Справа № 135/827/25
Провадження № 2/135/396/25
іменем України
01.07.2025 м. Ладижин Вінницька область
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Волошиної Т.В.,
за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
І. Стислий виклад позиції позивача та відсутність заперечень відповідача.
09 червня 2025 року до Ладижинського міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 .
У позовній заяві позивач зазначає, що шлюб між ним та відповідачкою було зареєстровано 31 липня 1994 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 110. Спільних дітей подружжя не має.
Зі слів позивача, подружні стосунки між сторонами фактично припинено, спільне проживання не підтримується понад півроку, спільного господарства сторони не ведуть, спільних інтересів не мають. Подальше спільне життя та збереження сім'ї вважає неможливим, що суперечить його інтересам. Оскільки відповідачка відмовляється розірвати шлюб у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», позивач вимушений звернутися до суду.
Відповідачка ОСОБА_2 відзив на позов із викладенням своїх заперечень до суду не подала.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
У поданій позовній заяві представник позивача ОСОБА_3 просив розглянути справу за його та позивача відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Суд вважає за можливе розглянути справу у порядку заочного провадження за відсутності позивача та його представника відповідно до частини третьої статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки вони реалізували належні їм процесуальні права, надали необхідні докази та виклали свою правову позицію у позовній заяві.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 16 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 01 липня 2025 року. Водночас відповідачці було запропоновано подати відзив на позовну заяву у встановлений законом строк.
Судовими повістками разом із копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з доданими до неї матеріалами відповідачку належним чином повідомлено про розгляд справи. Документи були направлені рекомендованим поштовим відправленням за адресою її реєстрації.
Відзив на позовну заяву або інші письмові пояснення від відповідачки до суду не надходили. Про зміну адреси свого місця проживання відповідачка суд не повідомляла. Поштове відправлення не було вручено через неотримання його під час доставки, що підтверджується даними поштового трекінгу.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 вказав, що направлення судових документів рекомендованим листом на зареєстровану адресу особи є достатнім для визнання її належним чином повідомленою, оскільки подальше отримання такого листа адресатом перебуває поза контролем суду.
Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (провадження № 11-268заі18), зазначивши, що надсилання судових документів на дійсну адресу особи свідчить про належне повідомлення останньої.
Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, поштові відправлення, повернуті з відміткою «закінчення терміну зберігання» або подібною, вважаються належно врученими, якщо вони були направлені на адресу реєстрації фізичної особи.
Отже, суд дійшов висновку, що вжив усіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідачки про розгляд справи та забезпечення їй можливості реалізувати своє право на захист. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду за відсутності відповідачки на підставі наявних у справі матеріалів, відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України.
IV. Підстави для ухвалення заочного рішення.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення за наявності таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; відповідач не подав відзиву на позов; позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
З урахуванням встановлених у справі обставин та наявності всіх вищевказаних умов, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення у порядку, передбаченому статтями 280-281 ЦПК України.
Оскільки жоден із учасників справи не з'явився у судове засідання, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
V. Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом установлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 31 липня 1994 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області, про що свідчить витяг з актового запису про шлюб № 110, наданий через застосунок «Дія» (а.с. 6).
У шлюбі сторони спільних неповнолітніх дітей не мають.
Зі змісту позовної заяви, наявних матеріалів справи та з урахуванням неприбуття відповідачки у судове засідання, суд установив, що сторони тривалий час не підтримують шлюбних стосунків, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, спільних інтересів і взаєморозуміння не мають. У сім'ї виник стійкий розлад, який виключає можливість збереження шлюбу.
Позивач чітко та послідовно висловлює своє бажання припинити шлюбні відносини, наполягає на їх розірванні, що свідчить про його стійке волевиявлення щодо припинення сімейного союзу. Водночас відповідачка відмовилася розірвати шлюб у позасудовому порядку, через органи державної реєстрації актів цивільного стану, що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Судом не встановлено обставин, які б перешкоджали розгляду справи та задоволенню позовних вимог. З огляду на викладене, суд доходить висновку про фактичне припинення сімейного життя між сторонами та відсутність підстав для збереження шлюбу.
VІ. Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновок суду.
Правовідносини, які виникли між сторонами у зв'язку з поданням позову про розірвання шлюбу, регулюються положеннями Конституції України, Сімейного кодексу України, а також Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що відповідно до частини першої статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України та ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року.
Згідно зі статтею 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Частина перша статті 24 Сімейного кодексу України передбачає, що примушування до укладення шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу № 7 до Конвенції передбачено рівність прав та обов'язків подружжя у взаєминах між собою та зі своїми дітьми, що виникають у зв'язку з укладенням, перебуванням у шлюбі та його припиненням.
Згідно з частиною третьою статті 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання на підставі рішення суду за позовом одного з подружжя. Частина перша статті 110 СК України надає право кожному з подружжя звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 112 СК України, під час розгляду справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні обставини подружнього життя, реальні причини подання позову, наявність неповнолітніх дітей та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Рішення про розірвання шлюбу ухвалюється, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам хоча б одного з них.
Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник тривалий і незворотний розлад сімейних відносин. Сторони не проживають разом, не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних взаємин, не мають спільних інтересів і не виявляють наміру відновлювати подружні стосунки.
Позивач послідовно наполягає на розірванні шлюбу та висловлює стійке і чітке волевиявлення на припинення сімейних правовідносин. Збереження шлюбу є несумісним із його інтересами та не відповідає реальному стану речей.
За таких обставин суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами фактично припинений, а його збереження є неможливим. Позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
VІІ. Щодо розподілу судових витрат.
Судом установлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп., що підтверджується платіжним документом від 09 червня 2025 року (а.с. 3).
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, судові витрати в сумі 968 грн 96 коп. підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Керуючись статтями 4, 5, 7, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 247, 259, 263-265, частиною четвертою статті 268, статтями 273-279, 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 51 Конституції України, статтями 24, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений 31 липня 1994 року та зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 110, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Після розірвання шлюбу залишити за відповідачкою ОСОБА_2 її шлюбне прізвище - « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Після набрання рішенням законної сили надіслати його до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відповідної відмітки в актовому записі про шлюб.
Копія заочного рішення надсилається учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, протягом двох днів з дня складення рішення в повному обсязі - в електронній формі, у разі наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановленого законом строку не буде подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо за результатами апеляційного розгляду рішення буде залишено в силі.
Відповідач має право подати до Ладижинського міського суду Вінницької області заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо відповідачу не було вручено повне заочне рішення у день проголошення, строк на подання заяви про його перегляд може бути поновлено, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення повного тексту рішення. Строк може бути поновлений також з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо повний текст рішення не було вручено у день проголошення або складення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня вручення копії рішення. Строк може бути поновлений за наявності поважних причин його пропуску.
Ім'я (найменування) сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Заочне рішення складено та підписано суддею 01 липня 2025 року.
Суддя