Справа № 953/6505/25
н/п 2/953/2892/25
"01" липня 2025 р.
Київський районний суду міста Харкова у складі судді Вітюка Р.В. перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Харківській області про зобов'язання вчинити дії
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Харківській області, в якому просить зобов'язати відповідача повернути із незаконного володіння власнику - ОСОБА_1 належні йому грошові кошти в сумі 124 934 грн шляхом перерахування на вказані реквізити. Також просить стягнути судовий збір.
Позов обґрунтовано тим, що під час закриття кримінального провадження № 42018221090000226 від 01.08.2018 (справа № 638/6132/20) на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України суд вирішив, зокрема, скасувати арешт на належне позивачу майно та повернути грошові кошти на загальну суму 124 934 грн. Однак, указані кошти позивач не отримав. Так, позивач звертався до керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова щодо вирішення вказаного питання та до начальника ГУНП в Харківській області з пропозицією досудового урегулювання, проте кошти не були повернені позивачу.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Способи захисту цивільного права визначені частиною другою статті 16 ЦК України, до яких відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
З поданої позовної заяви вбачається, що наявне судове рішення у кримінальному провадженні (ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.01.2025 у справі № 638/6132/20), яким, зокрема, скасовано арешт, накладений в межах кримінального провадження і вирішено повернути ОСОБА_1 (позивачу у цій справі) майно, зокрема грошові кошти.
Отже, на момент звернення з цим позовом наявне судове рішення про повернення позивачу грошових коштів, про які заявлену вимогу у цій справі, тобто є така, що набрала законної сили, ухвала суду про закриття провадження у справі щодо грошових коштів, які позивач визначив предмет спору у цій справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).
При цьому позивач у прохальній частині фактично просить: "зобов'язати поліцію повернути йому кошти", про що вже є відповідне судове рішення (про це вказує сам позивач у мотивувальній частині позову) без будь-яких інших матеріально-правових вимог щодо стягнення матеріальної, моральної шкоди, виконання обов'язку в натурі тощо, передбачених частиною другою статті 16 ЦК України, що не дає можливості встановити, яку матеріальну-правову вимогу, яка підлягає розгляду в межах цивільної юрисдикції заявляє позивач. До того ж, у позовній заяві (у її мотивувальній частині) позивач зазначає, що захист права необхідно здійснити шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння, тобто обґрунтування, наведене у мотивувальній частині (витребування із чужого незаконного володіння) не відповідає змісту прохальної частини позову (зобов'язати повернути кошти) у частині визначеного заявником способу захисту.
Крім того, суд відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України також ураховує усталену практику Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 820/5416/16, від 23.01.2019 у справі № 530/1865/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 266/1617/19), що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вказує на витребування (повернення) майна із "незаконного" володіння Головного управління національної поліції в Харківській області.
Головне управління Національної поліції в Харківській області є територіальним підрозділом Національної поліції України в Харківській області
Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (стаття 1 Закону України "Про національну поліцію").
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Тобто Головне управління Національної поліції в Харківській області (відповідач у справі) є суб'єктом владних повноважень в розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (далі - Інструкція), затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125 у ході дізнання, досудового слідства і судового розгляду у кримінальних справах слідчий, працівник органу дізнання, прокурор на підставі відповідного процесуального рішення, у тому числі постанови або ухвали суду, зобов'язані вилучати речові докази.
Відповідно до пункту 60 Інструкції речові докази та інше майно, яке підлягає поверненню власникам, видається їм у натурі під розписку, яка долучається до кримінальної справи та нумерується наступним її аркушем. Про можливість отримання зацікавленими особами вилучених у них предметів та цінностей їм повідомляється письмово, копія повідомлення долучається до кримінальної справи.
Отже, порядок прийняття та повернення речових доказів в межах кримінального провадження визначено наведеною Інструкцією та входить до службових обов'язків працівників Національної поліції під час здійснення ними своїх повноважень, як органу виконавчої влади (суб'єкта владних повноважень).
Суд враховує посилання позивача щодо нераціональності звернення до правоохоронного органу з приводу невиконання рішення суду, однак зазначає, що у цьому випадку зміст пред'явленої вимоги фактично стосується повноважень службових осіб Головного управління Національної поліції у Харківській області, як суб'єкта владних повноважень, а тому вважає звертає увагу позивача на необхідність визначення з характером спірних правовідносин для правильного визначення предметної юрисдикції спору.
При цьому суд звертає увагу позивача на положення пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За змістом частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, оскільки позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, то позивачу необхідно: (І) визначитись з характером спірних правовідносин; (ІІ) і в залежності від цього чітко визначити спосіб захисту, з наведенням відповідного мотивування (щоб мотиви відповідали прохальній частині) з урахуванням предметної юрисдикції та способів захисту, передбачених частиною другою статті 16 ЦК України.
Позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали у встановлений строк, тобто якщо вказані недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Керуючись ст. 2, 175, 177, 185, 259 - 261, 353 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Харківській області про зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, які зазначено в мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.
У разі невиконання позивачами ухвали суду у зазначений строк, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачам зі всіма доданими документами.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Роман ВІТЮК