Справа № 650/6336/24
провадження № 2/650/308/25
15 травня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,
за участю секретаря - Завістовської Л.А.,
представника позивача - Андріяшевої І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся представник - адвокат Андріяшева Ірина Михайлівна, до Фермерського господарства «ЮКОС І К», про розірвання договору оренди землі,
Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить розірвати договір оренди землі від 30 квітня 2014 року, площею 7,265 га, кадастровий номер 6520688400:02:001:0026, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «ЮКОС І К», зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 5549860 від 30.04.2014 року.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив такі доводи та обґрунтування.
Позивач є власником земельної ділянки площею 7,265 га, кадастровий номер 6520688400:02:001:0026, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Шляхівської селищної ради Бериславського району Херсонської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІV-ХС №?003930 від 11 липня 2002 року та записом №?4651557 в Державному реєстрі речових прав від 11 лютого 2014 року.
30 квітня 2014 року між позивачем і Фермерським господарством «ЮКОС І К» було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, який зареєстровано в Державному реєстрі прав, номер запису про інше речове право 5549860 від 30.04.2014 року. 23 грудня 2019 року між тими ж сторонами укладено додаткову угоду, якою змінено строк дії договору до 31 грудня 2030 року. Відомості про право власності та оренди підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав, №?406676823 від 04 грудня 2024 року.
За умовами пункту 9 договору оренди, орендна плата становить 12?303,28 грн щорічно, за вирахуванням податків, а згідно з пунктом 11 договору сплата має здійснюватися в листопаді-грудні кожного року. Відповідно до пункту 14 договору, у разі прострочення платежу нараховується пеня - 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення. Відповідно до абзацу 5 частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати.
Відповідач, незважаючи на взяті на себе зобов'язання, орендну плату за 2022 та 2023 роки не сплатив, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми нарахованого доходу станом на 02 жовтня 2024 року. Внаслідок невиплати орендної плати позивач значною мірою позбавлений доходу, на який об'єктивно розраховував при передачі землі в оренду. Неодноразові спроби зв'язатися з відповідачем не дали результату: на дзвінки не відповідають, про причини несплати не повідомляють, що і стало підставою для звернення до суду.
Крім того, з загальнодоступних джерел позивачеві стало відомо, що керівник відповідача ОСОБА_2 обвинувачується у пособництві державі-агресору (справа №?954/599/24, ч.?4 ст.?111-1, ч.?1 ст.?111-2 КК України), що підтверджується повідомленням про підозру та скріншотом з сайту «Миротворець». Також, за інформацією Бериславської міської військової адміністрації, відповідач не веде діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції.
Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України, до оренди земельних ділянок застосовуються положення спеціального закону. Відповідно до частини першої статті 626 та статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання, а зобов'язання мають виконуватись належним чином (стаття 526 ЦК України). У разі порушення зобов'язань допускається їх припинення, зокрема шляхом розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України). Істотним визнається порушення, внаслідок якого інша сторона позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.
Позивач обґрунтовує свою вимогу посиланням на статті 1, 13, 21, 24, 31 Закону України «Про оренду землі», згідно з якими недотримання умов договору, зокрема щодо своєчасної сплати орендної плати, є підставою для розірвання договору. Так, у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено припинення права користування землею в разі систематичної несплати орендної плати. Частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі» також передбачає дострокове розірвання договору в разі невиконання обов'язків за договором.
Оскільки місце виконання грошового зобов'язання не визначено договором, то згідно зі статтею 532 ЦК України, орендна плата мала вноситися за місцем проживання орендодавця, тобто позивача. При неможливості здійснення такого платежу відповідач мав внести її в депозит нотаріуса згідно зі статтею 537 ЦК України. Станом на дату подання позову відповідач не виконав жодного із зазначених обов'язків.
Відповідно до розрахунку заборгованості з орендної плати, заборгованість за 2022 та 2023 роки становить 20?313,85 грн, а сума пені - 10?690,38 грн (з урахуванням ПДФО та військового збору). Позивач наголошує, що орендна плата є для нього стабільним джерелом доходу, і її несплата є істотним порушенням умов договору.
З урахуванням частини другої статті 16 ЦК України, припинення правовідносин є одним із способів захисту цивільних прав. Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди може бути розірваний за рішенням суду.
На підтвердження правових висновків позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №?912/1385/17, постанову Верховного Суду від 11.10.2017 у справі №?6-1449цс17, а також постанову Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №?183/262/17, які підтверджують можливість розірвання договору оренди у випадку систематичного невнесення орендної плати.
У відзиві поданому представником відповідача 18 березня 2025 року ОСОБА_3 останній зазначив, що позовні вимоги про розірвання договору оренди землі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наявність обставин, які виключають вину відповідача у невиконанні обов'язку щодо сплати орендної плати.
Як зазначено у відзиві, територія, на якій розташована орендована земельна ділянка (кадастровий номер 6520688400:02:001:0026), з 24 лютого 2022 року перебуває у зоні бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №?75 та наказом №?309 від 22 грудня 2022 року, згідно з якими Бериславська міська територіальна громада, за винятком окремих населених пунктів, визначена як така, на території якої ведуться (велися) бойові дії або яка є тимчасово окупованою. Земельна ділянка, що є предметом договору оренди, фактично є замінованою, що унеможливлює її використання. На підтвердження цього відповідачем додано копії звернення до ДСНС щодо розмінування та відповідь, з якої вбачається, що на дату звернення розмінування зазначеної ділянки неможливе.
У зв'язку з цим, представник відповідача послався на положення частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Як вказано у відзиві, така правова позиція підтверджується сталою судовою практикою Верховного Суду, зокрема постановами у справах №?914/1248/18, №?910/8040/20, №?910/13158/20 та інших, у яких зазначено, що наявність об'єктивної неможливості використання орендованого майна через обставини, які не залежать від волі наймача, є підставою для звільнення від обов'язку сплачувати орендну плату.
Також представник відповідача наголосив, що використання земельної ділянки в умовах наявності бойових дій та мінної небезпеки створює реальну загрозу життю і здоров'ю працівників, а відповідно до статті 3 Конституції України, життя і безпека людини визнаються найвищою соціальною цінністю.
На підтвердження наявності обставин непереборної сили відповідач також навів положення Указу Президента України №?64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та лист Торгово-промислової палати України №?2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, в якому ТПП України офіційно визнала військову агресію Російської Федерації форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) для суб'єктів господарювання. Як вказано у відзиві, ці обставини є надзвичайними та невідворотними і об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань за договорами, у тому числі зобов'язання щодо сплати орендної плати.
Крім того, представник відповідача стверджує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, який не веде до відновлення порушеного права. Вказано, що відповідно до статті 17 ЦПК України та правових позицій, висловлених у постанові Верховного Суду від 14 травня 2024 року у справі №?357/13500/18, розірвання договору оренди є субсидіарним засобом захисту і застосовується лише у разі неможливості досягти мети договору іншим способом, зокрема шляхом стягнення заборгованості. Відповідач зазначає, що позивач не довів неможливість відновлення свого права шляхом стягнення орендної плати та не надав доказів того, що без розірвання договору він значною мірою позбавлений того, на що розраховував при його укладенні.
Окремо відповідач вказує, що у певних випадках орендна плата за договором оренди сплачувалася наперед, однак наразі, з огляду на бойові дії у місті Берислав, де зареєстрований відповідач, встановити обставини сплати (чи несплати) такої плати неможливо.
У відповіді на відзив, поданій 18 березня 2025 року представником позивача Андріяшевою І.М., зазначено, що доводи, викладені у відзиві відповідача, не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами та не спростовують тверджень, наведених у позовній заяві.
У відповіді наголошено, що відповідач, посилаючись на замінування території, у тому числі наданий ним лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області, не довів факту замінування саме тієї земельної ділянки, яка є предметом договору оренди землі від 30 квітня 2014 року з кадастровим номером 6520688400:02:001:0026. Представник позивача вказує, що зазначений лист ДСНС носить загальний характер, не містить ні кадастрового номера, ні конкретного місця розташування, ні графічного плану або географічних координат, які б уможливлювали ототожнення замінованої території із спірною ділянкою. Відтак, вказаний лист не є належним доказом на підтвердження обставин, на які посилається відповідач.
Крім того, у відповіді акцентується увага на тому, що відповідач не надав жодного сертифіката Торгово-промислової палати України, виданого безпосередньо на його ім'я, який би засвідчував настання обставин непереборної сили у конкретному зобов'язанні - виконання обов'язку щодо сплати орендної плати. Лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, на який посилається відповідач, не містить жодного посилання на відповідача як суб'єкта господарювання, не вказує на жодне конкретне зобов'язання і є лише загальним інформуванням про факт введення воєнного стану. Представник позивача зазначає, що відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», належним доказом обставин непереборної сили є саме сертифікат, виданий конкретному суб'єкту господарювання у зв'язку з неможливістю виконання певного зобов'язання, що в даному випадку відсутній.
Далі у відповіді детально викладено обставини, які спростовують твердження відповідача про фактичну неможливість використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Зокрема, представником позивача зазначено, що в межах території, де розташована спірна земельна ділянка, у 2022-2023 роках здійснювався сільськогосподарський обробіток. У документі зазначено, що відповідно до відкритих джерел, зокрема супутникових знімків, опублікованих на платформі www.landsat.com.ua, а також аналітики індексу NDVI (індекс вегетації) на платформі eos.com/crop-monitoring, на значній частині сільськогосподарських угідь у межах Бериславської міської територіальної громади, включно з місцевістю, де розташована спірна ділянка, фіксуються сліди обробітку ґрунту, вегетаційної активності та сезонної динаміки рослинності, що є типовими ознаками проведення посівних і збиральних кампаній.
Як наголошується у відповіді, надані представником позивача дані свідчать про відсутність загальної непридатності території до сільськогосподарського використання. Відповідно, доводи відповідача про суцільне замінування чи повну неможливість користування землею через обставини непереборної сили - є безпідставними. Представник позивача зазначає, що навіть у випадку часткової непрацездатності земель, орендар повинен був ініціювати відповідні переговори, інформувати орендодавця, або вжити заходів до розірвання чи призупинення дії договору в установленому законом порядку. Водночас, відповідач не надав жодного письмового повідомлення, заяви, звернення або доказу, що свідчить про комунікацію з орендодавцем чи про спробу урегулювати договірні зобов'язання.
У відповіді також зазначено, що відповідач не скористався правом на внесення орендної плати через нотаріальний депозит або через судовий рахунок, що, у поєднанні з відсутністю жодної сплати орендної плати упродовж двох повних бюджетних періодів - 2022 та 2023 років, свідчить про тривале та істотне порушення умов договору оренди.
Представником позивача надано правову оцінку такій поведінці відповідача з огляду на положення частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймач звільняється від обов'язку сплачувати плату лише за той час, коли майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 910/7985/21, саме на орендаря покладається обов'язок довести, що у конкретний період використання об'єкта оренди було неможливим з причин, які не залежать від його волі. У цій справі відповідач не лише не довів неможливості використання ділянки, але й не обґрунтував своїх дій щодо невиконання грошового зобов'язання.
У відповіді на відзив також викладено аргументацію щодо обраного способу захисту. Представник позивача вказує, що звернення з позовом про розірвання договору оренди у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати є правомірним і таким, що відповідає вимогам пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України та частині другій статті 651 Цивільного кодексу України. Обставини справи свідчать про те, що відповідач не сплачує орендну плату впродовж тривалого періоду, не повідомляє про обставини, які могли б вплинути на виконання договору, та не вчиняє жодних дій для збереження договірних відносин. За таких умов позивач, як власник земельної ділянки, має законне право на припинення зобов'язань, які грубо порушуються орендарем.
Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 14 травня 2024 року у справі №?357/13500/18, представник позивача зазначає, що обставини у тій справі відрізняються від даного випадку. У наведеній справі йшлося про можливість досягнення мети договору через альтернативний спосіб захисту - стягнення заборгованості. Натомість у даному випадку наявне істотне та систематичне порушення грошового зобов'язання, яке унеможливлює продовження договірних відносин, а тому вимога про розірвання договору є єдино ефективним способом захисту прав позивача.
З урахуванням наведеного, представник позивача просить суд відхилити доводи, наведені у відзиві, як необґрунтовані, недоведені та такими, що не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, і задовольнити позов у повному обсязі.
На судове засідання позивач не з'явився, його інтереси були представлені адвокатом Андріяшевою І.М.
На судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_4 пояснила, що відповідач безпідставно посилається на обставини непереборної сили, зокрема на замінування земельної ділянки та введення воєнного стану, оскільки жодних належних і допустимих доказів на підтвердження цих обставин не подано. Наданий відповідачем лист ДСНС не містить жодної конкретизації щодо спірної земельної ділянки, а сертифікат Торгово-промислової палати України щодо настання форс-мажорних обставин взагалі відсутній.
Також вона зазначила, що спірна земельна ділянка розташована в межах території, де, за супутниковими знімками та відкритими джерелами, протягом 2022-2023 років здійснювався сільськогосподарський обробіток. Це підтверджує, що землі на відповідній місцевості придатні до використання за цільовим призначенням. У разі, якщо відповідач дійсно не мав можливості користуватись ділянкою, він мав би принаймні повідомити орендодавця або вжити заходів для зміни чи припинення зобов'язання - чого зроблено не було.
Крім того, ОСОБА_4 наголосила, що відповідач повністю припинив сплату орендної плати з 2022 року, не ініціював жодних переговорів і не вчинив жодних дій для належного виконання договору. Така поведінка свідчить про грубе та триваюче порушення зобов'язань, що, відповідно до вимог закону, є підставою для розірвання договору оренди землі.
На судове засідання представник відповідача ФГ «ЮКОС І К» не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету ТОВ «ЮТС-Агропродукт» в підсистемі «Електронний суд». В підсистемі «Електронний суд» в день та час проведення судового засідання він був відсутній для забезпечення його участі в режимі відеоконференції, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надійшло.
Зважаючи на вказані обставини, керуючись статтею 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, двічі не з'явився на судове засідання без повідомлення причин, надав відзив на позов.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені учасниками доводи суд дійшов таких висновків.
Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_1 , на підставі розпорядження Голови Бериславської райдержадміністрації від 17 травня 2002 року №?265, у приватну власність передано земельну ділянку площею 7,27 гектара, що розташована на території Шляхівської сільської ради (Бериславський район), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цей державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №?116.
Відповідно до договору оренди землі, укладеного 30 квітня 2014 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та фермерським господарством «ЮКОС і К» в особі голови Колихаєва Ігоря Вікторовича як орендарем, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 7,2650 га, що розташована на території Шляхівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, з кадастровим номером 6520688400:02:001:0026. Земельна ділянка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з пунктами 1, 2 та 8 договору, земельна ділянка передана в оренду на 10 років з моменту державної реєстрації договору, з обов'язком орендаря дотримуватись умов її використання за цільовим призначенням, не допускати її погіршення, своєчасно сплачувати орендну плату, а також повернути земельну ділянку після закінчення строку оренди в стані, не гіршому, ніж вона була на момент передачі.
Орендна плата, відповідно до пункту 9 договору, становить 2804,67 грн на рік, що відповідає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням податків. Розмір орендної плати переглядається щороку залежно від зміни показників нормативної грошової оцінки.
Умовами договору, зокрема у пунктах 21-25, передбачено, що у разі припинення дії договору орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку в належному стані, а у разі її погіршення - відшкодувати заподіяні збитки. Також передбачено, що земельна ділянка передається в оренду без розроблення проєкту її відведення, але з обов'язком не змінювати межі, цільове призначення та не допускати використання не за призначенням.
Відповідно до додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 30 квітня 2014 року, укладеної 23 грудня 2019 року між ОСОБА_1 , власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520688400:02:001:0026, та фермерським господарством «КОКОС і К», у особі директора Ляшка Петра Васильовича, сторони домовилися: продовжити строк дії договору оренди до 31 грудня 2030 року, виклавши пункт 8 договору у новій редакції. Вказано, що договір укладено до зазначеної дати з урахуванням ротації сільськогосподарських культур, із наданням переважного права орендарю на поновлення договору на новий строк за умови письмового повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.
Викласти пункт 9 договору оренди у новій редакції, згідно з якою з 01 січня 2019 року орендна плата становить 12 303,28 грн на рік. Уточнено, що орендна плата вноситься щорічно і може бути сплачена у натуральній формі за згодою сторін. Визначено, що розмір орендної плати переглядається за домовленістю сторін. Встановлено, що орендар має переважне право на купівлю орендованої земельної ділянки у разі її продажу. Зазначено, що додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та державної реєстрації у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Інші положення договору залишено без змін.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 04 грудня 2024 року на підставі пошуку через вебсайт ОСОБА_4 , встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520688400:02:001:0026, площею 7,2650 га, розташована на території Шляхівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації є державний акт на право приватної власності на землю серії ІУ-ХС № 003930, виданий 11 липня 2002 року Шляхівською сільською радою народних депутатів, зареєстрований у книзі записів державних актів за № 116.
Також згідно з указаною Інформацією, 30 квітня 2014 року до Державного реєстру внесено запис про інше речове право - право оренди земельної ділянки. Договір оренди землі укладений між орендодавцем - ОСОБА_1 та орендарем - Фермерським господарством «ЮКОС І К» (код ЄДРПОУ 34174889). У договорі передбачено строк дії до 31 грудня 2030 року з правом передачі орендованої земельної ділянки у суборенду.
Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми нарахованого доходу, утриманого податку та військового збору, сформованих 02 жовтня 2024 року, щодо ОСОБА_1 встановлено, що останні зафіксовані нарахування доходу від Фермерського господарства «ЮКОС І К» (код ЄДРПОУ 34174889) мали місце у вересні та грудні 2021 року. Зокрема, у вересні 2021 року було нараховано 6?712,81 грн, а у грудні 2021 року - 7?322,48 грн. З обох нарахувань утримано податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.
У той же час, за весь 2022 та 2023 роки у Відомостях відсутні будь-які дані про надходження орендної плати чи іншого доходу на користь ОСОБА_1 від зазначеного орендаря. Таким чином, державна інформація підтверджує, що у вказані роки Фермерське господарство «ЮКОС І К» не здійснювало жодних виплат позивачу як орендодавцю.
Відповідно до матеріалів, розміщених на вебсайті Центру «Миротворець», а саме сторінки з профілем ОСОБА_2 (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_1 дата друку), зазначена особа вказується як пособник російських окупантів та співучасник злочинної діяльності окупаційної адміністрації держави-агресора. Зокрема, зазначено, що він є директором Фермерського господарства «ЮКОС І К» (код ЄДРПОУ 34174889), та брав участь у постачанні матеріальних ресурсів на користь окупаційних формувань.
Позивач у позовній заяві звертає увагу на цю обставину, вказуючи, що особа, яка діяла від імені відповідача - Фермерського господарства «ЮКОС І К» зокрема ОСОБА_2 , перебуває у відкритому реєстрі осіб, причетних до колабораційної діяльності, що, на думку позивача, свідчить про втрату довіри до такого суб'єкта господарювання та є додатковою обставиною на користь розірвання договору оренди.
Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_2 , викладеного в копії документа, оприлюдненій на вебресурсі «Миротворець», ОСОБА_2 підозрюється у тому, що він будучи громадянином України, діючи умисно, за попередньою змовою з представниками окупаційної адміністрації держави-агресора, добровільно обійняв посаду у так званому «Троїцькому сільському воєнному управлінні» та забезпечував передачу матеріальних ресурсів для потреб окупаційної влади. Зокрема, йдеться про передачу пального на суму 186?684 грн від імені Фермерського господарства «ЮКОС І К», засновником і керівником якого він є. Такі дії кваліфіковано за частиною першою статті 111-2 Кримінального кодексу України як пособництво у здійсненні державної зради.
Згідно з вказаними матеріалами, у період з 2022 по 2024 рік ОСОБА_2 неодноразово ухилявся від отримання повісток, а також фіксувались факти неявки за викликом до правоохоронних органів. Ці обставини викладено у довідці, доданій до матеріалів, зокрема у повідомленнях про вручення підозри, що датуються 26 лютого 2024 року та 28 лютого 2024 року. Інформація про місце проживання, що зазначена у довідці, підтверджує зв'язок ОСОБА_2 із населеними пунктами, тимчасово окупованими внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
У контексті обґрунтування позовних вимог, позивач звертає увагу на те, що зазначені факти ставлять під сумнів належне виконання зобов'язань за договором оренди землі, укладеним із Фермерським господарством «ЮКОС І К», засновником якого є ОСОБА_2 . Зокрема, вказується на суспільну небезпеку подальшого використання земельної ділянки в умовах контролю особою, яка обґрунтовано підозрюється у співпраці з окупаційною владою, що прямо впливає на добросовісність сторони у договірних відносинах та може бути підставою для розірвання договору.
Відповідно до листа Бериславської міської військової адміністрації від 02 лютого 2024 року № 01-15/310-24, наданого у відповідь на адвокатський запит, інформація про здійснення діяльності Фермерського господарства «ЮКОС І К» (код ЄДРПОУ 34174889) щодо вирощування продукції товарного сільськогосподарського виробництва на території Шляхівського старостинського округу Бериславської міської територіальної громади - відсутня. Крім того, у листі зазначено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, місцезнаходженням ФГ «ЮКОС І К» є: Херсонська область, Бериславський район, місто Берислав, вулиця Центральна, будинок 115. Також адміністрація звертає увагу, що територія Шляхівського старостинського округу перебуває у 20-кілометровій зоні від лінії розмежування та межує із зоною активних бойових дій.
Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12 січня 2024 року, індекс споживчих цін за 2023 рік становить 105,1?%, а значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель становить 1,051. Зазначений коефіцієнт застосовується відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки.
Крім того, відповідно до супровідного листа за підписом заступника Голови Ярослава Штікера, витяги, сформовані автоматично програмним забезпеченням Державного земельного кадастру в період з 01 січня до 15 січня 2024 року, не містять коефіцієнта індексації за 2023 рік. У зв'язку з цим значення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, зазначене у таких витягах, потребує перерахунку із застосуванням наведеного коефіцієнта індексації.
Відповідно до інформації, наданої Херсонською обласною військовою адміністрацією та оприлюдненої у мережі Інтернет (джерело: SuperAgronom.com), у 2024 році аграріям Херсонщини вдалося зібрати вдвічі більший урожай, ніж торік.
Загальний валовий збір сільськогосподарської продукції на підконтрольній Україні території Херсонської області за 2024 рік склав понад 360 тисяч тонн. Із цієї кількості близько 200 тисяч тонн становлять зернові та зернобобові культури. Орієнтовно 81 тисяча тонн припадає на овочі та картоплю, 63,4 тисячі тонн - на соняшник і ріпак, а 22,5 тисячі тонн - на баштанні культури.
Зазначена статистика була оприлюднена Херсонською ОВА у публічних джерелах, зокрема в Telegram-каналі очільника адміністрації Олександра Прокудіна. Повний текст новини доступний за посиланням: https://superagronom.com/news/20099-agrariyam-hersonschini-vdalos-zibrati-vdvichi-bilshiy-vrojay-v-2024-rotsi-nij-torik.
Відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості з орендної плати згідно з Договором оренди земельної ділянки від 30 квітня 2014 року, укладеного щодо земельної ділянки площею 7,265 гектара з кадастровим номером 6520688400:02:001:0026, пунктом 9 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 23 грудня 2019 року) передбачено, що розмір орендної плати з 01 січня 2019 року становить 12?303,28 грн, з урахуванням податків. Орендна плата вноситься орендарем щорічно власнику земельної ділянки.
Згідно з пунктом 10 договору, визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі. Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12 січня 2024 року № 6-28-0.222-600/2-24, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051.
Таким чином, з урахуванням індексації орендна плата за 2023 рік склала 12?931,04 грн. Загальна сума орендної плати за два роки - 2022 та 2023 - становить 25?234,60 грн (12?303,56 грн + 12?931,04 грн). З урахуванням податків у сумі 4?920,75 грн, відповідач має заборгованість перед позивачем з орендної плати у розмірі 20?313,85 грн.
Відповідно до пункту 11 договору оренди, розрахунки здійснюються у строки: листопад-грудень кожного року. Оскільки відповідач порушив строки внесення орендної плати за 2022 та 2023 роки, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, застосовується пеня у розмірі 0,1?% від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.
Пунктом 14 договору оренди передбачено, що у разі несвоєчасного внесення орендної плати пеня нараховується за кожен день прострочення. Згідно з розрахунком, розмір пені: на суму 12?303,56 грн за період прострочення 713 днів (з 13 грудня 2022 року по 12 січня 2024 року) становить 8?769,90 грн; на суму 12?931,04 грн за період прострочення 348 днів (з 13 грудня 2023 року по 25 листопада 2024 року) становить 4?510,08 грн. Отже, загальна сума пені становить 10?690,38 грн.
Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 10 квітня 2023 № 6602-1334/6616, підтверджується, що станом на вказану дату здійснення розмінування сільськогосподарських угідь є неможливим у зв'язку з пріоритетністю очищення територій, які зазнали значного мінування, зокрема об'єктів критичної інфраструктури, електромереж, населених пунктів та інших місць з високим рівнем небезпеки. Таким чином, обстеження і розмінування конкретної земельної ділянки, що перебуває в оренді у відповідача, на цей час не здійснюється.
Відповідно до листа Фермерського господарства «ЮКОС І К» від 21 березня 2023 року № 21/03, підприємство звернулося до Херсонської обласної військової адміністрації з проханням сприяти у розмінуванні сільськогосподарських угідь площею 4480,98 га та надати дозвіл на проведення весняно-польових робіт на 2023 рік.
Відповідно до повідомлення (заяви) Фермерського господарства «ЮКОС І К» від 12 квітня 2023 року № 1, підприємство заявило про необхідність проведення сільськогосподарського обстеження земельних ділянок загальною площею 4470,7042 га, розташованих за межами населеного пункту с. Шляхове Бериславського району Херсонської області, що перебувають у його користуванні, відповідно до наданого переліку земельних ділянок.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, офіційно засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, визнається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). ТПП України підтвердила, що 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону.
Земельним кодексом України, а саме статтею 96, передбачено обов'язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату. Вказана норма кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка надає орендодавцю право вимагати своєчасного внесення орендної плати.
На підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі», договір оренди може бути достроково розірваний у разі невиконання орендарем своїх зобов'язань, визначених статтями 24, 25 цього закону та умовами договору.
Відповідно до статті 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення його умов однією зі сторін. Істотним вважається таке порушення, яке призводить до того, що інша сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.
Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 10 постанови від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22, провадження № 12-80гс23, зробила наступний висновок щодо застосування норм права: «Застосовуючи в контексті спірних правовідносин статті 13, 17, 15 та 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX, а також статті 3, 6, 627, 638, 640 ЦК України у відповідній редакції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що договір оренди землі є консенсуальним.
Слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів з 01.01.2013), з якого у його сторін виникають права і обов'язки зобов'язального характеру, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов'язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час підписання Договору).
Абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.
Тому сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340- IX зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення.
Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним вище імперативним нормам Закону № 161-XIV, не змінюють визначеного в Законі № 161-XIV моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі».
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов'язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов договору.
Земельним кодексом України, а саме статтею 96, встановлений обов'язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею. Ця норма Земельного кодексу України кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Зазначені принципи земельного законодавства відображені і в укладеному Договорі оренди землі, а саме в п 29- «Орендодавець має право вимагати від орендаря в повному обсязі внесення орендної плати» та п.32 - «Орендар зобов'язаний розраховуватися з Орендодавцем по орендній платі».
На підставі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Аналогічна умова зазначена у пункті 12.3 Договору оренди землі (у редакції від 26.12.2023 року).
У зв'язку з цим, прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2022, 2023 та 2024 роках, є невиконанням обов'язків відповідача, передбачених договором оренди землі, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для розірвання Договору оренди землі.
Відповідно до ч. 1. ст. 2 Закону України «Про оренду землі» до інших законодавчих актів, що регулюють відносини щодо оренди земельної ділянки відносяться положення Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушення зобов'язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є підставою для розірвання договору.
Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов'язань, відповідно до ст. 526 ЦК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно з п. 2 ст. 651 ЦК України, Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
При погоджені з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельними ділянками, який відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є істотною умовою договору оренди землі, позивач розраховував на своєчасне отримання орендної плати за землю у відповідному розмірі. А отже в зв'язку з порушенням строку сплати орендної плати, сторона орендодавців була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які розраховувала при укладені Договору оренди землі.
Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до п. «д» ст. 141 ЗК України є підставою припинення права користування земельною ділянкою. Отже договір оренди землі можливо розірвати лише у разі систематичного порушення строків сплати орендної плати, разове порушення умов договору не є підставою для його розірвання. Несплата орендної плати, а також невиконання обов'язку щодо нарахування та сплати щорічних інфляційних витрат відповідачем є підставою для розірвання Договору оренди землі. Із зазначеного питання є відповідна позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 12 грудня 2012 року справа № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року №6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року №6-1449цс17 і яка в силу ст. 263 ЦПК України повинна враховуватись судами при прийнятті рішення.
Сам факт систематичного порушення Договору оренди землі щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18, провадження №61-39488ск18.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Незалежно від того, несплата орендної плати була в повному обсязі або в частині.
Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди». Такого висновку дійшла об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18. Схожі висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 17 червня 2021 року, справа № 485/784/20, провадження № 61-3760св21, та від 10 вересня 2021 року, справа № 650/628/19-ц, провадження № 61-21777св19.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 4 ЦПК України, статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості з орендної плати згідно з Договором оренди земельної ділянки від 30 квітня 2014 року, укладеного щодо земельної ділянки площею 7,265 гектара з кадастровим номером 6520688400:02:001:0026, пунктом 9 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 23 грудня 2019 року) передбачено, що розмір орендної плати з 01 січня 2019 року становить 12?303,28 грн, з урахуванням податків. Орендна плата вноситься орендарем щорічно власнику земельної ділянки.
Згідно з пунктом 10 договору, визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі. Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12 січня 2024 року № 6-28-0.222-600/2-24, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051.
Таким чином, з урахуванням індексації орендна плата за 2023 рік склала 12?931,04 грн. Загальна сума орендної плати за два роки - 2022 та 2023 - становить 25?234,60 грн (12?303,56 грн + 12?931,04 грн). З урахуванням податків у сумі 4?920,75 грн, відповідач має заборгованість перед позивачем з орендної плати у розмірі 20?313,85 грн.
Відповідно до пункту 11 договору оренди, розрахунки здійснюються у строки: листопад-грудень кожного року. Оскільки відповідач порушив строки внесення орендної плати за 2022 та 2023 роки, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, застосовується пеня у розмірі 0,1?% від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.
Пунктом 14 договору оренди передбачено, що у разі несвоєчасного внесення орендної плати пеня нараховується за кожен день прострочення. Згідно з розрахунком, розмір пені: на суму 12?303,56 грн за період прострочення 713 днів (з 13 грудня 2022 року по 12 січня 2024 року) становить 8?769,90 грн; на суму 12?931,04 грн за період прострочення 348 днів (з 13 грудня 2023 року по 25 листопада 2024 року) становить 4?510,08 грн. Отже, загальна сума пені становить 10?690,38 грн.
Вказаний розрахунок не був спростований представником відповідача, а суд вважає його обґрунтованим. Так, відповідно до пункту 9 договору оренди землі (у редакції додаткової угоди від 23 грудня 2019 року), з 01 січня 2019 року розмір річної орендної плати встановлено у сумі 12?303,28 грн, що має вноситися орендарем щороку, у строки, визначені пунктом 11 договору, а саме - у листопаді-грудні кожного року.
Згідно з пунктом 10 договору, передбачено, що розмір орендної плати підлягає коригуванню з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель. Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12 січня 2024 року №?6-28-0.222-600/2-24, коефіцієнт індексації за 2023 рік становить 1,051.
Таким чином, з урахуванням зазначених умов договору: орендна плата за 2022 рік становить: 12?303,28 грн; орендна плата за 2023 рік (з урахуванням індексації): 12?303,28 ? 1,051 = 12?931,04 грн.
Загальна сума орендної плати за 2022-2023 роки становить: 12?303,28 + 12?931,04 = 25?234,32 грн.
Оскільки відповідно до загальновідомої практики розрахунку податкових зобов'язань з орендної плати, з вказаної суми утримуються податок на доходи фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%), суд, враховуючи позицію представника позивача з цього приводу, вираховує чисту суму, що мала бути фактично виплачена орендодавцеві: загальна сума податків: 25?234,32 ? (18% + 1,5%) = 4?920,75 грн; сума, що підлягала фактичному перерахуванню на користь позивача: 25?234,32 - 4?920,75 = 20?313,57 грн.
Отже, заборгованість з орендної плати на момент розгляду справи становить 20?313,57 грн.
Крім того, пунктом 14 договору передбачено відповідальність за прострочення зобов'язання - пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно з наведеними у справі та перевіреними судом даними: прострочення за 2022 рік на суму 12?303,28 грн триває 713 днів (з 13 грудня 2022 року по 12 січня 2024 року): 12?303,28 ? 0,001 ? 713 = 8?769,24 грн; прострочення за 2023 рік на суму 12?931,04 грн триває 348 днів (з 13 грудня 2023 року по 25 листопада 2024 року): 12?931,04 ? 0,001 ? 348 = 4?499,03 грн. Загальна сума пені становить: 8?769,24 + 4?499,03 = 13?268,27 грн.
З огляду на те, що позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 10?690,38 грн, що є меншою за розраховану судом суму, суд вважає її обґрунтованою, помірною та такою, що відповідає межам позову.
Таким чином, загальний розмір належної до стягнення заборгованості становить: 20?313,57 грн основного боргу + 10?690,38 грн пені = 31?003,95 грн.
Матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема - платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов'язання за договором. Водночас, представник позивача послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2022-2023 роки, посилаючись на умови пунктів 9, 10 та 11 договору оренди, розрахунок заборгованості, наданий до позовної заяви, а також на Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми нарахованого доходу, утриманого податку та військового збору станом на 02 жовтня 2024 року, згідно з якими у 2022 та 2023 роках від Фермерського господарства «ЮКОС І К» позивачеві не нараховувався дохід у вигляді орендної плати.
Крім того, у відповіді на відзив, а також у судовому засіданні представник позивача зазначив, що відповідач фактично припинив господарську діяльність, що підтверджується листом Бериславської міської військової адміністрації від 02 лютого 2024 року № 01-15/310-24, в якому зазначено, що інформація про здійснення ФГ «ЮКОС І К» діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції на території Шляхівського старостинського округу - відсутня. Також зазначено, що обробіток зазначених земельних ділянок не здійснюється.
Крім того, у відзиві представник відповідача не заперечує той факт, що орендна плата за договором оренди землі за 2022-2023 роки позивачу не сплачувалась, однак посилається при цьому на обставини непереборної сили (форс-мажор), зокрема: окупацію території, на якій розташована спірна земельна ділянка, неможливість її використання через потенційну загрозу мінування, втрату доступу до майна підприємства, які, на думку відповідача, звільняють його від обов'язку сплачувати орендну плату за вказані періоди.
Суд не погоджується з наведеними у відзиві доводами представника відповідача, зважаючи на встановлені у справі обставини, умови укладеного договору оренди землі, положення чинного законодавства, а також відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність законних підстав для звільнення відповідача від виконання зобов'язань щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов'язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не за виконання договірного зобов'язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов'язання (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц).
Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).
У постанові від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.
Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі договору.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21».
З початку 2014 року мала місце збройна агресія російської федерації, яка розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності. І на даний час російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації. […] Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. Факт військової агресії визнаний на національному рівні, в тому числі в Законах України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції», Постановах Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії російської федерації проти України», «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором», «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», Рішеннями Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» тощо ( постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2019 року у справі № 911/1897/18).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1.
Так, в цьому листі, розміщеному на офіційному сайті, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно з наведеними положеннями закону та висновками Верховного Суду у разі, якщо боржник (у даному випадку орендар ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ») посилається на причину невиконання зобов'язання на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконання зобов'язань.
З матеріалів справи встановлено, що Товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Представник відповідача не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом. Також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.
Суд вважає, що факт перебування вказаної земельної ділянки на території України, яка в певний період часу в 2022 році входила до тимчасово окупованої російською федерацією території України, сам по собі також не може свідчити про очевидну неможливість використання відповідачем її у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов'язань з орендної плати. Адже самі по собі лише посилання на вказаний факт без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов'язань за договором оренди землі не можуть бути підставою для звільнення від вказаних зобов'язань.
Суд вважає, що той факт, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не здійснювалася посівна кампанія в 2022 році, 2023 році та в 2024 році, що також не підтверджено належними та допустимими доказами, не може свідчити про те, що таке рішення уповноважених представників підприємства було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов'язків за договором оренди.
Крім того, з боку представників ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.
Що стосується покликання представника відповідача на замінування спірної земельної ділянки як обставину, що унеможливила її використання, суд зазначає, що у відзиві на позов відповідач надав для підтвердження зазначеної позиції лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 10 квітня 2023 року № 6602-1334/6616, а також лист Херсонської торгово-промислової палати від 15 травня 2023 року № 502/03.
Суд критично оцінює ці документи як такі, що не підтверджують обставини непереборної сили у розумінні частини другої статті 617 Цивільного кодексу України та частини другої статті 14 Закону України «Про оренду землі». Зокрема, лист ГУ ДСНС № 6602-1334/6616 містить лише загальну інформацію про мінну небезпеку на території Херсонської області в цілому. У ньому не зазначено жодних відомостей про фактичний стан земельної ділянки з кадастровим номером 6520688400:02:001:0026, яка є предметом цього судового спору. Документ не містить даних про проведення обстеження в межах конкретної ділянки, не містить результатів розмінування, координат або офіційних висновків щодо її забруднення вибухонебезпечними предметами.
Лист Херсонської ТПП № 502/03, наданий відповідачем, не є сертифікатом про засвідчення обставин непереборної сили, виданим у встановленому порядку відповідно до пункту 6 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». У документі не ідентифіковано спірної земельної ділянки, не наведено опису договору, щодо якого нібито настали форс-мажорні обставини, не зазначено строку дії таких обставин. Більше того, документ складений на загальному бланку, без додатків, додержання форми чи посилань на нормативну базу, яка надає ТПП повноваження на відповідну експертизу. Таким чином, поданий лист є лише загальним інформаційним повідомленням, а не належним доказом, що підтверджує звільнення відповідача від зобов'язань зі сплати орендної плати.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідач не надав жодних інших доказів, які б підтверджували вжиття ним заходів для проведення обстеження чи розмінування орендованої земельної ділянки. У матеріалах справи відсутні звернення до ДСНС або інших компетентних органів із запитами про стан ділянки чи потребу в розмінуванні; не подано жодного повідомлення позивачу про неможливість виконання договору; не надано жодних доказів тимчасового припинення господарської діяльності на спірній ділянці саме у зв'язку з замінуванням. Також відповідач не ініціював перегляду умов договору або зміни строків виконання зобов'язань через воєнний стан чи надзвичайні обставини.
Отже, з огляду на викладене, твердження відповідача про неможливість використання земельної ділянки у зв'язку із замінуванням не підтверджені жодним конкретним і належним доказом. Відповідач не довів наявності обставин непереборної сили у межах конкретного договору оренди та щодо конкретної ділянки. Відтак, посилання на такі обставини як підставу для звільнення від виконання договірного зобов'язання є необґрунтованими.
Що стосується доводів представника відповідача з приводу неправильно обраного способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права або інтересу, зокрема шляхом визнання договору припиненим, що охоплює також вимогу про розірвання договору у судовому порядку. Водночас, відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною, тобто такого, яке спричинило для неї істотні збитки або позбавило її того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У даному випадку позивач просить суд розірвати договір оренди землі від 30 квітня 2014 року, посилаючись на систематичне порушення відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати протягом 2022 та 2023 років. Такий спосіб захисту прямо передбачений частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої договір оренди землі може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання істотних умов договору.
Крім того, згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою є невиконання умов договору оренди землі, зокрема систематична несплата орендної плати.
Суд вважає, що заявлена вимога відповідає змісту та характеру порушеного права, а обраний позивачем спосіб його захисту є пропорційним, належним та ефективним засобом усунення порушення, що відповідає критеріям правової визначеності та вимогам статті 13 Цивільного процесуального кодексу України.
Доводи відповідача про неналежність способу захисту зводяться до формального заперечення проти позову і не ґрунтуються на жодному нормативному акті або судовій практиці. Суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на обраний спосіб захисту.
Що стосується посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду у справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24) від 14 травня 2024 року як на обґрунтування твердження, що розірвання договору є виключно субсидіарним способом захисту, який застосовується лише у разі недоцільності стягнення заборгованості, суд зазначає таке.
Вказана постанова ухвалена у справі, предметом якої були правовідносини, пов'язані зі страхуванням рухомого майна, зокрема добровільним страхуванням трактора. Відповідно, вона не стосується орендних відносин, не містить аналізу положень статей 32 Закону України «Про оренду землі» або 141 Земельного кодексу України, і не може розглядатися як джерело правового висновку щодо допустимості розірвання договору оренди земельної ділянки.
Таким чином, предмет спору, склад правовідносин та обсяг правового регулювання у зазначеній справі є зовсім іншим, а наведені у ній висновки Верховного Суду не можуть бути застосовані до спору про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Разом з тим, суд вважає, що навіть у контексті загальних підходів до засобів судового захисту, обраний позивачем спосіб захисту у цій справі є належним та ефективним. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплачував орендну плату протягом двох років, не надав доказів причин такої несплати, не звертався до орендодавця для врегулювання питання, не вносив грошові суми на депозит нотаріуса або суду.
За таких обставин, стягнення заборгованості саме по собі не забезпечить ефективного захисту порушених прав орендодавця, оскільки не усуне постійний характер порушення умов договору, який полягає в ухиленні від виконання головного обов'язку орендаря. Таким чином, вимога про розірвання договору є обґрунтованою та відповідає критеріям, визначеним у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, пункті «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України та статті 32 Закону України «Про оренду землі».
Також суд зазначає, що висновки суду першої інстанції зроблені у даній справі відповідають позиції колегії суддів Херсонського апеляційного суду, що має відображення у постанові від 11 березня 2025 року № 650/4366/24, постанові від 08 квітня 2025 року № 650/1547/24, постанові від 09 квітня 2025 року № 650/1548/24, а також позиції колегії суддів Верховного Суду, що має відображення у постанові від 23 квітня 2025 року № 916/5400/23.
Отже, з урахуванням відсутності належних доказів об'єктивної неможливості використання земельної ділянки та невиконання відповідачем свого обов'язку щодо належного обґрунтування форс-мажорних обставин у конкретних правовідносинах, підстави для звільнення його від орендної плати відсутні.
Таким чином, зважаючи на систематичне невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати за 2022 та 2023 роки, за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який укладений між сторонами та діяв впродовж вказаного періоду часу, наявні підстави для розірвання договору оренди, у зв'язку з чим позов слід задовольнити.
При вирішенні даного спору суд також враховує, що відповідач заперечуючи проти розірвання договору оренди землі та одночасно наполягаючи на відсутності у нього обов'язку сплачувати орендну плату, не пропонує жодних шляхів врегулювання ситуації, не обґрунтовує можливості чи строків поновлення платежів, не подає будь-якого реалістичного плану подальшого користування спірною земельною ділянкою. Така пасивна позиція не лише позбавляє позивача права на отримання доходу з належного йому об'єкта приватної власності, але й призводить до залишення земельної ділянки в стані господарської ізоляції на невизначений час, коли власник позбавлений реальної можливості як самостійно її використовувати, так і передати в оренду іншому добросовісному користувачу.
Такий стан речей є неприпустимим як з точки зору охорони прав орендодавця, так і з огляду на суспільно значущу потребу у стабільному сільськогосподарському виробництві в умовах воєнного стану, коли збереження та ефективне використання земельного фонду країни набуває особливої ваги для забезпечення продовольчої безпеки держави. Крім того, відповідно до засад земельного законодавства, земля як об'єкт особливого правового режиму повинна використовуватись раціонально та відповідно до її цільового призначення. Тривале утримання земельної ділянки у невизначеному правовому стані без її обробітку суперечить публічному інтересу та створює ризик поступової деградації ґрунтів, втрати їх родючості, засмічення бур'янами й зниження якісних характеристик, що унеможливлює ефективне сільськогосподарське використання у подальшому.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позов задоволено повністю, судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на відповідача.
Зважаючи на викладене, враховуючи вказані положення цивільного законодавства та керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 - 265 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області,
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся представник - адвокат Андріяшева Ірина Михайлівна, до Фермерського господарства «ЮКОС І К», про розірвання договору оренди землі - задовольнити.
Розірвати договір оренди землі від 30 квітня 2014 року, площею 7,265 га, кадастровий номер 6520688400:02:001:0026, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «ЮКОС І К», зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 5549860 від 30.04.2014 року.
Стягнути з Фермерського господарства «ЮКОС І К» (адреса 74300, Херсонська обл., Бериславський р-н, місто Берислав, вул. Центральна (Леніна), будинок 115, ЄДРПОУ 34174889) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15 травня 2025 року.
Суддя: __________________ О.О. Сікора