"01" липня 2025 р. Справа № 596/407/25
Провадження № 2/596/280/2025
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Митражик Е.М.
при секретарі судового засідання Кузик М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ЕЙС"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ЕЙС"» - Тараненко А.І. звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ЕЙС"» заборгованість за кредитним договором №134548 від 18.03.2024 у розмірі 12168,85 грн., яка складається з 11 765,00 грн. заборгованості за тілом, 2,85грн. заборгованості за відсотками та комісії 401,00 грн.; судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою суду від 29 квітня 2025 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
06 червня 2025 року від представника позивача Полякова О.В. надійшла до суду заява про залишення без розгляду позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить вирішити питання про повернення сплаченого судового збору.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.
Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду (пункт 5 частини першої статті 257 ЦПК України).
За змістом статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Закріплене за позивачем право на подання такої заяви є абсолютним. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (постанови Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року у справі №308/13199/17, від 04 квітня 2022 у справі № 441/1609/19).
Суд не наділений повноваженнями відмовити позивачу, який просить не розглядати його позовні вимоги по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 683/1861/19.
Відповідно до принципу диспозитивності, позивач вправі розпоряджатися своїми вимогами на свій розсуд. Отже, підстави для відмови у задоволенні заяви позивача про залишення позову без розгляду законодавством не передбачені, оскільки це є безумовним правом особи, яка звернулася до суду з позовом.
Надане позивачу право на подання такої заяви не залежить від думки інших учасників справи. Суд не зобов'язаний при вирішенні відповідного питання з'ясовувати обставини, які стосуються суті справи або мотивів, у зв'язку з якими така заява подана.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на принцип диспозитивності цивільного процесу, суд вважає за необхідне задовольнити подану позивачем заяву та позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ЕЙС"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Щодо вимоги позивача про повернення судового збору, який був сплачений при зверненні до суду з позовом, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія "ЕЙС"» при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 9367 від 20.03.2025 року.
У ч. 3 ст. 257 ЦПК України зазначено, що в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
В даному випадку, оскільки даною ухвалою суду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ЕЙС"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду саме за заявою представника позивача, то підстави для повернення сплаченого судового збору відсутні, тому в цій частині заява до задоволення не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст.2, 13, 133, 257, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ЕЙС"» -Полякова Олексія Володимировича про залишення позову без розгляду та повернення судового збору по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ЕЙС"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ЕЙС"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №134548 від 18 березня 2024 року - залишити без розгляду.
В задоволенні решти заяви відмовити. Роз'яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено 01 липня 2025 року.
Суддя Елла МИТРАЖИК