додатки № 1, № 2, № 3 до кредитного договору, в яких викладені таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графік платежів та реальна річна процентна ставка за договором, надано згоду на обробку персональних даних і відступлення права вимоги, а також вказаний контактний номер телефону ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ).
На підтвердження укладення кредитного договору №5235-3239-1 від 15 січня 2024 року, окрім самого договору, позивач надав витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://procent.com.ua, який містить хронологію дій щодо укладення кредитного договору, а також Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «ФК «Процент».
Кредитні кошти були відправлені відповідачці 15 січня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_3 , емітовану AKTSENT BANK, що підтверджується довідкою платіжного сервісу «FONDY» (ТОВ «ФК «Елаєнс» від 29 квітня 2025 року).
З детального розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка жодних сплат по кредиту не здійснювала. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором заборгованість ОСОБА_2 станом на 30 квітня 2025 року складає в загальному розмірі 50625,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом; 45625,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 15 січня 2024 року по 14 січня 2025 року, що нараховані за ставкою 2,5 % (п. 1.2 кредитного договору) за кожен день користування кредитом (5000,00 грн х 2,5% х 365 дні).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору №5235-3239-1 від 15 січня 2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_2 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Даний кредитний договір містить паспортні дані відповідачки, її РНОКПП, відомості щодо адреси місця реєстрації, електронної адреси та номеру телефону. Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_2 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.
Отже, відповідачка уклала із ТОВ «ФК «Процент» електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором 983724), виконуючи алгоритм дій, які необхідно вчинити особі, яка укладає в електронній формі кредитний договір із ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ», а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кредитний договір є чинним, недійсним судом не визнаний.
З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2021 у справі № 607/11746/17).
Пунктом 1.7 кредитного договору передбачено, що товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється через платіжний сервіс FONDY (ТОВ «ФК «Елаєнс») або іншим способом.
Кредитні кошти були відправлені відповідачці 15 січня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «А-БАНК», що підтверджується довідкою з платіжного сервісу «FONDY» (ТОВ «ФК «Елаєнс» від 29 квітня 2025 року). Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_2 кредитних коштів у сумі 5000,00 грн.
На спростування заявленого розміру кредитної заборгованості, відповідачкою не надано до суду контррозрахунку суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити, чи інший доказ про невірність нарахованої позивачем заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитними коштами. Відповідачка не надала суду будь - яких доказів, які б свідчили про повернення нею тіла кредиту чи сплату відсотків за користування кредитними коштами у будь - якій частині.
Виходячи з викладеного, встановивши укладення між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_2 15 січня 2024 року кредитного договору, перерахування відповідачці кредитних коштів, відсутність сплати боргу, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заявленої кредитної заборгованості.
Щодо витрат на правову допомогу.
Матеріали справи свідчать про те, що інтереси ТОВ «ФК «Процент» представляв адвокат Руденко К.В. на підставі договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року та довіреності від 03 червня 2024 року.
Пунктом 3.1. вказаного договору передбачено, що вартість послуг виконавця становить 9000,00 грн за складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника.
Як вбачається з акту приймання - передачі наданих послуг № 18 від 28 лютого 2025 року до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, адвокатом Руденком К.В. надано ТОВ «ФК «Процент» послуги з підготовки позовних заяв про стягнення заборгованості по боржникам згідно реєстру № 1 від 28 лютого 2025 року вартістю 100000,00 грн.
З витягу з реєстру № 1 до вказаного акту приймання - передачі наданих послуг №18 від 28 лютого 2025 року вбачається, що у відповідності до умов договору виконавець Руденко К.В. підготував позовну заяву про стягнення заборгованості з боржника замовника ТОВ «ФК «Процент» - ОСОБА_2 за кредитним договором №5235-3239-1 від 15 січня 2024 року та клопотання про витребування доказів, вартість - 9000,00 грн; склав адвокатський запит про витребування доказів по боржнику ОСОБА_2 за кредитним договором №5235-3239-1 від 15 січня 2024 року, вартість - 1000,00 грн. Загальна кількість складених позовних заяв становить 10 штук, вартість 100000,00 грн.
Оплата ТОВ «ФК «Процент» вказаних послуг адвокату Руденку К.В. підтверджується платіжною інструкцією №1937 від 28 лютого 2025 року АТ «Сенс Банк» на суму 100000,00 грн.
У позовній заяві товариством вказано, що ним понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, та ця сума входить до орієнтовного розрахунку судових витрат.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
З урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів, наявності сталої судової практики, складання позовної заяви та клопотання про витребування доказів не потребувало від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу. При цьому, суд бере також до уваги, що у провадженні адвоката перебувають аналогічні справи за позовами товариства до інших осіб, що підтверджується актом приймання - передачі наданих послуг від 28 лютого 2025 року, тобто процесуальні документи у таких справах є типовими.
Враховуючи наведене, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Процент» судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» необхідно стягнути 2422,40 грн судового збору.
На підставі ст. ст. 509, 526, 546, 612, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (ЄДРПОУ 41466388, місце знаходження: бульвар Вацлава Гавела, 4 м. Київ) заборгованість станом на 30 квітня 2025 року за кредитним договором №5235-3239-1 від 15 січня 2024 року в розмірі 50625,00 грн, що складається з: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом; 45625,00 - заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам за період з 15 січня 2024 року по 14 січня 2025 року включно.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (ЄДРПОУ 41466388, місце знаходження: бульвар Вацлава Гавела, 4 м. Київ) 2422,40 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (ЄДРПОУ 41466388, місце знаходження: бульвар Вацлава Гавела, 4 м. Київ) 3000,00 грн витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ», місце знаходження: 03124, бульвар Вацлава Гавела, 4 м. Київ, код ЄДРПОУ 41466388;
відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя