Справа № 136/513/25
провадження №1-кп/136/42/25
01 липня 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Липовець кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025022240000012 від 30.01.2025, про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Липовець, Липовецького району, Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого в ТОВ "Магніт Оіл" оператором, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ст. 128 КК України,
ОСОБА_5 , 18.01.2025 в вечірню пору доби перебував за місцем свого проживання, де спільно із своєю співмешканкою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вживали алкогольні напої. У подальшому, того ж вечора, близько 19:00 години, ОСОБА_9 спільно із вище вказаними особами жіночої статі пішли пішки до с. Зозів Липовецької ТГ Вінницького району Вінницької області, до місця проживання ОСОБА_8 . Рухаючись по вул. Соборності, що в м. Липовець Вінницького району Вінницької області їм напроти прямували незнайомі на той час жителі АДРЕСА_1 , - ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , які повертались до місця свого проживання та вирішили привітались з зустрічними прохожими. Це не сподобалось ОСОБА_11 та внаслідок цього між ними виникла словесна суперечка, під час якої у ОСОБА_12 виник злочинний хуліганський умисел направлений на безпричинне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . З метою реалізації свого раптово виниклого злочинного умислу, без будь-яких на те пояснень, ОСОБА_9 , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась в подальшому умисному спричиненні тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , зневажаючи існуючі правила і норми поведінки в суспільстві, намагаючись самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, в присутності ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , маючи на меті спричинення потерпілому тілесних ушкоджень ОСОБА_9 наблизився до потерпілого ОСОБА_14 та стоячи навпроти останнього, наніс один удар кулаком лівої руки в область обличчя, від якого ОСОБА_4 , не втримався на ногах, втратив рівновагу та впав на землю, а саме на асфальтобетонне покриття дороги. Після цього, ОСОБА_9 , припинив свої протиправні дії, та спільно із ОСОБА_15 , та ОСОБА_8 покинув місце скоєння злочину. Своїми протиправними хуліганськими діями ОСОБА_9 , спричинив потерпілому ОСОБА_16 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку, які виникли від динамічної (удар) дії тупого твердого предмету або співударяння з таким при прямому (перпендикулярному) векторі дії сили, по давності утворення можуть відповідати терміну - 18.01.2025 та за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я (згідно п. 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995p.), що підтверджується висновком експерта № 41/42 від 18.02.2025 за результатами проведення судово-медичної експертизи.
Такі умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
Крім того, ОСОБА_5 , 18.01.2025 в вечірню пору доби перебував за місцем свого проживання, де спільно із своєю співмешканкою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вживали алкогольні напої. У подальшому, того ж вечора близько 19:00 години, ОСОБА_9 спільно із вище вказаними особами жіночої статі пішли пішки до с. Зозів Липовецької ТГ Вінницького району Вінницької області, до місця проживання ОСОБА_8 . Рухаючись по вул. Соборності, що в м. Липовець Вінницького району Вінницької області їм напроти прямували незнайомі на той час жителі АДРЕСА_1 , - ОСОБА_17 та ОСОБА_10 , які повертались до місця свого проживання та вирішили привітались з зустрічними прохожими. Це не сподобалось ОСОБА_11 та внаслідок цього між ними виникла словесна суперечка, в ході якої у ОСОБА_12 виник злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . З метою реалізації свого раптово виниклого злочинного умислу ОСОБА_9 , без будь-яких пояснень, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, в присутності ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , з метою спричинення потерпілому незначних тілесних ушкоджень, не передбачаючи настання наслідків у вигляді спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, хоча повинен був і міг їх передбачити, ОСОБА_9 наблизився до ОСОБА_4 та стоячи навпроти останнього, наніс один удар кулаком лівої руки в область обличчя, від якого ОСОБА_4 , не втримався на ногах, втратив рівновагу та оступившись впав на асфальтобетонне покриття дороги, при цьому падаючи не в змозі контролювати своє падіння, впав на праву ногу та відчув різкий біль в ній. Побачивши що ОСОБА_17 , впав на асфальтобетонне покриття проїжджої частини ОСОБА_9 , припинив свої протиправні дії, після чого разом з ОСОБА_15 , та ОСОБА_8 покинув місце скоєння злочину. Своїми протиправними необережними діями ОСОБА_9 , спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому зовнішньої кісточки правої гомілки із значним зміщенням, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалого (понад 21 день) розладом здоров'я (згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 p.), що підтверджується висновком експерта № 41/42 від 18.02.2025 за результатами проведення судово-медичної експертизи.
Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ст. 128 КК України, як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ст. 128 КК України, визнав у повному обсязі при обставинах вказаних в обвинувальному акті, які підтвердив суду, погодившись із кваліфікацією вчинених ним діянь, розкаявшись у вчиненому, просив суворо його не карати. Суду пояснив, що 18.01.2025 ввечері він за місцем свого проживання із своєю співмешканкою ОСОБА_7 та її подругою ОСОБА_8 вживали алкогольні напої. Близько 19:00 години він спільно зі співмешканкою та ОСОБА_8 пішли пішки до с. Зозів, де проживає ОСОБА_8 , щоб провести її додому. Проходячи по вул. Соборності, вони зустріли раніше невідомих їм ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , які йшли їм на зустріч. Між ними виникла словесна суперечка, під час якої він наблизився до потерпілого ОСОБА_14 та стоячи навпроти останнього, наніс один удар кулаком лівої руки в область обличчя, від якого ОСОБА_4 , не втримався на ногах, втратив рівновагу та впав на дорогу. Після цього він покинув місце події. В подальшому він дізнався, що у потерпілого при падінні була зламана нога. Втім він не хотів таких наслідків, це сталося випадково при падінні. Він дуже шкодує про скоєне та просить пробачення у потерпілого.
Суд переконався, що покази обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою винуватість та, беручи до уваги, що інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин кримінального провадження, і правильно розуміють зміст цих обставин, а також відсутність сумніву у добровільності їх позиції, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, що узгоджується з положеннями ч.3 ст.349 КПК України та ухвалив дослідити докази, обмежившись показами обвинуваченого, а також письмовими доказами, що характеризують його особу та стосуються речових доказів.
За таких обставин суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а його дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та ст. 128 КК України, як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 скоїв кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України за ч. 1 ст. 296 КК України відноситься до кримінальних проступків, а за ст. 128 КК України є нетяжким злочином, раніше не судимий, працює в ТОВ "Магніт Оіл" оператором, неодружений неповнолітніх дітей на утриманні не має, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Відповідно до висновків органу пробації наведених у досудовій доповіді, існує середній ризик повторного вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства та окремих осіб. Орган пробації вважає можливим виправлення особи без ізоляції від суспільства. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації пропонує окрім обов'язків визначених ч.1 ст.76 КК України покласти додатково на обвинуваченого обов'язок, передбачений п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Обставинами, які пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи ОСОБА_5 вид та міру покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винуватого, відсутності обставин, що обтяжують покарання та наявності обставин, що пом'якшують покарання, майнового стану обвинуваченого, який має офіційне місце роботи та отримує дохід.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 слід призначити покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, в межах санкцій частин статей, за якими кваліфіковано його діяння. За ч. 1 ст. 296 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ст. 128 у виді обмеження волі строком на 1 рік.
Вказане покарання слід призначити за правилами ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень та визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Разом із тим, з урахуванням повного визнання обвинуваченим своєї вини, щирого каяття, особи винного, який є особою молодого віку, працює, раніше не судимий, зважаючи на висновок органу пробації наведений у досудовій доповіді та інші обставини справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та ізоляції його від суспільства, а тому приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю в один рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, що передбачені ст.76 КК України.
Вказаний висновок суду ґрунтується на тому, що з моменту вчинення кримінальних правопорушень обвинувачений ОСОБА_5 суттєво змінив свої погляди, що свідчить про його позитивну соціальну спрямованість і наявність бажання щодо виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства. За таких обставин іспитовий строк сприятиме вихованню особи в дусі додержання законів України, тобто формування в неї звички законослухняної поведінки й не бажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
У кримінальному провадженні заходи забезпечення не застосовувались .
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.
Керуючись ч. 1 ст. 296, ст. 128 КК України, ст.ст. 368, 374, 394, 395, 532 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296 та ст. 128 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 296 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
- за ст. 128 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю в 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно з пунктами 1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 , обов'язки протягом іспитового строку: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган із питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк за даним вироком рахувати з дня проголошення вироку.
Речові докази по справі: амбулаторну картку №4835 та три рентген знімки від 18.01.2025 на ім'я ОСОБА_4 , що зберігаються в матеріалах кримінального провадження №42025022240000012 від 30.01.2025 - повернути потерпілому за належністю.
Апеляційна скарга може бути подана на вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1