Справа № 609/461/25
2/609/288/2025
01 липня 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді Харлана М.В.
за участю секретаря судового засідання Семенюк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ під час заочного розгляду цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до
відповідача: ОСОБА_2
вимоги позивача: про розірвання шлюбу
учасники справи не з'явились,-
І. Стислий виклад позиції позивача.
1. 14 травня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 (далі позивач) - адвокат Керея Юлія Борисівна звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) з вимогою про розірвання шлюбу.
2. Позов обґрунтований тим, що 28 серпня 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (громадянином росії) укладено шлюб, який був зареєстрований за місцем державної реєстрації 93400045 відділом РАЦС Тракторозаводського району Волгограду, про що здійснено запис про укладення шлюбу № 120209340004500333003.
Вказує, що після укладення шлюбу, позивач із відповідачем переїхали жити на територію України, а саме у м. Шумськ. Відповідач як громадянин російської федерації отримав дозвіл на іміграцію в Україну та отримав посвідку на тимчасове проживання. До 2023 року він був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 , а після зняття з реєстрації фактично проживав за вищевказаною адресою на постійній основі. На даний час відповідач знаходиться на лікуванні в смт. Вишнівець Кременецького району.
Зазначає, що за час спільного проживання між сторонами неодноразово виникали сварки, через зловживання відповідачем алкоголю. Між сторонами зникли почуття взаємоповаги та взаєморозуміння, що призвело до втрати почуття любові.
Від спільного шлюбу у подружжя дітей немає, проте позивач не може отримати згоду чоловіка на розірвання шлюбу, але вважає подальше збереження шлюбу недоцільним, та таким, що приносить шкоду її життю та здоров'ю.
Відтак, враховуючи, що даний шлюб між сторонами носить формальний характер, кожна із сторін фактично живе своїм життям, подальше збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам сторін, а тому шлюб між позивачем та відповідачем слід розірвати.
За вказаних обставин представник позивача просила позовні вимоги задовольнити.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 15 травня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду по суті на 02 червня 2025 року, у зв'язку із неявкою відповідача судовий розгляд відкладено на 16 червня 2025 року, у зв'язку із неявкою відповідача судовий розгляд відкладено на 01 липня 2025 року.
4. У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Керея Ю.Б. не з'явились, представник позивача надіслала суду заяву, згідно якої просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві.
5. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином зокрема, шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Судової влади України.
Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів із винесенням заочного рішення.
6. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільно процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
7. У судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі із 28 серпня 2020 року, що стверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 28 серпня 2020 року 93400045 відділом РАЦС Тракторозаводського району Волгограду, актовий запис № 120209340004500333003.
Від спільного шлюбу у сторін дітей немає.
8. Відповідачу ОСОБА_2 , громадяну російської федерації, 14 листопада 2023 року видано дозвіл на імміграцію в Україну. Дозвіл дійсний до 13 листопада 2024 року.
9. Відповідно до копії будинкової книги вбачається, що з 22 листопада 2021 року відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 .
ІV. Оцінка Суду.
10. Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
11. Згідно статті 18 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що іноземці можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України. Також зазначено, що іноземці мають рівні з громадянами України права і обов'язки у шлюбних і сімейних відносинах.
12. Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу проводиться за законодавством України.
13. Згідно рекомендації Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11, Верховний Суд України зазначає, що в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на території України, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтею 110 Цивільного процесуального кодексу України. На час розгляду даної справи судом - це норми статей 27, 28 ЦПК України в новій редакції 2017 року.
Оскільки у даному випадку позов поданий за місцем офіційного місця реєстрації позивача, оскільки у неї відсутня фізична можливість з поважних причин виїхати до зареєстрованого місця проживання відповідача, то відповідно до вказаних норм цивільного процесуального права позивач звернулась з позовом про розірвання шлюбу до Шумського районного суду Тернопільської області.
Таким чином, розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні здійснюється за законом України.
14. Станом на 24.02.2022 р. Україна, як і російська федерація, були учасниками Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 р.
Відповідно до статті 13 Конвенції 1993 року документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
15. 01.12.2022 р. Верховною Радою України було прийнято Закон № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який 23.12.2022 р. набрав чинності.
Закон передбачає: зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 року і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правовідносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 року і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 року № 140/98-ВР,у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь; вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 року і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 року і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 року № 140/98-ВР.
З дати зупинення дії Мінської конвенції: не здійснюватиметься співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами Російської Федерації і Республіки Білорусь з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї; визнання і виконання судових рішень Російської Федерації та Республіки Білорусь на території України можливо на основі принципу взаємності відповідно до ст.ст. 462 і 471 Цивільного процесуального кодексу України; у разі необхідності визнання і виконання рішень судів України на території Російської Федерації та Республіки Білорусь слід також виходити з принципу взаємності та звертатися заінтересованим особам до відповідних судів цих держав; пред'явлення на території України судових рішень Російської Федерації та Республіки Білорусь, що підтверджують будь-які факти і за своїм характером не потребують примусового виконання можливо після визнання такого рішення судом України відповідно до глави 2 розділу ІХ Цивільного процесуального кодексу України; до документів, виданих на території Росії і Білорусі, при їх пред'явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з Росією і Білоруссю; співробітництво у цивільних і кримінальних справах у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь може здійснюватися на підставі діючих у двосторонніх відносинах конвенцій Ради Європи та Гаазьких конвенцій (за наявності поштового зв'язку) або за принципом взаємності (за наявності дипломатичних відносин).
16. Згідно з листом Міністерства юстиції України від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку російської федерації та введенням в Україні воєнного стану АТ «Укрпошта», починаючи з 25.02.2022 р., фактично припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією, а відтак, станом на сьогодні суд позбавлений можливості повідомляти відповідача про розгляд справи засобами поштового зв'язку.
З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв'язку із припиненням поштового сполучення.
17. Частина 1 статті 1 СК України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
18. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (частина 1 статті 2 СК України).
19. Згідно із частинами 1 і 2 статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання.
20. Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
21. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 СК України).
22. Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
23. Згідно з частиною другою статті 104 СК України, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
24. За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
25. Відповідно до частини першої статті 110 СК України, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
26. З роз'яснень, даних у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року, вбачається, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, брати до уваги інші обставини життя подружжя.
27. Судом встановлено, що подружні відносини між сторонами припинені протягом тривалого часу та позивач не має наміру продовжувати їх надалі.
За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що сім'я сторін фактично розпалася і шлюб носить формальний характер.
Таким чином, судом установлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є таким, що суперечить інтересам позивача, що мають істотне значення, тому відповідно до вимог ст. 112 Сімейного кодексу України, шлюб підлягає розірванню, а позов позивача ОСОБА_1 до задоволення.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
28. Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
Зокрема, згідно квитанції № 0.0.4341427225.1 від 01 травня 2025 р. позивачем сплачено 1211 грн. 20 коп. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.
З цих підстав,
Керуючись ЗУ «Про міжнародне приватне право», ст.ст.110, 112, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 81, 141, 223, 263, 265, 268, 280, 285, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
1. Винести заочне рішення.
2. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
3. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 28 серпня 2000 року та зареєстрований 93400045 відділом РАЦС Тракторозаводського району Волгограду, (російська федерація), актовий запис № 120209340004500333003.
4. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Відповідачу направити копію заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто Шумським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено 01 липня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: М.В. Харлан